АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4843/09 Головуючий у 1-й інстанції: Діоба Г.О.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Бондара В.О.
суддів: Крилової О.В.
Спас О.В.,
при секретарі Мосіній О.В.
за участю представників позивача Олешкової Г.М., Кожухар Н.В., відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2009 року
у справі за позовом Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на землю та зобов’язання знесення капітальної огорожі, збудованої на самовільно зайнятій земельній ділянці,
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2007 року Ботіївська сільська рада Приазовського району Запорізької області звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов’язання знесення капітальної огорожі, збудованої на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Позивач зазначав, що рішенням Ботіївської сільської ради №31 від 15.07.2003 року згідно поданої заяви ОСОБА_2 їй була виділена у приватну власність земельна ділянка площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1. Вона отримала державний акт серії ІІІ-ЗП №019333 від 19.08.2003 року про право власності на земельну ділянку площею 0,25 га за вищевказаною адресою.
Далі позивач вказував, що, згідно землевпорядної документації Ботіївської сільської ради фактичний розмір присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить 0,24 га до червоної лінії вказаної вулиці. Відповідач ОСОБА_1, син відповідачки ОСОБА_2, який проживає за вищезазначеною адресою, без згоди з сільською радою з боку вулиці побудував капітальну огорожу, яка виступає за червону лінію вулиці. Позивач вважає, що діями з будівництва огорожі відповідачі самовільно зайняли земельну ділянку, яка, на їх думку, є спільною власністю територіальної громади.
Позивач вказує, що ОСОБА_1 порушив генеральний план населеного пункту, нормативні вимоги ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських заселень», Закон України « Про планування і забудову територій», ст.39 Земельного Кодексу України, згідно якої використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою.
На підставі викладеного позивач просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП №019333 від 19.08.2003 року та зобов’язати ОСОБА_2 і ОСОБА_1 знести капітальну огорожу, збудовану на самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1, яка виступає за червону лінію вказаної вулиці.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2009 року позовні вимоги задоволено частково.
Зобов’язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знести капітальну огорожу, збудовану на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0,0094 га по АДРЕСА_1, яка виступає за червону лінію вказаної вулиці населеного пункту.
В позовних вимогах Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на землю відмовлено.
Рішення оскаржено в апеляційному порядку відповідачем ОСОБА_1 в частині задоволених позовних вимог щодо покладення на нього та ОСОБА_2 зобов’язання по знесенню огорожі
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв’язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу, в якому Ботіївська сільська рада Приазовського району Запорізької області зазначає, що погоджується з рішенням районного суду.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Судом першої інстанції встановлені та не оспорені ті обставини, що відповідачці ОСОБА_2 на підставі рішення Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області № 31 від 15.07.2003р. у приватну власність виділена земельна ділянка площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку з присадибних земель Ботієвської сільської ради, яка розташована в с. Ботієвє по АДРЕСА_1 (а.с. 4). На підставі даного рішення ОСОБА_2 19.08.2003р. видано державний акт 111-ЗП №019333 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,25 гектарів, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №66 (а.с.6).
Ці обставини визнаються сторонами у справі.
Рішення в частині відмови судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області щодо визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку в апеляційному порядку не оскаржене, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз’яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку” апеляційним судом не перевіряється.
В частині задоволення позовних вимог Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області про покладення на ОСОБА_2, ОСОБА_1 зобов’язання по знесенню капітальної огорожі, збудованої на самовільно зайнятій земельній ділянці, рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене при невідповідності висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Такого висновку судова колегія дійшли при апеляційному розгляді справи, виходячи з наступного.
Висновок рішення суду першої інстанції про самовільне зайняття земельної ділянки, що виходить за червону лінію вулиці ґрунтується на показаннях свідка ОСОБА_3 – спеціаліста Приазовської районної філії державного підприємства „Мелітопольський районний центр Державного земельного кадастру”, яка робила технічний звіт складання державного акту на право приватної власності на вказану земельну ділянку і здійснювала її вимір та не заперечувала можливості допущення нею помилки під час виміру (а.с. 192) та на акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.05.2008р., складеному інспектором державної інспекції з використання та охорони земель.
При цьому судом першої інстанції порушено вимоги ст. ст. 212, 213, 215 ЦПК України, за змістом яких висновки рішення суду мають ґрунтуватися на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, мотиви взяття до уваги або відхилення яких повинні бути відображені в мотивувальній частині рішення суду.
Суд не зазначив, яким чином показання свідка можуть спростувати відомості щодо розміру та меж земельної ділянки, які відображені в державному акті на право власності на земельну ділянку.
Суд першої інстанції не навів мотивів, з яких він взяв до уваги акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.05.2008р., складений інспектором державної інспекції з використання та охорони земель, незважаючи на ту обставину, що за адміністративним позовом ОСОБА_2 Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області скасована постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності за цим актом.
Взявши до уваги вищевказані докази, суд першої інстанції не вказав відповідних мотивів, а також не дослідив докази, надані відповідачами на підтвердження їх заперечень проти позовних вимог.
Суд першої інстанції вибірково дослідив надані сторонами докази, відобразивши в рішенні тільки ту їх частку, яка відповідала його висновкам.
Всупереч вимогам ст. 212 ЦПК України суд першої інстанції не здійснив оцінки всіх наданих сторонами доказів.
Так, судом не дано оцінки такому належному письмовому доказу як державний акт на право власності на земельну ділянку, який найдостовірнішим чином підтверджує належність відповідачці ОСОБА_2 на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,25га, що безумовно спростовує ту думку позивача, що відповідачці фактично належить 0,24га, а тому позивач безпідставно вважає, що відповідачка ОСОБА_2 самовільно зайняла близько 0,01га (а.с.6).
Судом не досліджено і не оцінено такий письмовий доказ як акт встановлення меж земельної ділянки в натурі, складений 31.07.2003р. начальником Приазовського районного відділу земельних ресурсів, який підтверджує закріплення на місцевості меж земельної ділянки площею 0,25га, що належить ОСОБА_2 (а.с. 13).
Аналогічні порушення норм процесуального права допущено судом першої інстанції і відносно такого письмового доказу як лист Приазовської районної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, де вказано, що за результатами перевірки документації виявлено, що рішенням № 31 від 15.07.2003р. Ботієвською сільською радою ОСОБА_2 передано у власність присадибну земельну ділянку площею 0,25га, в тому числі і ділянка за червоною лінією (а.с.45).
Згідно ст. 14 Закону України „Про планування і забудову територій” відповідно до планів червоних ліній сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи вирішують питання, зокрема, щодо надання у власність земельних ділянок.
Цим доказом підтверджується, що недотримання вимог до червоної лінії вулиці стало можливим саме в зв’язку з вказаним рішенням сільської ради, на підставі якого земельна ділянка, в тому числі і та її частина, що розташована за червоною лінією, була передана у власність ОСОБА_2
Не досліджено, не оцінено судом першої інстанції технічний звіт кадастрової зйомки земельної ділянки, виконаний 27.05.2009р. ТОВ „Сервіор” з якого видно, що розміри та межі земельної ділянки відповідача цілком відповідають державному акту на право приватної власності на земельну ділянку, що підтверджує заперечення відповідачів.(а.с. 140 – 150).
Перелічені письмові докази у відповідності до правил ч. 2 ст. 303 ЦПК України вимушений оцінювати апеляційний суд, так як з вищевикладеного вбачається, що суд першої інстанції самоусунувся від виконання покладеного на нього ст. ст. 212 ЦПК України обов’язку з оцінки всіх наданих сторонами доказів на ґрунті всебічного, повного, об’єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також і не оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, не проаналізував достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, не відобразив в рішенні результати оцінки всіх доказів.
Наданими відповідачами доказами переконливо спростовуються вимоги позивача щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, оскільки встановлено, що відсутня обставина самовільного зайняття відповідачами земельної ділянки, якою ґрунтувалася відповідна позовна вимога.
Застосування судом першої інстанції при вирішення питання щодо задоволення позову приписів ст. 376 ЦК України зроблено з порушенням даної норми матеріального права, оскільки не відповідає її змісту та не відповідає суті заявлених позовних вимог по звільненню земельної ділянки.
Правовідносини сторін не можуть регулюватися ст. 212 ЗК України, яку застосував суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків, з огляду на те, що ця норма матеріального права вирішує питання повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, а в цій справі позивач вважає самовільно зайнятою відповідачами ту частину земельної ділянки, яка знаходиться в їх приватній власності, що підтверджується вищенаведеним державним актом.
Виходячи з викладеного, судова колегія вбачає передбачені ст. ст. 307, 309 ЦПК України підстави для скасування оскаржуваної частини рішення суду першої інстанції з одночасним постановляннм нового рішення про відмову в позовних вимогах Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області про покладення на відповідачів зобов’язання з знесення капітальної огорожі, збудованої на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Керуючись ст.ст. 307, 309, , 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2009 року скасувати в частині задоволення позовних вимог Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про зобов’язання знесення капітальної огорожі на самовільно зайнятій земельній ділянці скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
„В позові Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про зобов’язання знесення капітальної огорожі на самовільно зайнятій земельній ділянці відмовити.”
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: