Справа №22ц-8346/09 Головуючий в 1 інстанції Принцевська В.П.
Категорія – 41 Доповідач – Хейло Я.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі :
Головуючого судді Новікової Г.В.
суддів – Хейло Я.В., Стратіло В.І.
при секретарі Яменко А.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов’янського міськрайонного суду від 6 серпня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ВАТ «Донбасенерго», третя особа Слов’янське бюро технічної інвентаризації про визнання приватизації незаконною, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 27 січня 1998 року та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
в с т а н о в и в:
в апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює обґрунтованість судового рішення, яким відмовлено у задоволенні її позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло,оскільки вважає, що рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд безпідставно посилався на те, що позов не підлягає задоволенню тому, що вона не заявляла позовних вимог про визнання недійсним наказу про приватизацію від 14 січня 1998 року, на підставі якого було видано свідоцтво, оскільки, саме свідоцтво є документом, що посвідчує право на приватизацію спірної квартири. В судовому засіданні було доведено, що на час приватизації вона мешкала у квартирі, що відповідно до вимог закону надає їй право на участь у приватизації. Просила рішення в частині відмови у задоволенні її позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким її позов про визнання недійсним свідоцтва про приватизацію задовольнити. В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
В засідання апеляційного суду позивач та її представник доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився. Про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача- ВАТ «Донбасенерго» вважав, що скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Представник третьої особи - Слов’янського БТІ в судове засідання не з’явився. Про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, посилаючись на те, що з 29 грудня 1995 року перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі. Вони мешкали разом у квартирі за адресою АДРЕСА_1, яка належала Слов’янській ТЕС. У 1998 році відповідач, не повідомив її, приватизував квартиру,включив у приватизацію себе та їх неповнолітнього сина Павла, 1996 року народження. Оскільки вона на час приватизації квартири також мешкала в неї разом з відповідачем, вважає, що також мала право на участь у приватизації квартири та відповідач , приватизувавши квартиру без її участі порушив її права. Просила суд визнати незаконним свідоцтво № 14 про приватизацію від 27 січня 1998 року , видане Слов’янської тепловою електростанцією про право приватної власності на кватиру за адресою Слов’янський район, АДРЕСА_1, зобов’язати ВАТ «Донбасенерго» видати нове свідоцтво про право приватної власності на квартиру, включив її до приватизації з іншими співвласниками в рівних частках та зобов’язати БТІ зареєструвати право власності на квартиру.
У листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зазначав, що перебував з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, 11 березня 2008 року надав згоду на реєстрацію дружини у спірній квартирі, але 23 вересня 2008 року шлюб між ними було розірвано, відповідач у квартирі не мешкає, була зареєстровано в ній лише формально, особисті речі відсутні, тому вважає, що вона втратила право користування квартирою та просив суд визнати її такою, що втратила право користування квартирою та зобов’язати відділ громадянства зняти її з реєстрації за зазначеною адресою.
Ухвалою суду від 8 грудня 2008 року зазначені справи об’єднані в одне провадження.
Рішенням Слов’янського міськрайонного суду від 6 серпня 2009 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання приватизації незаконною та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовлено.
Апеляційний суд, заслухав доповідача, сторони, вивчив матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення” № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Розглядаючи позовні вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва про приватизацію квартири, суд першої інстанції виходив з того, що свідоцтво про право власності на квартиру було видано Слов’янською тепловою електростанцією на підставі наказу № 14 від 20 січня 1998 року, але позивач не надала суду копію цього наказу, не заявляла у суді самостійних позовних вимог про визнання його недійсним, а тому її позовні вимоги є необґрунтованими.
Апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи,невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 1ч.1 ст.5,ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року, наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир (будинків) шляхом передачі їм цих квартир у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сімі’ї на підставі рішення відповідного органу приватизації.
Виходячи з аналізу та змісту Закону у поєднанні з нормами ст.ст. 1,6,9,61 ЖК України, ст.29 ЦК України місцем постійного проживання особи є житлове приміщення в якому особа постійно проживає , має передбачені ст.64 ЖК України право користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасової відсутності (у випадках передбачених ст.71 ЖК України), а відтак і на приватизацію.
Місцем проживання дитини до дев’яти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає (ч.4 ст.29 ЦК України).
Таким чином, при вирішенні зазначеного спору, пов’язаного з наявністю чи відсутністю у позивача права на приватизацію спірного житлового приміщення та наявністю у зв’язку з цим передбачених ч.1 ст.215 ЦК України підстав для визнання недійсним вчиненого судом правочину слід виходити з того чи було на той момент спірне житлове приміщення місцем постійного проживання позивача та чи мала позивач передбачені ст.64 ЖК України та ст.5 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» права.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на час приватизації квартири була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, але згідно акту Миколаївської міської ради від 9 червня 2008 року фактично мешкала у квартирі відповідача за адресою АДРЕСА_1 з 1993 року по 2002 рік разом з донькою ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4, а тому мала передбачене ст.64 ЖК України право користування цим приміщенням, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сімі’ї , яка відбулася 14 січня 1998 року.
Відповідно до ст.71 Цивільного Кодексу УРСР в редакції від 18 липня 1963 року , що діяв на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи , право якого порушено складає три роки.
Стаття 80 цього Кодексу передбачає,що сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності , порушене право підлягає захисту.
Позивач зазначала у позовній заяві позивач вона дізналася про приватизацію квартири після розірвання шлюбу з відповідачем у червні 2008 року. В той же час з її пояснень в судовому засіданні слідує, що спірна квартира була надана у користування Слов’янською ТЕС першій дружині відповідача, яка була зареєстрована у квартирі та за позовом відповідача рішенням суду визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням. У 1999 році відповідач мав намір продати спірну квартиру, для чого уповноважував її відповідним дорученням укласти договір купівлі-продажу квартири з покупцем. Ці обставини підтверджуються рішенням Слов’янської міської ради від 20.10.1999 року «Про дозвіл посвідчити договір – купівлі продажу квартири , 1\2 частка якої належить неповнолітньому ОСОБА_4» (а.с.21). Зазначені обставини свідчать про те, що у 1999 році позивачу було відомо, що саме відповідач та її неповнолітній син є власниками спірної квартири, позивач у суді не довела поважність причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, а тому у задоволенні її позовних вимог слід відмовити у зв’язки з пропуском строку позовної давності.
Керуючись ст.ст.307,308,315,316 ЦПК України, апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Слов’янського міськрайонного суду від 6 серпня 2009 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання приватизації незаконної та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло скасувати .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ВАТ «Донбасенерго» про визнання приватизації незаконною, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 27 січня 1998 року відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: