Справа № 22-7729/2009 рік Головуючий 1 інстанції Івашура В.О.
Категорія:53 Доповідач Новосядла В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 листопада 2009 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Новосядлої В.М.,
суддів: Алексєєва А.В., Троценко Л.І.
при секретарі: Алексєєвій Г.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 15 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління МНС в м. Донецьку Головного Управління МНС України в Донецькій області про стягнення сум невиплаченої заробітної плати, моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ :
Рішенням Ворошиловського районного суду міста Донецька від 15 червня 2009 року частково задоволені позовні вимоги, а саме: з відповідача на користь позивачки було стягнуто:
- недорахований посадовий оклад з січня по вересень 2006 року у розмірі 1 194 гривень 17 копійок,
- недораховану доплату за особливі умови праці у розмірі 868 грн. 08 копійок,
- за роботу у святкові дні - 147 гривень 20 копійок,
- компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 328 гривень 97 копійок.
- за роботу у нічний час - 330 грн. 73 коп.
- за вислугу років - 420 гривень 53 копійки,
- вихідну допомогу у розмірі 173 гривень 35 копійок.
Всього з відповідача на користь позивачки було стягнуто 3 462 гривні 03 копійки. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову і постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, оскільки вважає, що ухвалюючи рішення. судом були неправильно застосовані норми матеріального права і порушені норми процесуального права, а саме:
- відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що нею був пропущений строк на звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України. Вказаний висновок суду, на думку позивачки, є неправильним з тих підстав що право на звернення з позовом про стягнення заробітної плати не обмежено строком,
- висновок суду про відмову у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що нею не було доведено спричинення моральної шкоди, не відповідає фактичним обставинам по справі, оскільки порушення її прав з приводу неправильного нарахування заробітної плати змусило позивачку звертатись до суду. Вказані обставини свідчать про те, що їй необхідно було додавати додаткових зусиль для організації свого життя,
- відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з відповідача компенсації за втрату частини заробітної плати через її несвоєчасну виплату, суд не врахував лист територіальної державної інспекції праці від 6 липня 2005 року,
- висновок суду першої інстанції про відмову у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення за 2005 – 2007 роки є неправильним,
- судом не були розглянуті позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за січень – травень 2007 року у розмірі 1 622 гривень 82 копійок.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з наступних підстав.
Із матеріалів цивільної справи вбачається:
ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах з відповідачем і з червня 2003 року працювала інспектором групи протипожежної профілактики 103-ї професійної пожежної частини управління МНС в м. Донецьку Головного управління МНС України в Донецькій області (а.с.51).
Вказана посада не відноситься до категорії державних службовців та до рядового і начальницького складу працівників органів внутрішніх справ.
Наказом № 45 о/с від 31 травня 2007 року позивачка була звільнена з роботи за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України (а.с.59).
9 липня 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.
До звільнення позивачки з роботи між нею і відповідачем виникали спори щодо виплати заробітної плати, надбавок до посадових окладів та доплат за роботу у надурочний час. На підтвердження вказаних обставин позивачкою було надано рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2005 року, згідно із яким на користь позивачки з відповідача було стягнуто 6 456 гривень 18 копійок, з яких 6 295 гривень 13 копійок - заборгованість по невиплаченій надбавці до посадового окладу за період з грудня 2001 року по вересень 2005 року та 161 гривня 05 копійок - невиплачена заробітна плата у надурочний час.
Рішення суду було виконано і позивачкою були отримані вказані суми.
Позивачка вважає, що відповідач повинен був нарахувати їй компенсацію втрати частини заробітної плати в зв’язку з порушенням термінів її виплати на вказану суму, стягнуту за рішенням суду, яка за її розрахунком за період з квітня 2004 року по березень 2005 року складає 1 106 гривень 08 копійок.
Крім того, позивачка зазначає, що їй не була нарахована та не виплачена президентська надбавка у розмірі 1 662 грн. за період з жовтня 2005 року по березень 2006 року: жовтень-грудень 2005 року по 150 грн., січень-березень 2006 року по 404 грн.
Окрім цього, починаючи з січня 2006 року по жовтень 2006 року не виплачувалася заробітна платня у розмірі 5 941,2 грн.
У подальшому позивачка доповнила позовну заяву вимогами про стягнення заробітної плати за період з січня 2007 року по 31 травня 2007 року у розмірі 1 622 гривні 82 копійки.
Крім того, у зв’язку з неправильним нарахуванням заробітної плати позивачці була, на її думку, неправильно виплачена вихідна допомога, невиплачена допомога у розмірі 296 грн., а також невиплачена за весь період затримки заробітної плати компенсація у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з жовтня 2005 року по 31 травня 2007 року.
Крім того, вважає, що невиплатою заробітної плати їй була завдана моральна шкода.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за період з січня 2007 року по 31 травня 2007 року у розмірі 1 622 гривень 82 копійки судом першої інстанції розглянуті не були.
Відповідно до частини 5 статті 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 311, 315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 15 червня 2009 року скасувати і справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: