- 1 -

                                                                                                                                         № 2-513/09

                                              Р    І    Ш    Е    Н    Н    Я

                                                    ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26.11.2009р.           Вільногірський  міський суд Дніпропетровської області

                                в складі головуючого судді Литвинової Р.А.    

                                при секретарі Заіка А.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільногірську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсними нарахувань платежів по кредитному договору, спонукання до виконання умов договору та стягнення моральної шкоди,

                                  В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсними нарахувань платежів по кредитному договору, спонукання до виконання умов договору та стягнення моральної шкоди, в якому зазначає, що між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № НОМЕР_1 від 19.06.2007р. про надання грошових коштів для купівлі житла строком дії  до 17.06.2027р.

Згідно умов вказаного договору він в період дії договору повинен сплачувати банку щомісячно 980.06грн. за користування кредитними коштами. Відсоткова ставка за користування кредитом складала 16.8 % річних.

В період з моменту укладення і на протязі всього 2008р. ним умови кредитного договору виконувались в повному обсязі і ніяких спірних питань з банком з цього приводу не виникало.

У січні 2009р. він отримав від банку лист з пропозицією переглянути умови кредитного договору і дати згоду на підвищення відсоткової ставки за користування кредитом по договору на купівлю квартири з 16.8% до 27.42% річних.

Розглянувши цю пропозицію, він в письмовій формі направив на адресу відповідача заперечення, на які банк надіслав відповідь про підвищення одноособово розміру відсоткових ставок. В подальшому банк почав проводити нарахування платежів за кредитним договором по підвищеній відсотковій ставці, а так як він продовжував виконувати договори на умовах, які були узгоджені ними в момент укладення договору, банк без його згоди заблокував належну йому платіжну картку № НОМЕР_2 емітовану відповідачем і в примусовому порядку провадить з неї стягнення грошових коштів з розрахунку застосування підвищеної відсоткової ставки, в зв`язку з чим він змушений звернутись до суду з цим позовом в порядку законодавства України про захист прав споживачів.

Він вважає дії банку неправомірними. Вказаний кредитний договір укладено між ними в національній валюті. – гривня України. З моменту укладення договору і до теперішнього часу умови договору, які були ними узгоджені в момент його укладання, ним виконуються повністю.

Посилання відповідача на зміну умов договору в зв`язку зі зміною кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні є безпідставним і не передбачено діючим законодавством України.

Відповідно до законодавства зміна умов договору допускається лише за згодою сторін. Він такої згоди відповідачу не надавав і повністю виконує умови договору.

Після отримання його заперечень стосовно збільшення відсоткової ставки банк не звертався до суду з позовом про зміну умов договору, а в односторонньому порядку почав проводити нарахування з підвищеним розміром відсоткової ставки, посилаючись при цьому як на підставу – на зміну кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. Але це суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», який забороняє застосування в договорах таких умов,  які обмежують права споживача.

Таким  чином, наявність в договорі п.2.3.1 умови про можливість збільшення відсоткової ставки в зв`язку зі зміною кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні на підставі вищевказаної норми права (законодавства про захист прав споживачів) є незаконною.

                                                         - 2 -

Обмежившись загальними фразами, відповідач не надав економічного обґрунтування необхідності підвищення відсоткової ставки.

Позивач зазначає, що в зв`язку з виникненням такої ситуації він звернувся за роз`ясненням до НБУ, і йому було підтверджено про неможливість підвищення відсоткової ставки за кредитним договором за одноособовим рішенням банку. Розмір нових, нині встановлених відсоткових ставок за кредитом розповсюджується тільки на тих осіб, які в цей час укладають кредитні договори.

Згідно загального принципу закон, який погіршує становище особи, зворотної сили не має, а підвищення відсоткової ставки погіршує його матеріальне становище.

Додаткову угоду про підвищення відсоткової ставки він не підписував. Тому всі нарахування, які проводить відповідач за кредитним договором за підвищеними розмірами відсоткової ставки є незаконними, і блокування платіжної картки № НОМЕР_2 емітованої відповідачем і стягнення з неї в примусовому порядку грошових коштів з розрахунку застосування підвищеної відсоткової ставки в зв`язку з його відмовою від згоди на підвищення ставки,  також є незаконною. Такий порядок допускається по умовам договору у разі порушення ним розміру та порядку виплат. Він же проводить виплати відповідно до умов, які були узгоджені з відповідачем в момент укладення договору.

Позивач просить визнати незаконним положення п.2.3.1 договору № НОМЕР_1 від 19.06.2007р., укладеного між ним та відповідачем, щодо права банку одноособово підвищувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом ; в порядку припинення дії, яка порушує право, визнати неправомірним нарахування відповідачем поточних платежів з розрахунку відсоткової ставки за користування кредитом в розмірі 27.42% річних за вказаним кредитним договором ; зобов`язати відповідача виконувати укладений між ними договір на умовах щодо розміру платежу за користування кредитом та порядку розрахунку за користування кредитом, які мали місце в момент їх укладення в розмірі 980.06грн. щомісячно до 17.06.2027р.

В судовому засіданні позивач, і також його представник, який приймав участь в розгляді справи, підтримали викладені в позові позовні вимоги і просять задовольнити позов з врахуванням наданих в подальшому змін до нього стосовно відшкодування за рахунок відповідача моральної шкоди в розмірі 20.000.00 грн.

Представник відповідача висловив заперечення проти позову, пояснив, що у позивача немає підстав для звернення з даним позовом, а банк вчинив всі дії відповідно до законодавства, вважаючи, що має право на такі дії. Завдання позивачеві моральної шкоди ним не доведено та не обґрунтовано, тому він просить відмовити позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі.

Матеріалами справи встановлено наступне.

19.06.2007р. між сторонами було укладено кредитний договір № НОМЕР_1 на надання грошових коштів для купівлі житла (а.с.6-10), також між сторонами було укладено договір іпотеки квартири та договір про задоволення вимог іпотекодержателя (а.с.12-16,17).

Як вбачається з листа на адресу позивача, банк виступив з пропозицією про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором (а.с.18,20), на що позивач відповів відмовою (а.с.19).

Позивач має малолітню дитину – дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що підтверджується копією свідоцтва про її народження (а.с.38).

Відповідно до виписки з історії хвороби №3130 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Вільногірській центральній міській лікарні у вересні 2009 року (а.с.50).

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши у сукупності матеріали справи, надані по справі докази та доводи сторін, на які вони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з заявлених позовних вимог та системного аналізу положень чинного законодавства України, яке регулює правовідносини, що склались між сторонами, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково. Це стосується вимоги позивача здійснити стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди.  

Судом встановлено, що між сторонами склались правовідносини, що виникли в результаті укладення між ними кредитного договору, які регулюються ст.ст. 1048-1050,1054 ЦК України.

Згідно з нормами цивільного законодавства зобов'язання, підставою виникнення яких є договір, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності і справедливості.

                                                                         - 3 -

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Судом встановлено, що з боку позивача умови вищевказаного договору виконувались ним з моменту укладення в повному обсязі, тобто добросовісно та належним чином.

Проте, відповідач направив позивачу листа, яким повідомив про збільшення ним процентної ставки за користування кредитом  до 27.42%  з 16.08%, як було обумовлено ними при укладенні договору. При цьому банк мотивував впровадження такого заходу зміною кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

Як вбачається з п.2.3.1 укладеного між сторонами договору кон`юнктура ринку грошових ресурсів включає в собі декілька чинників (вони перелічені в зазначеному пункті договору).

Однак, відповідач, пропонуючи позивачеві змінити умови договору, не навів економічного обґрунтування збільшення ним розміру відсоткової ставки саме до розміру 27.42%, а не до будь-якого іншого, тобто він абстрактно обмежився фразою «кон`юнктура ринку грошових ресурсів».

