Справа № 22-9387 Головуючий у 1 інстанції Токаренко М.А.
Категорія 26 Доповідач Санікова О.С.
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 грудня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі: Степаненко В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 29 вересня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки просить скасувати рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 29 вересня 2009 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки на користь ОСОБА_1. моральну шкоду в розмірі 18000 грн.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на незаконність рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права і, зокрема на те, що відсутня відповідальність фонду за спричинення шкоди позивачу, оскільки травма ним була отримана у 1998 році; вважає, що на підставі Закону України „Про внесення змін в Закон України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” на даний час відповідальність Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в частині відшкодування моральної шкоди відсутня; в даному випадку необхідно застосовувати норми ст. 237-1 КЗпП України та ст. 1167 ЦК України; судом не враховано, що позивач був ознайомлений про шкідливі фактори роботи і їх наслідки, погодився з ними і користувався тими пільгами і компенсаціями, які передбачені для тих, хто працює в таких умовах; згідно постанови Фонду позивачу нараховані і виплачуюються щомісячні страхові виплати, виплачена одноразова допомога, які і компенсують моральні страждання; судом не встановлений факт спричинення позивачу моральної шкоди а також факт будь-яких моральних страждань від трудового каліцтва; а довідка МСЕК про процент стійкої втрати працездатності є підставою для відшкодування потерпілому матеріальної шкоди і не є підтвердженням факта спричинення моральної шкоди; судом дана невірна оцінка глибині фізичних та душевних страждань позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач у судове засідання апеляційного суду не з»явився; про неможливість явки у судове засідання повідомив телефоном; при цьому не заперечував проти розгляду справи у його відсутність.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1. тривалий час працював на підземних роботах в шахті; під час виконання трудових обов’язків внаслідок нещасного випадку позивача було травмовано, про що складений акт розслідування нещасного випадку. Наслідки травми призвели до погіршення стану здоров»я; висновком МСЕК від 19 березня 2003 року ОСОБА_1 вперше встановлено втрату професійної працездатності 60%, він визнаний інвалідом третьої групи.
Судом також встановлено, що ушкодження здоров»я призвело як до фізичних так і до моральних страждань позивача; втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, внаслідок чого він вимушений був змінити роботу, оскільки висновком МСЕК йому заборонено працювати в підземних умовах, а також докладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1. суд виходив з того, що згідно висновку МСЕК від 19 березня 2003 року позивачеві вперше було встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв’язку із нещасним випадком, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди за нормами Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Такі висновки суду є правильними.
За змістом ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1. працював на підприємствах вугільної промисловості. 1 березня 1998 року під час виконання трудових обов’язків з ним стався нещасний випадок. Висновком МСЕК від 19 березня 2003 року ОСОБА_1 вперше було встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв’язку з отриманою ним травмою, він визнаний інвалідом третьої групи; висновком МСЕК від 25 травня 2009 року втрата працездатності у зв’язку з трудовим каліцтвом позивачу встановлена 40% безстроково . За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та обсяг фізичних та душевних страждань ОСОБА_1., які зазнав та продовжує зазнавати позивач, неможливість відновлення працездатності, важкість вимушених змін в житті, характер додаткових зусиль для організації життя й з дотриманням вимог ч.3 ст.34 Закону обгрунтовано визначив таке відшкодування у розмірі 18000 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд повинен був застосувати Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, а також доводи про відсутність законодавчих підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди, оскільки страховий випадок у позивача настав у 1998 році, є безпідставними, оскільки Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” набрав чинності з 20 березня 2007 року.
Крім того, за змістом ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отриманні потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК. Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до ч.1,2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень вимог процесуального чи матеріального законів або неправильної оцінки дослідження доказів, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1, 308 ч.1, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 29 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: