Справа № 2-4829\09

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 8 грудня 2009 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області  

в складі:

головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Іващенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, -

 ВСТАНОВИВ:

      Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування квартири 71 в будинку 78 «б» м-на «Лазурний» міста Красноармійська, вказавши на підтвердження своїх позовних вимог, що у жовтні 1999 р. на її ім'я була придбана двокімнатна квартира, розташована за адресою: м/н «Лазурний», будинок 78 «б», квартира 71, місто Красноармійськ Донецької області. Вищевказану квартиру  було придбано після отримання у березні 1998 року одноразової допомоги у зв'язку з виробничою травмою на підприємстві чоловіка - ОСОБА_3.

Її чоловік (інвалід 11 групи), та вона часто хворіють і потребують сторонньої допомоги, оскільки мешкають у селі Гришино у приватному будинку. Опалюють будинок вугіллям, треба дров наколоти, вугілля до будівлі наносити, сад обприскати та обрізати, земельну ділянку перекопати.

20.10.2001 року їхній син, ОСОБА_2, одружився, та попросив дозволу мешкати разом з дружиною у її квартирі, вона погодилася.

На початку грудня 2006 року син запропонував свої послуги по забезпеченню її доглядом, харчуванням, утриманням її житлового будинку і присадибної ділянки в належному стані. Замість цього він попросив відписати йому належну їй квартиру 71, будинку 78 «б», м/н «Лазурний», у м. Красноармійськ Донецької області.

Вона погодилася і 26 грудня 2006 року уклала з ним у Красноармійській міській нотаріальній конторі договір, тексту якого не читала, вважаючи, що в ньому передбачені всі права і обов'язки, про які вони домовилися.

Перші півтора роки після укладення договору відповідач сумлінно виконував свої зобов'язання, а на початку липня 2008 року припинив виконував свої зобов'язання. Разом з відповідачем по справі мешкала його дружина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітня донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, але з липня 2008 року невістка з онукою не мешкають у квартирі 71, будинку 78 «б», м/н «Лазурний», міста Красноармійськ Донецької області (довідка додається). У вищевказаній квартирі також зареєстрований але не мешкає її молодший син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який більше трьох років мешкає у Росії. Нещодавно їй стало відомо, що відповідач по справі подав до Красноармійського міськрайонного суду позовну заяву про розірвання шлюбу, а також про визнання такими, що втратили права на житло, її невістки ОСОБА_4 та її сина ОСОБА_6 Також їй стало відомо про наміри  відповідача продати квартиру 71, будинку 78 «б», м/н «Лазурний», міста Красноармійськ Донецької області. Після її сварки з відповідачем по справі вони залишилися з чоловіком без допомоги і вона вимушена була звернутися за допомогою до своєї рідної сестри, яка погодилася допомагати їй при умові, якщо вона укладе з нею договір довічного утримання.

Її це влаштовувало і вона почала збирати документи, необхідні для укладення договору. Вона звернулася в бюро технічної інвентаризації м. Красноармійськ та дізналася, що фактично між нею і відповідачем був укладений договір дарування, чого вона не бажала.

Згідно з ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Вона вважає, що договір дарування, укладений з метою приховати дійсний правочин про довічне утримання, є удаваним право чином. В зв»язку з чим просить визнати недійсним договір дарування квартири 71, будинку 78 «б», м/н «Лазурний», міста Красноармійськ Донецької області укладений 26 грудня 2006 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

 В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 позовні  вимоги визнав у повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, перевіривши їх доказами, суд  вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав:

Судом встановлено, що 26 жовтня 1999 р. згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 була придбана двокімнатна квартира, яка розташована за адресою: м/н «Лазурний», будинок 78 «б», квартира 71, місто Красноармійськ Донецької області. Вищевказану квартиру  було придбано після отримання у березні 1998 року одноразової допомоги у зв'язку з виробничою травмою на підприємстві чоловіком позивачки ОСОБА_3 (а.с. 6).

На початку грудня 2006 року відповідач ОСОБА_2 запропонував свої послуги по забезпеченню позивачки доглядом, харчуванням, утриманням її житлового будинку і присадибної ділянки в належному стані. Замість цього він попросив переоформити на нього належну позивачці квартиру 71, будинку 78 «б», м/н «Лазурний», у м. Красноармійськ Донецької області.

Позивачка погодилася і 26 грудня 2006 року уклала з відповідачем у Красноармійській міській нотаріальній конторі договір, тексту якого не читала, вважаючи, що в ньому передбачені всі права і обов'язки, про які вони домовилися.

Як встановлено в судовому засіданні між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26 грудня 2006 року було укладено договір дарування квартири 71, будинку 78 «б», м/н «Лазурний», міста Красноармійськ Донецької області , який був посвідчений ОСОБА_7 приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області (а.с. 11), чого позивачка фактично не бажала.

Згідно ст. 215 ч. 1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до  ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Але в зазначеному випадку встановлено, що відсутнє вільне волевиявлення позивачки ОСОБА_1 щодо дарування квартири ОСОБА_2 та не відповідає її внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підтсав ухвалює рішення про задоволення позову.

 Таким чином, вимоги позивача законні, обгрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

 Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати: судовий збір у розмірі  785,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне зебезпечення розгляду справи в розмірі 157,50 грн. (а.с. 2, 3).

 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 317, 319, 321, 356, 361 ЦК України, ст. ст. 9, 155 ЖК УРСР,  ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 208-209, 212-218 ЦПК України , суд

 ВИРІШИВ:

        Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири 71, будинку 78 «б», м/н «Лазурний», міста Красноармійськ Донецької області укладений 26 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 12288.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 785,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне зебезпечення розгляду справи в розмірі 157,50 грн.

 Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 Суддя: