Справа № 4 -153/2009 р.
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 листопада 2009 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Кафтанова В.В.,
при секретарі Гаркуші Ю.В.,
прокурора Вігірінського А.В.
з участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені справу за скаргою гр. ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння посадовими особами ТОВ ВП „Прогрес”, шляхом зловживання довірою, майном гр – на ОСОБА_3 за ознаками складу злочину передбаченого ст. 190 ч.3 КК України , -
встановив:
скаржник ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на постанову прокуратури м. Ірпеня Київської області про скасування постанови Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи від 11.04.2008 року за фактом незаконного заволодіння посадовими особами ТОВ ВП „Прогрес”, шляхом зловживання довірою, майном гр. ОСОБА_3 за ознаками складу злочину передбаченого ст. 190 ч.3 КК України.
Вважає постанову незаконною, оскільки для порушення кримінальної справи є привід – заява ОСОБА_3 про вчинення злочину. Однак, відсутні підстави до її порушення, що повністю було проігноровано прокуратурою м. Ірпеня при винесенні вищевказаної постанови. Вказує, що гр. ОСОБА_3 на підставі заяви якого і була порушена кримінальна справа, не надав жодного належного доказу на підтвердження свого права власності на сушильні камери, які встановлені на території ТОВ ВП „Прогрес”, і які за його твердженням належать саме йому. Не надав жодного документу на підтвердження існування столярної дошки, яку нібито викрав скаржник. Вказав, що б езпідставність та необґрунтованість претензій ОСОБА_3 на сушильні камери ТОВ ВП «Прогрес» також було підтверджено Рішенням господарського суду Київської області від 14.10.2008 р. у справі №13/263-08, Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.02.2009 р., Постановою Вищого Господарського Суду України від 26.05.2009 р., Ухвалою Верховного суду України від 30.07.2009р., якими ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні його позову до ТОВ ВП «Прогрес» про визнання за ним права власності на сушильні камери, у викрадені яких він звинувачує ОСОБА_2 у своїх заявах.
Просив скасувати оспорювану постанову.
У судовому засіданні скаржник та його адвокат скаргу підтримали, підтвердили викладені обставини, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги. Вказав, що відсутні підстави для її задоволення, оскільки постанова про порушення кримінальної справи законна і обґрунтована, винесена за наявності приводів і підстав для її порушення.
Суд, заслухавши думку скаржника та його адвоката, прокурора, дослідивши матеріали справи наданої суду, вважає, що скарга підлягає до задоволення із наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до матеріалів кримінальної справи № 61-1031, 11.04.2008 року, постановою прокуратури м. Ірпеня Київської області була скасована постанова Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області про відмову в порушенні кримінальної справи та порушена кримінальна справа за фактом незаконного заволодіння посадовими особами ТОВ ВП „Прогрес”, шляхом зловживання довірою, майном гр. ОСОБА_3 за ознаками складу злочину передбаченого ст. 190 ч.3 КК України.
В постанові зазначено, що вона винесена по результатам матеріалів перевірки від 14.02.2008 року та 26.03.2008 року, а також заяви гр. ОСОБА_3 від 07.02.2008 року. Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що приводом для порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_3 про вчинення злочину, що не заперечував в судовому засіданні скаржник.
Однак, суд вважає, що відсутні підстави для винесення вказаної постанови. Так, жодного документу, якій підтверджував би належність ОСОБА_3 права власності на сушильні камери, які встановлені на території ТОВ ВП „Прогрес” та існування столярної дошки, якими нібито незаконно заволоділи посадові особи ТОВ ВП „Прогрес” в матеріалах, на підставі яких було прийняте рішення про порушення кримінальної справи – відсутні. Натомість, вся сукупність матеріалів на підставі яких була винесена постанова про порушення кримінальної справи 11.04.2008 року вказує на безпідставність порушення кримінальної справи. Суд, не розглядаючи і заздалегідь не вирішуючи ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті вважає, що 2 сушильні камери згідно рахунку – фактурі від 15.11.2007 р., платіжного доручення №134 від 16.11.2007 р., видаткової накладної №6 від 20.11.2007 р. належать ТОВ ВП „Прогрес”. Також, всі опитані працівники даного підприємства не вказували на належність сушильних камер та пиломатеріалів ОСОБА_3 В матеріалах справи відсутні докази привласнення посадовими особами ТОВ ВП „Прогрес” пиломатеріалів належних ОСОБА_3 (відсутні документи про відповідальне зберігання пиломатеріалів).
Крім того, б езпідставність та необґрунтованість претензій ОСОБА_3 на сушильні камери ТОВ ВП «Прогрес» підтверджено Рішенням господарського суду Київської області від 14.10.2008 р. у справі №13/263-08, Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.02.2009 р., Постановою Вищого Господарського Суду України від 26.05.2009 р., Ухвалою Верховного суду України від 30.07.2009р., якими ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні його позову до ТОВ ВП «Прогрес» про визнання за ним права власності на сушильні камери, у викрадені яких він звинувачує ОСОБА_2 у своїх заявах.
Відповідно до ч.4 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1від 11. 02.2005 року „Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи", розглядаючи таку скаргу, суддя вправі з'ясовувати лише такі питання: чи були наявними на час порушення справи, передбачені ч.2 ст.94 КПК приводи, чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину (ч.2 ст.94 КПК України), чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст.98 КПК України).
Відповідно до ст. 94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи є заяви або повідомлення посадових осіб чи окремих громадян, повідомлення представників влади, які затримали особу на місці вчинення злочину.
Відповідно до ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Згідно вищевказаної статті, обов’язок доведення правомірності порушення справи покладається на прокурора. Однак, в судовому засіданні прокурор жодного факту, який підтверджував б правомірність порушення кримінальної справи не навів, обмежившись лише посиланням на те, що постанова про порушення кримінальної справи законна і обґрунтована, винесена за наявності приводів і підстав для її порушення.
При таких обставинах, суд вважає, що у прокуратури м. Ірпеня не було підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи за фактом незаконного володіння посадовими особами ТОВ ВП „Прогрес”, шляхом зловживання довірою, майном гр – на ОСОБА_3 , так, як між вищевказаними посадовими особами та ОСОБА_3 існує господарський спір, який не охоплюється діючим КК України.
Керуючись ст.ст. 94, 97, 236-7, 236-8 КПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України №1 від 11.02.2005 р., суд, -
постановив:
Скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Скасувати постанову заступника прокурора м. Ірпеня ОСОБА_4 від 11.04.2008 року про порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння посадовими особами ТОВ ВП „Прогрес”, шляхом зловживання довірою, майном гр – на ОСОБА_3 за ознаками складу злочину передбаченого ст. 190 ч.3 КК України .
На постанову до апеляційного суду Київської області може бути подано апеляцію протягом 7 діб з дня її винесення через Ірпінський міський суд.
Суддя В.В. Кафтанов