АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЛУГАНСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

справа   ЛОС - 06\ 22 - 2045                    суддя    1    інстанції   Алейникова В.I.

категорія                                             суддя-доповідач Яресько А.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року, листопада місяця, 14-го дня у місті Луганську колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Яресько А.В., суддів Маляренко І.Б., Луганської В.М., при секретарі Пшебоковій О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Свердловського районного суду Луганської області від 11 квітня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до  відділення  виконавчої дирекції ФССНВ  в  м.   Свердловську Луганської області про перерахування щомісячних страхових виплат,

встановила:

У апеляційній скарзі апелянт просить апеляційний суд скасувати оскаржуване ним рішення суду першої інстанції як постановлене із порушеннями матеріального та процесуального законодавства та винести нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. У судовому засіданні апелянт свої вимоги підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеним у апеляції, рішення суду просив скасувати та його позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечували, просили рішення суду залишити без змін, апеляцію відхилити.

Рішенням Свердловського районного суду Луганської області від 11 квітня 2006 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення відділення виконавчої дирекції ФССНВ в м. Свердловську Луганської області про перерахування щомісячних страхових виплат через їх необґрунтованість.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовними вимогами щодо стягнення з відповідача на його користь не донарахованих за період з 16.05.2005 року по 091.03.2006 року страхові виплати у розмірі 3661 гривні 42 копійок, просив зобов'язати відповідача, починаючи з 01 березня 20065 року, сплачувати йому безстроково по 514 гривень щомісячно з подальшим коефіцієнтом збільшення.

Статтею 11 ЦПК передбачено те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін тa інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, тобто розрішивши усі прийняті до провадження вимоги. Між тим, як вбачається з рішення та матеріалів справи, судом першої інстанції зазначені вимоги закону не були дотримані належним чином та фактично не розглянув по суті усі позовні вимоги, не з'ясував, чи є наявною заборгованість відповідача перед ОСОБА_1, не врахував позиції відповідача, відповідно до якої вони погоджувалися зробити перерахунок із застосуванням усіх коефіцієнтів та корегувань, відповідно до отриманих ними методичних рекомендацій.

У рішенні суду відсутня мотивація обґрунтованості чи необґрунтованості заявлених позовних вимог щодо факту наявності чи відсутності заборгованості, обґрунтованості чи необґрунтованості вимог із посиланням на норми та положень Закону, що регулює виниклі правовідносин, посилання на методичні рекомендації щодо практичного застосування Порядку призначення та здійснення страхових виплат як на правову підставу вирішення спору не може бути визнано обґрунтованим.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції було винесено без належного дотримання вимог ст. 214-215 ЦПК, не належним чином немотивованим, не містить належного аналізу та оцінки доказів, виниклих правовідносин, постановлено без урахування позицій та пояснень сторін, залишення у рішенні суду без розгляду частини позовних вимог є суттєвим процесуальним порушенням. З огляду на зазначені недоліки та вимоги п. 5 частини 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню у повному обсязі із направленням справи на новий розгляд, аналіз обґрунтованості інших доводів апеляційної скарги є передчасним, адже може стати предметом обговорення під час нового розгляду справи у суді першої інстанції.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 303, 307 п. 5 ч. 1, 309 п. 4 ч. 1, ст. 311 п. 5 ч, 1, 315 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Свердловського районного суду Луганської області від 11 квітня 2006 року скасувати і направити справу на новий розгляд.

Ухвала набирає чинності негайно, проте її може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного суду України, починаючи з дня набрання нею законної сили.