Справа № 22- 8571 Головуючий у 1 інстанції - Брежнев О.А.,
Категорія 27 Доповідач - Барсукова О.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої: Жданової В.С.,
суддів: Барсукової О.І., Лісового О.О.,
при секретарі : Баранові В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Київського районного суду м.Донецька від 28 липня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про повернення банківського вкладу,-
в с т а н о в и в :
В квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» ( далі – ПАТ «Родовід Банк») про повернення банківського вкладу, зазначив, що між ним та відповідачем 07.04.2008року було укладено договір про строковий банківський вклад «Прибутковий», відповідно до якого банк прийняв від нього на троковий депозитний рахунок грошову суму в розмірі 100 000гр. строком на 12 місяців та 2 дні з зобов*язанням повернути суму вкладу 09.04.2009 року і проценти за ним відповідно до умов договору. Оскільки відповідач не виконує умов договору, просив стягнути з ПАТ «Родовід Банк» суму вкладу в розмірі 100 000гр., відсотки за депозитом в сумі 16512-12гр., пеню в сумі 10900гр, та завдану позивачу моральну шкоду в розмірі 3 000гр.
Рішенням Київського районного суду м.Донецька від 28 липня 2009року позов ОСОБА_1 задоволено частково, на його користь з ПАТ «Родовід Банк» стягнуто банківський вклад в розмірі 100 000гр., відсотки, які нараховані за користування вкладом в сумі 16 512-11гр., пеню в розмірі 10 900гр., та на відшкодування моральної шкоди 500гр., вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Донецької області, просив рішення Київського районного суду м.Донецька від 28 липня 2009 року змінити в частині стягнення процентів за користування вкладом та моральної шкоди, через невідповідність висновків суду обставинам справи.
ПАТ «Родовід Банк» також звернувся до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції змінити, відмовити позивачу в стягненні процентів, пені, а також у відшкодуванні моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 доводи своєї апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, не заперечував проти задоволення апеляційної скарги ПАТ «Родовід Банк» в частині зменшення суми пені, в іншій частині скарги - просив її відхилити.
Представник ПАТ «Родовід Банк» доводи апеляційної скарги банку підтримав, просив її задовольнити, апеляційну скаргу позивача –відхилити, рішення суду першої інстанції змінити.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 квітня 2008 року між сторонами укладений договір про строковий банківський вклад № ДРГ.013.ПР12 – 1691/04-2998( вклад «Прибутковий»), відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 100 000гривень строком на 12 місяців та 2 дні, банк зобов*язався повернути суму вкладу 09 квітня 2009р. під 16,5 % річних. Після спливу строку дії договору відповідачем було відмовлено позивачу в поверненні суми вкладу з посиланням на введення в банку тимчасової адміністрації .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, представника ПАТ «Родовід Банк», перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ПАТ «Родовід Банк» підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Встановлено, що 07 квітня 2008 року між сторонами укладений договір про строковий банківський вклад № ДРГ.013.ПР12 – 1691/04-2998 ( вклад «Прибутковий»), відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 100 000 гривень строком на 12 місяців та 2 дні, банк зобов*язався повернути суму вкладу 09 квітня 2009р. під 16,5 % річних.
Відповідно п.5.2 договору про строковий банківський вклад у разі порушення банком строку повернення вкладу, вказаного у вимозі вкладника, банк сплачує на вимогу вкладника пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми вкладу за кожний день прострочки, але не більше 1 відсотка від суми вкладу.
Відповідно до наданих до апеляційного суду документів, пояснень сторін, сума строкового вкладу була виплачена позивачу ОСОБА_1 10 серпня 2009 року, 16% річних від суми вкладу за термін дії строку вкладу з 09.04.2008 року по 09.04.2009рік позивачу сплачувались банком, відповідно до вимог договору строкового банківського вкладу.
Суд ці докази щодо виплати процентів за вкладом на термін дії договору не взяв до уваги та нарахував проценти за період з 07.04.2008 року по час ухвалення рішення по справі, а тому рішення в цій частині та в частині нарахування пені підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.
Відповідно до матеріалів справи сума строкового вкладу повернута позивачеві 10.08.2009р.
Оскільки відповідач припинив нарахування та виплату відсотків за вкладом 09.04.2009 року, розмір процентів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за строковим вкладом дорівнює: 100 000гр. ( сума вкладу за договором) х 109 (днів до ухвалення рішення) х 16,5% : 365 днів = 4927-39гр.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення на його користь з відповідача суми пені за кожний день прострочки в розмірі 10 900гр., суд необґрунтовано не взяв до уваги п.5.2. договору про строковий банківський вклад, який передбачає обмеження виплати банком пені у разі порушення строку повернення вкладу у розмірі 1% від суми вкладу, не заперечував проти такої суми стягнення пені і позивач ОСОБА_1
Апеляційний суд вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, а стягнута з відповідача на користь позивача сума пені - зменшенню з 10 900гр. до 1 000гр.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо обов'язку застосування банком постанови правління НБУ № 138 від 13.03.2009 року не впливають на висновки суду про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення відсотків, пені з наступних підстав.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк видає нормативно - правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Нормативно - правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечить законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно - правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України. Нормативно - правові акти національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.
Таким чином, зазначеним законом встановлена обов'язковість державної реєстрації в Міністерстві юстиції України нормативно - правових актів Національного банку України.
Постанова правління Національного банку України № 138 від 13.03.2009 року на державну реєстрацію до Міністерства юстиції не надходила і тому юридичної сили не має.
Право володіння, користування та розпорядження своєю власністю, об'єктом якої є грошові вклади, закріплено в ст. 41 Конституції України встановлені гарантії права на приватну власність, в тому числі проголошено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, при цьому право приватної власності є непорушним. Громадянин має право вільно здійснювати право власності щодо належного йому майна.
Задовольняючи частково позов щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн., суд виходив з того, що неправомірними діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, порушився його звичний уклад життя, оскільки він був позбавлений можливості розпоряджатися своїми грошима.
З таким висновком суду апеляційний суд не погоджується, оскільки діючим законодавством не передбачено відшкодування моральної шкоди в разі порушення однією із сторін зобов*язань за договором, умови укладеного між сторонами договору також не містять такої відповідальності. В цих випадках передбачений інший правовий механізм відновлення прав у вигляді відшкодування збитків та неустойки, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені вимог про відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ЦПК України, апеляційний суд,-
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Донецька від 28 липня 2009 року в частині стягнення відсотків за вкладом, пені, відшкодування моральної шкоди скасувати.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на користь ОСОБА_1 відсотки за вкладом в розмірі 4927-39гр., пеню в розмірі 1 000гр.
ОСОБА_1 у відшкодуванні моральної шкоди з публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» відмовити.
В решті частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: