АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЛУГАНСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

справа    22Ц~2712\06               суддя    1    інстанції   Макаренко    І. Г.

категорія                                             суддя-доповідач   Яресько   А.В .

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року, листопада місяця, 14-го дня у місті Луганську колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області у складі: головуючого судді Яресько А.В., суддів Маляренко I.E., Луганської В.М., при секретарі Пшебоковій О.С, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 липня 2006 року по цивільній справі за позовом ВАТ «Сєвєродонецький Хімремонт» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратили право користування житловим приміщенням,

встановила:

У апеляційній скарзі апелянт просить апеляційний суд скасувати оскаржуване ним рішення суду першої інстанції як постановлене із порушеннями матеріального та процесуального законодавства та просить направити справу на новий розгляд. У судовому засіданні апелянт свої вимоги підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеним у апеляції, рішення суду просив скасувати та його позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача проти задоволення позову заперечували, просили рішення суду залишити без змін, апеляцію відхилити.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 липня 2006 року було задоволено позовні вимоги «Сєвєродонецький Хімремонт» до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а ВГІРФО Сєвєродонецького MB УМВС України було зобов'язано зняти ОСОБА_1 з реєстрації за зазначеним місцем проживання.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовними вимогами, у яких просив визнати ОСОБА_1 таким , що втратив право користування житловим приміщенням, просив зобов'язати відділ громадянства, міграції, реєстрації фізичних осіб зняти з відповідача ОСОБА_1 з реєстрації - між тим, у позові у якості відповідача вказаний лише ОСОБА_1, відділ реєстрації фігурує у позові лише як третя особа, незважаючи на те, що саме до них заявлена частина вимог позивачем. Суд не звернув уваги на зазначені недоліки, прийняв заяву до провадження, не вирішивши питання щодо необхідного долучення у таких випадках органу внутрішніх справ у якості відповідача, не обговорив питання щодо можливості одночасного розгляду вимог, що випливають з відносин найму житла та відносин щодо покладення зобов'язання на посадових осіб органу владних повноважень щодо вчинення управлінських дій, пов'язаних із реєстрацією та обліком громадян за місцем їх проживання. Винісши рішення про покладення на ВГІРФО Сєвєродонецького MB УМВС України обов'язку зняти ОСОБА_1 з реєстрації, суд не врахував, що фактично вирішив цим питання щодо прав та обов'язків підрозділу юридичної особи, що не брала участі у справі у належному процесуальному статусі, вирішив питання, що повинно вирішуватися у іншому провадженні, порядок якого регламентований нормами КАС України.

При розгляді справи по суті суд першої інстанції не врахував, що у спірній квартирі також зареєстрований за місцем проживання повнолітній син відповідача - ОСОБА_2, що теж має певний обсяг прав на проживання та повинен був з огляду на це бути долученим до участі у справі. До матеріалів справи були долучені також декілька заяв від сторін, що не знайшли свого належного процесуального оформлення та реагування з боку суду, не були відображені у рішенні - зокрема, це заява позивача про збільшення позовних вимог - зобов'язання ДВС у м. Сєвєродонецьк до проведення опису речей та переданні їх підприємству, на балансі якого знаходиться будинок (а.с. 18), заява відповідача, що містить зустрічні позовні вимоги щодо визнання недійсним договору найму житла від 21.04.2004 року (а.с. 28), щодо продовження терміну перебування особи на житловій площі (а.с. 19). Отже, фактично рішенням не було вирішено усі позовні вимоги, зазначені питання не обговорювалися по суті у суді першої інстанції та не вирішувалося питання щодо їх прийняття до провадження в порушення вимог процесуального законодавства.

Статтею 11 ЦПК передбачено те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, тобто розрішивши усі прийняті до провадження вимоги. Між тим, як вбачається з рішення та матеріалів справи, судом першої інстанції зазначені вимоги закону не були дотримані належним чином та фактично не розглянув по суті усі позовні вимоги, не долучив до участі у справі належних співвідповідачів, розглянув справу без долучення до розгляду у належному процесуальному статусі осіб, на чиї права та обов'язки вплинуло рішення суду, розглянув по суті не у належному процесуальному провадженні вимоги щодо суб'єкту владних повноважень.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати зазначене рішення суду через суттєві порушення вимог п. п. 4, 5 частини 1 ст. 311 ЦПК України із направленням справи на новий розгляд, аналіз обґрунтованості інших доводів апеляційної скарги є передчасним, адже може стати предметом обговорення під час нового розгляду справи у суді першої інстанції.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 303, 307 п. 5 ч. 1, 309 п. 4 ч. 1, ст. 311 п. п. 4, 5 ч. 1, 315 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 липня 2006 року скасувати і направити справу на новий розгляд.

Ухвала набирає чинності негайно, проте її може бути оскаржено у касаційному

порядку   протягом   двох   місяців   безпосередньо   до   Верховного   суду   України,

починаючи з дня набрання нею законної сили.