Справа № 2-1988/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 листопада  2009 року    Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області  в складі: головуючого - судді  Старжинської О.Є., при секретарі - Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську позовну заяву Вознесенського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до ВАТ «Людмилівський елеватор» про стягнення відшкодування шкоди, пов’язаної з зменшенням професійної працездатності внаслідок каліцтва

ВСТАНОВИВ:

 16.09.2009 року Вознесенський міжрайонний прокурор  звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до відповідача  Відкритого акціонерного товариства «Людмилівський елеватор» (надалі – ВАТ «Людмилівський елеватор») про стягнення відшкодування шкоди, пов’язаної з зменшенням професійної працездатності внаслідок каліцтва .

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначав, що позивач є інвалідом І групи  і згідно рішення народного суду м. Вознесенська  від 23.04.1979 року з Людмилівського елеватора Братського району на користь ОСОБА_2 стягнуто одноразово за період з 18.12.1977 року по квітень 1979 року 640 крб . в рахунок відшкодування збитків , заподіяних її сину – ОСОБА_1 джерелом підвищеної небезпеки і щомісячно по 40 крб. з квітня 1979 року до досягнення ОСОБА_1 18 років, а також йому після 18 років – по 40 крб. в місяць довічно.

Посилаючись на те, що розмір відшкодування шкоди, пов'язаної з зменшенням професійної працездатності ОСОБА_1 внаслідок каліцтва, слід визначати виходячи з встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати, прокурор просив стягнути з відповідача на користь позивача по 630 грн. щомісячними платежами.

В судовому засіданні прокурор та позивач підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав за умови належного обґрунтування прокурором позовних вимог підставами та доказами.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

  Предметом позовних вимог є відшкодування шкоди, пов’язаної зі зменшенням професійної працездатності ОСОБА_1 внаслідок каліцтва.

  Підставою позовних вимог прокурор та позивач вказує обставини викладені у рішенні народного суду м. Вознесенська від 23.04.1979 року про стягнення з «Людмилівського елеватору» (правонаступником якого є відповідач) відшкодування шкоди по догляду  за неповнолітнім, який не досяг 15 років і який не мав на час нещасного випадку самостійного заробітку.

 Ця обставина – відшкодування шкоди по догляду - на їх думку, стосуються відшкодування шкоди, пов’язаної з зменшенням професійної працездатності внаслідок каліцтва як перерахунок (збільшення розміру) вже стягнутої за рішенням суду шкоди по догляду. Між тим, відшкодування шкоди по догляду та відшкодування шкоди, пов’язаної з зменшенням професійної працездатності внаслідок каліцтва є самостійними предметами позовних вимог. Позов про відшкодування шкоди, пов’язаної з зменшенням професійної працездатності подано вперше після нещасного випадку, який трапився  18.12.1977 року, потерпілий на час каліцтва не досяг 15 років, був учнем середньої загальноосвітньої школи, каліцтво спричинено джерелом підвищеної небезпеки, тоді  діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року і зазначені правовідносини регулювалися статтями 450, 461, 462 цього Кодексу, тобто спір визначався як відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за ушкодження здоров’я особи, яка не застрахована в порядку державного соціального страхування. Право на отримання зазначеного виду відшкодування шкоди у позивача виникло після досягнення 18 років. Трудову діяльність він розпочав в кооперативі «Скіф», працюючи контролером по контролю за якістю продукції, після закінчення в 1991 році Новочеркаського технологічного технікуму (Російська Федерація) за спеціальністю «технологія виробів з шкіри».

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (п.4) щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності.  Відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за ушкодження здоров’я особи, яка не застрахована в порядку державного соціального страхування визначається за статтями 1187, 1195, 1199 ЦК України. Для вирішення спору прокурором не надано доказу, який би підтверджував зниження або втрату професійної працездатності (у відсотках) потерпілого ОСОБА_1, а також доказ розміру заробітної плати працівника кваліфікації «технологія виробів з шкіри», яку отримав потерпілий, оскільки в даному випадку визначення  розміру відшкодування з заробітку не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати не може бути застосовано.

 Згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, докази подаються сторонами, суд розглядає цивільну справу на підставі доказів поданих сторонами, клопотань про витребування їх  судом від сторін не надходило.

Таким чином,  в позові слід відмовити в зв’язку з відсутністю доказів зменшення чи втрати потерпілим професійної працездатності.  

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212-215  ЦПК України, суд

                                                       ВИРІШИВ:

  Відмовити Вознесенському   міськрайонному прокурору у позові в інтересах ОСОБА_1 до ВАТ «Людмилівський елеватор» про стягнення відшкодування шкоди пов’язаної з зменшенням професійної працездатності внаслідок каліцтва .

  Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів після виготовлення  рішення в повному об’ємі  та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заява про апеляційне оскарження.

Рішення виготовлено 01.12.2009 року.

        Суддя                                                                            О.Є.Старжинська