Справа № 2-а-1283/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А І Н И
«01» грудня 2009 року смт. Добровеличківка
Добровеличківський районний суд, Кіровоградської області, в складі :
головуючого судді Горовець І.М.
при секретарі Діордієвій Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на її користь щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки в сумі 4471, 20 грн. ,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на її користь щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки в сумі 4471, 20 грн. - мотивуючи тим, що вона народилася у 1934 році . Відповідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року є дитиною війни. Згідно ст. 6 цього ж Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата надбавки покладена на відповідача. Пунктом 17 ст. 77 та ст. 110 ЗУ “Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року та п.12 ст. 71 ЗУ “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року дію ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” було призупинено на 2006 та 2007 роки відповідно. Пунктом 41 розділу ІІ ЗУ “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була обмежена. У зв'язку з прийняттям цих нормативних актів допомога не виплачувалася. Проте, рішенням КС України від 09.07. 2007 року № 6-рп/2007 та № 10- рп 2008 від 22.05.2008 році положення, що зепиняли дію ст. 6 Закону, були визнані такими, що не відповідають Конституції України та втратили свою чинність з дня ухвалення. Таким чином, слід вважати, що були порушені її контитуційні права, але відповідач перерахунку не здійснив, допомоги не виплатив. Мінімальна пенсія встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму. За 2006 рік розмір всієї мінімальної пенсії дорівнює 4302 грн., за 2007 рік - 4809 грн., а за 2008 рік -5793 грн. Сума невиплаченої державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки становить 4471, 20 грн. ,
Позивач в судове засідання не з'явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлена вчасно, належним чином, зазначила в адміністративному позові, що просить справу слухати в її відсутність в порядку письмового провадження, позов підтримує повністю.
Представник відповідача- Управління Пенсійного Фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області в судове засідання не з'явився, про день, час і місце слухання справи повідомлений вчасно, належним чином, надав суду письмову заяву в якій просить справу розглядати в його відсутність, за правилами письмового провадження, без проведення технічної фіксації адміністративного процесу, адміністративний позов не визнає повністю та надав суду письмове заперечення в якому просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю посилаючись на Закон України № 3235-1У від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» , Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зазначає , що дію ст. 6 Закону України № 2195 від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» призупинено , а Конституційний Суд України своїм рішенням від 09.07.2007 року визнав неконституційною лише норму Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії ст. 6 зазначеного Закону . В 2008 році дітям війни відповідно до вимог Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки , встановленої для учасників війни, тобто 10% прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність . Зазначений Закон «Про Державний бюджет України на 2008 рік» не відмінений і діє в тій редакції , в якій він був прийнятий . Пенсійний Фонд України в Добровеличківському районі є виконавчим органом, який діє на підставі законодавчих актів та нормативних документів і в зв'язку з тим , що механізм реалізації положень ст. 6 Закону України № 2195 відсутній , визнання дій управління пенсійного Фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області з невиплати доплати до пенсії неправомірними є безпідставним .
Суд вважає, що в справі мається достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін , тому можливо розглянути справу по суті у відсутності сторін та винести очне рішення по справі . Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Приписами ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визначено, що дитина війни, це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
В ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами), зазначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позивач– ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження відноситься до соціальної категорії - «Дитина війни», перебуває на обліку в УПФ України в Добровеличківському районі Кіровоградської області , має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується копіями документів, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи: паспортом громадянки України , пенсійним посвідченням з відміткою «дитина війни», тобто на неї розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії , передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» .
Згідно ст. 72 КАС України дана обставина доказування не потребує як така , що визнається сторонами , суд не має сумнівів щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання .
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення соціальних гарантій , передбачених цим Законом , здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету .
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006р. №3367-ІV пункт 17 статті 77 вказаного Закону виключено, а статтю 110 викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначений не був. Таким чином, фінансування виплат підвищення пенсії дітям війни з Державного бюджету у 2006 році не проводилось.
Вказані вище положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” неконституційними не визнавалися, отже для проведення позивачу спірних виплат у 2006 році правові підстави відсутні, тому позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену соціальну допомогу з 01 січня 2006 року по 01.01.2007 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами) дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами) зупинено на 2007 рік.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, положення статті 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік», від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами), яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - визнано таким, що не відповідає Конституції України (визнано неконституційним).
Згідно п. 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України зазначене рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами , які виникли внаслідок дії положень статей Законів , що визнані неконституційними .
В ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має і на період до 09 липня 2007 року не поширюється .
З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що з 09.07.2007 року - з дня прийняття рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 відновлено право позивача на нарахування та отримання нею підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком і її вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України . органи державної влади , органи місцевого самоврядування , їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України .
Згідно ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби , розмір і цільове спрямування цих видатків .
П.п. 3, 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України встановлено , що Управління Пенсійного Фонду , як головний розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет.
Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що управління Пенсійного Фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення , які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет .
Згідно з п. 41 розділу II Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актiв України” вiд 28.12.2007, який набрав чинності з 01.01.2008 року, ч. 1 ст. 6 Закону України ?ро соцiальний захист дiтей вiйни”, викладена в новiй редакції , визначено, що дiтям вiйни (крiм тих, на яких поширюється дiя Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантiї їх соцiального захисту”) до пенсiї або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соцiальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ч.4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р № 3551-Х11 визначено , що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність.
22 травня 2008 року Конституційним Судом України прийнято рішення №10-рп/2008, згідно якого положення, п. 36-100 роздiлу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України” визнані неконституційними.
Отже, з 22 травня 2008 року відновлено право позивача на нарахування їй підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком.
Позовні вимоги в частині нарахування позивачу недоплаченої, як дитині війни , щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають, а підлягає задоволенню нарахування позивачу недоплаченої як дитині війни , щомісячної державної соціальної допомоги за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У рішенні Конституційного Суду України № 26-рп/2008 від 27.11.2008 року зазначено, що зi змiсту ч.2 ст. 95 Конституцiї України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-якi видатки держави на загальносуспiльнi потреби, розмiр i цiльове спрямування цих видаткiв, випливає, що вони не можуть визначатися iншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статтi 46 Конституцiї України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення вiдповiдних бюджетних видаткiв у Законi про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспiльних потреб, порушення прав людини i громадянина, встановлених Конституцiєю України, зокрема щодо забезпечення рiвня життя для осiб, якi отримують пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування, не нижчого вiд прожиткового мiнiмуму, визначеного законом.
Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.
В ст.1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції,зазначено , що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.
Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як lex specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, а тому суд не приймає до уваги посилання відповідачів на ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачам конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком, як дітям війни.
Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007, №10-рп/2008, № 26-рп/2008 встановлено недопустимість обмеження загальносуспiльних потреб, порушення прав людини i громадянина, встановлених Конституцiєю України, зокрема щодо забезпечення рiвня життя для осiб, якi отримують пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування.
Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку - надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Ч. 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду правомірність невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується , забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти , неясності , суперечливості чи відсутності законодавства , яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам , які мають статус дітей війни не може бути підставою для не здійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову .
Відповідно до п.1, п.3 , п. 15 положення про Пенсійний Фонд України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261 Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади , діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики , одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій , допомоги на поховання , інших виплат , які згідно із законодавством здійснюється за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел , визначених законодавством . Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворенні в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим , областях , м. Києві та Севастополі, управління в районах , містах і районах у містах.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається та перераховується відповідним територіальним органом Пенсійного Фонду України.
Позивачем пред'явлено позовні вимоги до Управління Пенсійного Фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області .
Судом встановлено , що позивач перебуває на обліку як пенсіонер та особа , що має статус «Дитина війни» в Управлінні Пенсійного Фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області .
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача , передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФУ в Добровеличківському районі Кіровоградської області , за місцем проживання позивача.
Порушення прав позивача за захистом яким вона звернулася до суду тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року .
Статтею 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та статтею 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що суми пенсій виплачуються за минулий час не більше як за 3 роки.
В частині 3 ст. 99 КАС України зазначено, що строки для звернення до адміністративного суду можуть встановлюватися іншими законами.
Оскільки, такі строки встановлені вищезазначеними законами, суд приходить до висновку, що позивачем строк звернення до суду не пропущений .
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Виходячи з вище викладеного, позовні вимоги позивача про зобов’язання Управління пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області нарахувати та виплатити недоплачену допомогу до пенсії, підлягають частковому задоволенню, а саме в частині зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, у розмiрi 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, якi втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, а вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплачувати їй пенсію за 2006 рік, період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають .
Задовольняючи частково позовні вимоги , суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню , оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу , на який покладено такі повноваження .
Задля зрозумілості судового рішення та усунення невизначеності у взаємовідносинах між сторонами спору суд вважає за необхідне конкретизувати позовні вимоги шляхом доповнення вказівкою на : протиправність бездіяльності відповідача та його обов”язку при нарахуванні та виплаті позивачам суми пенсії , підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком керуватися законодавчовизначеним розміром мінімальної пенсії за віком , встановленим на час виплати у період липня-грудня 2007 року та травня - грудня 2008 року .
Керуючись ч.2 ст.152 Конституції України, ст.1, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-ІV (із змінами та доповненнями), ч,4 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII, ст.28 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-І, п.17 ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року №3235-ІV (із наступними змінами), ст.58, п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року №489-V , рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, Закону України “Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107-УІ, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТА НОВИВ :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на її користь щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки в сумі 4471, 20 грн. - задовольнити частково .
Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України у Добровеличківському районі Кіровоградської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року розрахованої з урахуванням вимог ч.1 ст. 28 Закону України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “ і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком , встановленого на час виплати у період липня- грудня 2007 року , травня – грудня 2008 року .
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно , керуватись законодавчо визначеним розміром мінімальної пенсії за віком , встановленим на час виплати у період липня- грудня 2007 року , травня – грудня 2008 року .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 статті 186 КАС України .
Суддя