Справа № 2- 4009/2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
25 листопада 2009 року
Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Цурцева В.М.
при секретарі - Бєлік О.К.
за участю адвоката – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_4, про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач по справі є її онуком. Він постійно просив її подарувати йому будинок та земельну ділянку, обіцяв їй, що він буде її доглядати до кінця її життя, поховає за свої кошти, надавати харчування та купувати ліки. 25 серпня 2007 року вони у приватного нотаріуса ОСОБА_4 оформили договори дарування житлового будинку та земельної ділянки № 9 по вулиці Шумського в м. Керчі. Після цього відношення до неї з боку онука різко змінилося, він став її ображати, лаятися на її адресу, погрожувати вбивством, не допомога їй, вона вимушена проживати у родичів та в літній кухні, де взимку холодно, з приводу цього вона зверталася в органи міліції. При підписанні договорів дарування її ввили в оману, вона не знала, що вона підписує і не розуміла що підписує.
В судовому засіданні позивальниця та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, пояснюючи, що позивальниці і при підписанні договорів дарування і до цьог7о часу неодноразово роз*яснювали наслідки і умови договору дарування, подарувати будинок і земельну ділянку було саме її бажання, вона зареєстрована в будинку і нухто не перешкоджає їй в користуванні ним.
Суд, заслухавши пояснення позивачки і її представника, відповідача та його представника, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З пояснень приватного нотаріуса ОСОБА_4, допитаної в судовому засіданні в якості третьої особи, вбачається, що вона дуже добре запом*ятала позивачку та відповідача, оскільки вони декілька разів приходили до неї на консультацію, крім того до посвідчення договорів дарування позивачка неодноразово приходила до неї сама, без відповідача і консультувалася щодо укладення саме договорів дарування. При посвідченні договорів, виконуючи вимоги Закону і Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5, вона ще раз роз*яснила сторонам наслідки договору дарування. В обґрунтування своїх пояснень третя особа з нотаріальної справи надала суду заяву позивачки ОСОБА_2, написану власноруч про те, що вона розуміє наслідки дарування та просить оформити саме договори дарування (а.с. 29).
Після цього, в наступному судовому засіданні, позивачкою та її представником були доповненні позовні вимоги з посиланням на ст. 230 ЦК України.
У відповідності до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, у відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
В судовому засіданні не добито доказів того, що відповідач ввив в оману позивачку. Позивачкою не наведено наявності умислу в діях відповідача та в чому він полягав, істотність значення обставин щодо яких її було введено в оману.
В судовому засіданні зі слів самої позивачки встановлено, що її ніхто не виганяв з дому, вона сама за власною ініціативою проживає в літніх кухні, в будинку в неї є своя кімната, періодично вона за власною ініціативою виїжджає до родичів в м. Орел РФ, в міліцію вона звернулася для отримання відповіді для приєднання до матеріалів справи в суді. Ці пояснення позивачки узгоджуються з поясненнями свідків, допитаних в судовому засіданні.
Не заслуговують на увагу посилання позивачки на ст. 235 ЦК України, оскільки судом не встановлено, що сторонами були укладені договори дарування для приховання якийсь інших правочинів.
Стаття 727 ЦК України, на яку посилається позивач та його представник, має вичерпний перелік умов та підстав розірвання договору дарування, однак ані позивачем, ані його представником позовні вимоги не конкретизовані, а суд, виходячи зі змісту ст. 727 ЦК України, не знаходить правових підстав для розірвання договорів дарування.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 230, 235, 717, 727 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В:
ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3, третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_4, про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд АРК через Керченський міський суд АР Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя /підпис/ ОСОБА_5
Копія вірна:суддя –