АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-5073/09 Головуючий у 1-й інстанції: Прінь І.П.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2009 року                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді     Приймака В.М.  

суддів             Гончара О.С., Бабак А.М.

при секретарі         Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

Неодноразово уточнюючи і доповнюючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Зазначала, що відповідач є батьком їх спільної доньки ОСОБА_3, 1996 року народження. Проте, ОСОБА_1 не приймає участі в матеріальному забезпеченні дитини та додаткових витратах на її утримання. Відповідач не має постійного місця роботи. Доходи його мають нерегулярний і мінливий характер. В зв’язку з чим, позивач просила суд ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. та щомісячно 300 грн. додаткових витрат на утримання дитини.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 жовтня 2009 року позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини стягнуто аліменти в розмірі 500 грн. щомісяця до досягнення нею повноліття; одноразово 642,34 грн. додаткових витрат; 27,5 грн. щомісяця з 01.10.2009р. по 01.06.2010р. додаткових витрат пов’язаних з навчанням. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове про стягнення з нього аліментів в розмірі 250 грн. та зменшити розмір одноразового стягнення до 93 грн.

ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржувала.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 п.3 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити його.

В судовому засіданні першої і апеляційної інстанцій встановлено, що сторони в період з 1994 по 2007 рік перебували у зареєстрованому шлюбі. В 1996 році у них народилась донька ОСОБА_3, яка проживає разом з позивачем окремо від відповідача.

Проте, ОСОБА_1 ігноруючи вимоги ст. 180 СК України ухиляється від обов’язку утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідач має нерегулярний і мінливий дохід.

З цими обставинами сторони погодились і їх не оспорюють.

В апеляційній скарзі відповідач, не оспорюючи права позивача на отримання аліментів в твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої доньки і додаткових витрат, оспорював лише розмір таких аліментів і додаткових витрат.

Вважаючи аліменти в розмірі 500 грн. щомісяця на дитину завеликими, ОСОБА_1 зазначив, що суд не прийняв до уваги малий розмір його реальних доходів, їх нестабільність, перебування у нього на утриманні неповнолітньої дитини нової дружини та її матері, наявність у нього батьків пенсійного віку. А тому просив змінити розмір аліментів з 500 грн. на 250 грн.

Проте, колегія суддів вважає, що дані обставини не можуть слугувати підставою для зменшення суми аліментів, визначеної судом першої інстанції. При цьому судова колегія виходила з того, що визначений розмір аліментів є незначним, співмірним з реальними можливими доходами відповідача; у відповідача відсутній передбачений законом обов’язок утримувати неповнолітню дочку його нової дружини та матір останньої; суду відповідачем не надано доказів того, що його батьки потребують додаткових витрат по їх догляду, відповідачем не оспорювався факт отримання ними пенсій за віком.

Вимагаючи в суді апеляційної інстанції визначити аліменти в розмірі 250 грн., ОСОБА_1 не зміг обґрунтувати, яким чином в такому разі має виживати його дитина на дохід, розмір якого станом на 01.11.2009 року буде на 276 грн., а з 01.01.2010 року на 401 грн. меншим, ніж необхідно для її фізичного існування у відповідності до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-VI від 20.10.2009 року.

Вирішуючи питання про апеляційні вимоги щодо зменшення розміру додаткових витрат, колегія суддів находить їх такими, що частково підлягають задоволенню.

Так, суд першої інстанції стягуючи з відповідача 194,85 грн. на лікування доньки сторін, взяв до уваги як доказ копію чеку на відповідну суму. Проте, такий висновок суду є хибним, оскільки на зазначеному чеці зазначено, що він «недійсний». (а.с. 38)

Крім того, суд першої інстанції стягнув з відповідача витрати на навчання доньки в музичній школі за червень-серпень 2009 року в сумі 82,5 грн. (165 грн. загальної суми поділеної на двох батьків).

Проте, за вказаний період навчання в школі не було, оплата не проводилась.

Таким чином, стягнуті судом додаткові витрати підлягають зменшенню на 277,35 грн. (194,85+82,5). Загальна сума стягнення на додаткові витрати складе 364,99 грн. (642,34-277,35)

Колегія суддів критично ставиться до вимоги відповідача зменшити суму додаткових витрат ще на 484,7 грн., які на переконання апелянта складають витрати на лікування, які позивач не здійснювала, оскільки зазначене лікування проводилось виключно за кошти лікарні, доказом чого є надана суду одночасно з апеляційною скаргою копія відповідної довідки.

Так, згідно до вимог ст. 131 ЦПК України всі докази, повинні бути надані суду до або під час попереднього судового засідання. Проте, надана суду копія довідки ніким і нічим не завірена, предметом дослідження судом першої інстанції не була. Відповідач до суду з клопотанням про витребування її з лікувальної установи не звертався. А тому дана копія не може бути розцінена як доказ.

На підставі викладеного, керуючись ст. 307, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 жовтня 2009 року у цій справі в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткових витрат на утримання дитини змінити з 642,34 грн. на 364,99 грн.

Решту рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий суддя Суддя Суддя

Приймак В.М. Гончар О.С. Бабак А.М.