Зазначені дії відповідача направлені на значне погіршення матеріального становище позивача, його сім`ї, в якій виховується малолітня дитина, а там самим на порушення  прав та законних інтересів сім`ї в цілому.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має малолітню дитину, 2007 року народження, він є інвалідом 3-ї групи, тому впровадження банком таких змін до кредитного договору поставило в скрутне становище сім`ю позивача.

Посилання відповідача, як на підставу для збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, на зміну кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні суперечить вимогам ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка забороняє застосовування в договорах таких умов, які обмежують права споживача. Наявність в договорі п.2.3.1 умови про можливість збільшення відсоткової ставки у зв`язку із зміною кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні є незаконною, оскільки суперечить вимогам вказаного Закону.

Згідно загального принципу закон, який погіршує становище особи, зворотної сили не має, а підвищення відсоткової ставки погіршує матеріальне становище позивача. До того ж, відсоткова ставка підвищена не законом, а в односторонньому порядку відповідачем.  Слід замітити, що це здійснено відповідачем  в той час, коли 12.12.2008р. вступив в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».

В зв`язку з цим Законом Цивільний кодекс України було доповнено статтею 1056-1, відповідно до якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Статтею 651 ЦК України також передбачена заборона в односторонньому порядку змінювати умови договору, оскільки це можливо лише за рішенням суду (ч.2 ст.651 ЦК України),  зміна договору допускається тільки за згодою сторін.

Відповідач не звертався до суду з позовом про цивільно-правову відповідальність позивача, оскільки останній справно виконує умови укладеного між ними договору.  Позивач звернувся з захистом своїх прав до суду відповідно до ст.16 ЦК України, а саме : просить зобов`язати банк виконувати умови договору саме на тих умовах і в тій редакції, яка ними була визначена і узгоджена в момент його укладення, він просить припинити дії банку, які порушують його права.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем ігноровано внесення змін до ЦК України Законом України від 12.12.2008р., про що свідчить той факт, що відповідач 25.12.2008р. направив позивачеві листа, яким пропонує підвищення відсоткової ставки за користування кредитом.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про задоволення позову в основній його частині, тобто в тому викладенні, яким він був наданий спочатку до суду.

Що стосується наданих згодом доповнень до позову та вимоги позивача стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду, суд приходить до висновку про відмову в  її задоволенні, оскільки вона є необґрунтованою та не підтвердженою жодним доказом. Відповідно  до  вимог  цивільного  процесуального  законодавства  (ст.60 ЦПК України)  кожна

                                                                              - 4 -

сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, докази подаються сторонами, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Позивач свій процесуальний обов`язок не виконав і не надав суду докази в обгрунтування його позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а на користь держави – стягнути державне мито в сумі 08.50 грн.

Керуючись ст.ст.88, 212-215, 209 ч.3, 218 ч.2 ЦПК України, ст.ст.16, 526, 610,626, 638,651,652,654,1054,1055 ЦК України, ст.ст.5,11,18,22 Закону України «Про захист прав споживачів», Законом України №661-у1 від 12.12.2008р.«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. № 4,  суд

                                          В  И  Р  І  Ш  И  В  :

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсними нарахувань платежів по кредитному договору, спонукання до виконання умов договору та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним положення п.2.3.1 кредитного договору № НОМЕР_1 від 19.06.2007р., укладеного між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» щодо права в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом.

Визнати неправомірним нарахування відповідачем поточних платежів позивачеві з розрахунку відсоткової ставки за користування кредитом в збільшеному розмірі – 27.4% річних за вказаним кредитним договором.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» виконувати укладений з ОСОБА_3 кредитний договір №  НОМЕР_1 від 19.06.2007р. на умовах, які мали місце в момент його укладення, а саме : розмір платежу за користування кредитом 980.06грн. щомісячно до 17.06.2027р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) на користь позивача ОСОБА_3 у відшкодування витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 07.50 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) на користь держави державне мито в розмірі 08.50 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 Повне рішення суду виготовлено 02.12.2009р.

                 СУДДЯ                                                                                                  Р.А.ЛИТВИНОВА