Справа 2-579/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 грудня 2009 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу
у складі: Головуючого – судді Грищенко Н.М.
при секретарі Мельниченко К.В.
за участю позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
представника 3-ї особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзеринського районного суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі Відокремленого структурного підрозділу «Криворізького будівельно-монтажного управління» ДП «Придніпровська залізниця», 3-я особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 10.09.2008 року звернулася до суду, з позовом до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі Відокремленого структурного підрозділу «Криворізького будівельно-монтажного управління» ДП «Придніпровська залізниця», 3-я особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, і просила суд стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в сумі 7200 грн. і моральну шкоду в сумі 100000 грн., оскільки смерть її чоловіка ОСОБА_5 наступила внаслідок нещасного випадку, який стався 19.02.1996 року на підприємстві Криворізька дистанція цивільних споруд. Витрати по справі просила покласти на відповідача.
В подальшому позивачка збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 93730 грн. 40 коп., моральну шкоду в сумі 125000 грн., витрати на надання правової допомоги адвокатом 1000 грн. та витрати на ксерокопіювання документів 21 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що її чоловік ОСОБА_5 працював у відповідача машиністом-кочегаром 2-го розряду.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року на робочому місці з її чоловіком трапився нещасний випадок, він отруївся чадним газом та помер.
Відповідач відмовився видавати Акт за формою Н-1, посилаючись на те, що в нещасному випадку, який стався з її чоловіком, виробничих факторів не передбачається, тому випадок на облік не береться та акт за формою Н-1 не складається.
Лише через 6 років після її звернення до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу, який рішенням від 10 жовтня 2001 року зобов’язав відповідача такий акт скласти і взяти на облік нещасний випадок, відповідач видав такий акт.
В зв’язку з тим, що відповідач не забезпечив безпечні умови роботи своєму працівникові, його вина підтверджується рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 10.10.2001 року, Актом за формою Н-1 від 09.10.2002 року.
Так як відповідач визнаний винним в смерті її чоловіка, то він зобов’язаний виплатити їй одноразову допомогу , як члену сім’і яка повинна бути не менш п’ятилітнього заробітку.
Вона просить стягнути з відповідача на її користь одноразову допомогу як члену сім’ї померлого в розмірі 89780 грн. 40 кп ., виходячи з середнього заробітку машиніста-кочегара 2 розряду за листопад та грудень 2008 року в розмірі 1496,34 грн. х 60 місяців.
Крім того, смертю чоловіка, який загинув при виконанні службових обов’язків з вини власника підприємства, їй було заподіяно велику моральну шкоду, яку вона оцінює у сумі 125000 грн. Вона перенесла великі душевні страждання, корінним чином змінився її уклад життя, її обурюють спроби відповідача уникнути відповідальності, його небажання діяти відповідно до чинного законодавства, своєчасно розслідувати нещасний випадок, скласти Акт та здійснити необхідні виплати. Через відмову відповідача вона змушена була тривалий час судитися з іншою організацією.
Також просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на встановлення пам’ятника в сумі 3950 грн., витрати на надання правової допомоги адвокатом 1000 грн. та витрати на ксерокопіювання документів 21 грн.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Також вона пояснила, що на день смерті свого чоловіка вона працювала і на його утриманні не находилась. Після складення акту про нещасний випадок на виробництві, яким встановлена вина підприемства в смерті її чоловіка, вона вирішила звернутися до суду с даним поовом, мак як вважає, що підприемство зобов’язано сплатити їй одноразову допомогу , як члену сім’і померлого.
Сума одноразової допомоги повинна бути не менш п’ятилітнього заробітку її чоловіка на момент його смерті. Середній заробіток її чоловіка за два останніх місяця – листопад і грудень 2008 р. склав 1496 грн. 34 коп. (1504 грн. 86 коп. та 1487 грн. 82 коп.= 2991 грн. 68 коп. : 2 міс.). Одноразове відшкодування матеріальної шкоди за 5 років становить 89780 грн. 40 коп. ( 1496 грн. 34 коп. х 60 міс.).
Тому вона і просить суд стягнути на її користь одноразову допомогу в розмірі 89780 грн. 40 коп. Крім того, їй заподіяна і моральна шкода в зв’язку зі смертю її чоловіка, яку вона оцінює в сумі 125000 грн. та просить стягнути цю суму згідно «Правил відшкодування власником підприемства, установи і огранізації.... шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я ...».
Також вона просить суд стягнути з відповідача понесені нею витрати на встановлення пам’ятника в сумі 3950 грн. ( так як відповідач не оказав їй після смерті чоловіка ніякої материальної допомоги), витрати на надання правової допомоги адвокатом 1000 грн. та витрати на ксерокопіювання документів 21 грн.
Представник позивачки в судовому засіданні в повному обсязі підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 , та просить суд в повному обсязі задовольнити її вимоги.
Представниця відповідача Державного підприемства «Придніпровська залізниця» в інтересах структурної одиниці Криворізького будівельно-монтажного експлуатаційного управління ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що вони не є належним відповідачем, так як обов’язки підприємства скласти Акт по формі Н-1 виникли відповідно до рішення Довгинцівського районного суду від 10.10.2001 року, тобто вже під час дії Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Згідно ст. 40 вказаного Закону... «якщо справа про страхові виплати розглядається вперше по закінченню трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або здня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення.» Право позивача на звернення за їй виплатою виникло після встановлення судом факту нещасного випадку на виробництві. Факт нещасного випадку, що стався на виробництві, і обов’язки підприемства скласти Акт по формі Н-1 було встановлено судом в рішенні від 10.10.2001 р.
З 01.04.2001 р. відповідно до Закону, обов’язок по виплатам вказаних страхових виплат, в тому числі і моральної шкоди, покладається на Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до ст. 25 Закону « усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їз утриманні, проводяться Фондом за рахунок його коштів.
Представник 3- ї особи - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Ураїни в м. Кривому Розі – ОСОБА_4, вважає, що Відділення Фонду... не може бути відповідачем по справі, оскільки нещасний випадок стався ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Суд, вислухавши сторони та представника 3-ї особи, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих суду доказів, проаналізувавши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що смерть чоловіка позивачки - ОСОБА_5- наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 року внаслідок нещасного випадку на виробництві, який встановлений рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 10.10.2001 року. Цим же рішенням відмова Криворізької дистанції цивільних споруд Криворізького відділення дороги скласти акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві, який стався з ОСОБА_5, визнана незаконною та відповідача зобов’язано скласти такий акт про нещасний випадок, який стався з кочегаром ОСОБА_5 в котельній станції Придніпровської залізниці ІНФОРМАЦІЯ_1 року внаслідок отруєння чадним газом і смерті з вини підприємства ДП «Придніпровської залізниці» (а.с.24-31).
На підставі зазначеного рішення суду відповідачем 10 . 10.2001 року було складено Акт № 1 про нещасний випадок на виробництві, який стався з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.19-21).
Таким чином, на момент нещасного випадку з ОСОБА_5 відповідальність за ушкодження здоров’я і смерть громадянина, пов’язаних з виконанням ним трудових обов’язків, стягнення спричиненої шкоди регулювалося ст. 456 ЦК України (в редакції 1963 року) та «Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків» (надалі – Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року № 472 з подальшими змінами та доповненнями.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 456 ЦК України (в редакції 1963 року ), п. 9 Правил… « в разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім’і повинен бути не менше п’ятирічного заробітку потерпілого і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця, а також на його дитину,яка народилася після його смерті».
Як з’ясовано в судовому засіданні і ця обставина підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.4), позивачка ОСОБА_1 находилась з ОСОБА_5 в зареєстрованному шлюбі і проживала разом з ним до його смерті, тому її вимоги щодо стягнення з відповідача суми одноразової допомоги, як члену сім’ї померлого, суд вважає обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, але ж ні в розмірі, який позивачка вказуе в своєї уточненій позовній заяві.
Суд вважає, що сума одноразової допомоги повинна бути стягнута з відповідача на користь позивачки в розмірі 7200 грн.
Відповідно до п. 22 Правил... «середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку (або відповідної його частини) визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останніх повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву, а при професійному захворюванні – стійкій втрати професійної працездатності».
В своєї первиній позовній заяві позивачка для обчислення розміру відшкодування їй втраченого заробітку бере заробіток чоловіка за 3 останні календарні місяці роботи, що передували його каліцтву.
Заробітна плата чоловіка позивачки за три останніх місяця перед його смертю складала: за листопад 1995 р. - 8201000 крб., за грудень 1995 р. - 14276000 крб., за січень 1996 р. -13534000 грн. За три місяця – 36011000 крб. ( довідка про заробіток а.с. 47).
В перекладі на гривні ця сума буде дорівнювати – 360 грн. 11 коп. За п’ять років розмір одноразової допомоги буде складати 7200 грн. (360.11 грн. : 3 х 60 міс.)
Суд вважає, що уточнена сума одноразової допомоги, яку позивачка вказала в своєї уточненій позовній заяві не може бути задоволена, тому, що нею невірно взятий середній заробіток чоловіка, на який вона посилається при розрахунку збільшеної суми одноразовій допомоги.
Вимоги позивачки щодо стягнення моральної шкоди суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно роз’яснень п. 5 Пленуму Верховного Суду України № від 31.03.1995 р. з подальшими змінами, «Про судову практику у справах про відшкодування моральної, немайнової ) шкоди», оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулируються законодавчими актми, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з’ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при данному виді правовідносин, коли набув чинності законодавчий акт, який визначає умови і порядк відшкодування моральної шкоди в цих випадках і коли були вчинені дії, якими заподіяна моральна шкода».
Таким чином, на момент нещасного випадку з ОСОБА_5, (19.02.1996 р.) стягнення спричиненої шкоди регулювалося «Правилами відшкодування власником підприемства , установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язкив», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472 з подальшими змінами і доповненями.
Позивачка, та її представник в судовому засіданні при обгрунтованні позовних вимог про відшкодування на користь позивачки моральної шкоди, вірно посилаються на вимоги «Правил відшкодування шкоди....».
Відповідно ст.11 «Правил відшкодування шкоди...» «моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі...». Тому виплату моральної шкоди членам сім’і потерпілого не передбачено вказ-аними «Правилами ....».
Згідно ст. 12 Закону України « Про охорону праці» № 2694-ХП від 14.10.1992 р., « відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.» Таким чином, вказаний Закон також не передбачає виплату моральної шкоди членам сім’і потерпілого.
За таких обставин, установлених судом, відповідач як роботодавець не несе відповідальності перед членами сім’ї працівника за моральну шкоду. Позивачка не відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування шкоди у разі смерті застрахованої особи,
Вимоги позивачки про стягнення з відповідача компенсації витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн. суд задовольняє в зв’язку з їх доведеністю та наданням позивачкою документів, які підтверджують такі витрати.
Позивачка в своєї позовній заяві також просить суд стягнути на її користь з відповідача на встановлення пам’ятника на могилі чоловіка 3950 грн. При цьому вона просить суд відновити строк позовної давності в зв’язку з тим, що вона на протязі довгого часу зверталася до відповідача з вимогами оказати їй матеріальну допомогу, в також скласти Акт форми Н-1, на що відповідач їй в цьому відмовлял. Так як у неї не було грошей для встановлення памятника, вона його встановила тільки у 2008 році. Тому і просить суд стянути з відповдача вказану суму.
Суд вважає, що строк позовної давності позивачці повинен бути відновлен.
Відповідно до п.18 Правил у разі смерті потерпілого від нещасного випадку витрати на його поховання несе власник.
Витрати, понесені позивачкою на встановлення пам’ятника на могилі чоловіка ОСОБА_5 в сумі 3950 грн., що підтверджується копією квитанції № 021180, суд вважає такими, що пов’язані з витратами на поховання, тому зазначену суму стягує з відповідача.( а.с.94)
Також суд стягує з відповідача на користь позивачки витрати в сумі 21 грн. на ксерокопіювання документів, пов’язаних із розглядом справи згідно копій товарних чеків від 07.08.2008 року та від 24.10.2008 року, що також підтверджуються копіями товарніх чеків ( а.с.94).
Судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України суд покладає на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 60, 73, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 456 ЦК України(в редакції 1963 року), «Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року № 472 з подальшими змінами та доповненнями, постановою Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 (з наступними змінами та доповненнями), суд
В И Р І Ш И В:
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в інтересах структурної одиниці Криворізького будівельно-монтажного експлуатаційного управління, 3-я особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.
Відновити ОСОБА_1 строк позовної давності звернення до суду з позовом про стягнення витрат на встановлення пасятника.
Стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну виплату в розмірі 7200 грн., витрати на встановлення пам’ятника в розмірі 3950 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн., витрати , пов’язані із розглядом справи у розмірі 21 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь держави судовий сбір в сумі 111 грн. 50 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь територіального управління державної судової адміністрації в Дніпропетровскій області 01 грн. 50 коп. в рахунок витрат на інформаційно-технічне забеспечення розгляду цивільної справи.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, а апеляційна скарга подається у такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили через десять днів з дня його проголошення, якщо заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу не буде подано.
Суддя Н.М. Грищенко