С права № 22 ц-8655/2009р. Головуючий 1 інстанції Ариничева С.А.
Категорія 44 Доповідач Хейло Я.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Краснощокової Н.С.
суддів Ігнатової Л.Є., Хейло Я.В.
при секретарі Яменко А.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Єнакіївського суду від 7 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання такими ,що втратили право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення, -
в с т а н о в и в:
в апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено, а у задоволенні її зустрічного позову відмовлено та ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про повне задоволення заявлених нею вимог , оскільки вважає, що суд в порушення вимог закону безпідставно позбавив її права користування жилим приміщенням. Висновки суду про те, що вона змінила постійне місце проживання не відповідають наявним у справі доказам, оскільки вона у 2006 році народила сина, зареєструвала його у квартирі, мешкала у квартирі позивача разом з чоловіком і лише через сімейні конфлікти та перешкоди позивача була вимушена змінити місце проживання. Вона не має іншого постійного місця мешкання, на теперішній час мешкає разом з чоловіком у квартирі, яку успадкував його брат після смерті батьків. Суд не врахував зазначені обставини та ухвалив рішення в порушенням вимог закону.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 скаргу підтримала та просила її задовольнити, рішення суду скасувати.
ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, рішення суду залишити без зміни.
ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася. Про день та час слухання справи повідомлена належним чином.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
Позивач ОСОБА_2 у квітні 2009 року звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання відповідачів такими,що втратили право користування жилим приміщенням з підстав визначених ст.107 ЖК України та зазначав, що відповідачі є його доньками та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1, наймачем якої є він. Відповідач ОСОБА_1 після реєстрації шлюбу не мешкає у квартирі з 2005 року, а ОСОБА_3 з 2008 року, оскільки також зареєструвала шлюб та мешкає у будинку свого чоловіка. Оскільки відповідачі не несуть витрати по утриманню квартири, добровільно змінили своє місце проживання, їх речі у квартирі відсутні просив їх визнати такими, що втратили право користування квартирою.
Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення, в якому зазначали, що батько чинить їм перешкоди у користуванні квартирою, не дає ключів та не пускає у квартиру тому вони не мають можливості користуватися нею. Просили суд усунути перешкоди у користуванні квартирою з боку ОСОБА_2, вселити їх у квартиру та зобов’язати ОСОБА_2 надати комплект ключів. Зазначені справи ухвалою суду об’єднані у одне провадження.
Рішенням Єнакіївського міського суду від 7 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано ОСОБА_1, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_1.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування житловим приміщенням та вселення відмовлено.
Апеляційний суд, заслухав суддю-доповідача, сторони, вивчив матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення” № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції правильно керувався нормами ст.107 ЖК України, відповідно до якої у разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму вважається розірваним з дня його вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму не розривається, а член сім’ї, який вибув втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня його вибуття.
Відповідно до роз’яснень, наданих у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року з подальшими змінами «Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України » на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого фактичного місця проживання.
Судом встановлено, що після реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 у 2005-2006 році ОСОБА_1 зібрала свої особисті речі та вибула на постійне місце проживання до чоловіка у квартиру за адресою АДРЕСА_2 де мешкає до теперішнього часу з чоловіком та неповнолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначена квартира складається з чотирьох кімнат та належить її чоловіку ОСОБА_5 та його рідному брату на праві спільної часткової власності. Ці обставини підтверджуються належними доказами, які знаходяться у матеріалах справи та яким суд дав у рішенні відповідну оцінку (а.с.50,58,135,137-139). Витрат по утриманню спірної квартири відповідач не несе з вказаного періоду, а її доводи про те, що вона передавала гроші та утримання квартири позивачу у розмірі 200 грн. щомісячно не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Відповідач не надала суду переконливих доказів, що підтверджують факт її звернень у відповідні органи щодо перешкод з боку позивача у користуванні жилим приміщенням. До суду ОСОБА_1 звернулася з позовом про усунення перешкод та вселення вже після того, як фактично вибула до іншого місця проживання та після того, як позивач у квітні 2009 року порушив у суді питання про визнання її такої, що втратила право користування жилим приміщенням та у позовній заяві зазначала, що позивач чинить їй перешкоду у користуванні квартирою саме з квітня 2009 року .
Розглядаючи позовні вимоги, суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, які склались між ними і дійшов до обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Висновки суду є правильними, оскільки грунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 308,314,315 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду від 7 вересня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Судді: