Справа № 2-А-1054/2009
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 грудня 2009 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого - судді Старжинської О.Є., при секретарі - Ніколаєнко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську адміністративну справу за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області про захист соціальних прав
ВСТАНОВИВ:
06.11.2009 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із позовами до управління Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області (надалі - відповідач) про захист соціальних прав шляхом визнання дії противоправною та стягнення недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни в сумі 1571,7грн.кожному.
В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що є отримувачами пенсії та дітьми війни, яким відповідач - управління Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області - не призначив та не проводив нарахування щомісячного підвищення до пенсії дітям війни у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " з 01.01.2008 року по жовтень 2009 року у зв'язку з тим, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008рік" були внесені зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" згідно яким підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни .
Посилаючись на те, що відповідач з 01.01.2008 року у зв'язку з прийняттям 22.05.2008 року Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним положення підпункту 2 пункту 41 розділу 11 "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" не призначив зазначене підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни", позивачі просили позов задовольнити.
В судовому засіданні позивачі підтримали свої позовні вимоги.
Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився в зв’язку зі станом здоров’я.
Представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області - в судове засідання не з'явився, надав суду письмове заперечення про невизнання позову, зазначаючи, що після прийняття 22.05.2008 року рішення Конституційним Судом України по справі про соціальні пільги змін в Державний бюджет України щодо механізму встановлення розміру підвищення до пенсії дітям війни через законодавче врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищень до пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни" та збільшення коштів на ці цілі з Державного Бюджету України внесено не було, що унеможливлює реалізацію права на нарахування підвищення до пенсії дітям війни в 2008 році. В 2008-2009 роках підвищення до пенсії дітям війни виплачувалося на підставі постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка прийнята на виконання рішення Конституційного Суду України. Крім того, представник відповідача вказував на пропуск позивачами строку звернення до суду за захистом порушеного права, передбаченого статтею 99 КАС України по позовним вимогам за 2008 рік.
Вислухавши пояснення позивачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню підлягає частково.
Матеріалами справи встановлено, що позивачі є отримувачами пенсії та дітьми війни, яким відповідач управління Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області не призначив протягом 2008-2009 років та не проводив нарахування підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у зв'язку з тим, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" були внесені зміни до ст. 6 цього Закону згідно яким підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
В період з 01.01.2008 до 21.05.2008 закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" був чинним та підлягав виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 22.05.2008 року у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційним пункту 41 Розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України за 2008 рік", яким було внесено зміни в ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" управління ПФУ у м. Вознесенську не призначило підвищення до пенсії дітям війни у розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни"у редакції цього Закону від 18 листопада 2004року .
Існуюче (додаткове) правове регулювання відносин, ніж передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" встановлено діючими законами.
Так, згідно ст.6 Закону України від 18.11.2004 року "Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати підвищення, цим Законом не передбачено.
09 липня 2003 року був прийнятий Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким було запроваджено термін мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Використання ж терміну "мінімальна пенсія за віком" цей Закон не передбачає взагалі. Вказаний в статті 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. У частині 1 статті 6 Закону зазначено, що непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення, мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. Аналіз законодавства України свідчить, що розмір надбавок, підвищень, доплат та інших додаткових видів грошової компенсації різним категоріям осіб, визначається у кожному конкретному випадку окремо, чітко встановленими нормами. Таким чином, питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", має бути вирішено в законодавчому порядку. Норма статті 28 Закону України № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією закону щодо спору про соціальні виплати (підвищення до пенсії дитини війни), не пов'язаного з спором про виплату з системи пенсійного забезпечення. Недотримання цієї імперативної норми порушує публічний порядок і ці твердження підтверджені ухвалою Конституційного Суду України від 19 травня 2009 року (справа 2-25/2009).
Підвищення до пенсії, як державна соціальна виплата, згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни"(ст.7) виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України на відміну від пенсії, яка виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і заперечення відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивачів є необґрунтованим, оскільки невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання. В даному випадку, в національному законодавстві мають бути визначені межі та спосіб здійснення відповідного права органів державної влади діяти з метою забезпечення громадян мінімальним ступенем захисту, на який вони, згідно з принципом верховенства права, мають право в демократичному суспільстві. Бездіяльність щодо реалізації права позивача на нарахування підвищення до пенсії дітям війни, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в період з 22.05.2008 року по 01.11.2009 року є порушенням, яке створило для позивачів ситуацію непевності стосовно реалізації ним зазначеного права .
Тому, доводи відповідача про відсутність механізму нарахування підвищення до пенсії дітям війни, не можуть бути підставою для невиконання вимог законів.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення ним рішення про їх неконституційність, тому позовні вимоги за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року є необґрунтованими при пропуску строку звернення до суду, за період з 22.05.2008 року по 01.01.2009 року вимоги є обґрунтованими, але задоволенню не підлягають в зв'язку з пропуском строку звернення до суду,вимоги за період з 01.01.2009 року по 01.11.2009рік є обґрунтованими.
Установивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд повинен визнати такі дії незаконними та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом, або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися (а не могла дізнатися) про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ст. 100 ч. 1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін. З огляду на зміст зазначеної норми процесуального права, її положення про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише в тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного адміністративного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що у позивачів немає суб'єктивного права про захист якого вони просять, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалося, суд повинен відмовити не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Відповідач - управління ПФУ в Вознесенському районі - посилався в своїх письмових запереченнях на пропуск строку звернення до суду з вимогами за 2008 рік, вказуючи, що початком перебігу строку є 22.05.2008 року. Позивачі заяви про поновлення строку на звернення до суду з зазначенням поважних причин його пропуску не подали вважаючи, що на спірні правовідносини поширюється ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Дані доводи є безпідставними, оскільки предметом позовних вимог є соціальна виплата , а не спір з приводу призначення та виплати пенсії.
Для правильного обчислення позовної давності важливим є визначення її початкового моменту. Виходячи з вимог ст. 99 ч. 2 КАС України початок перебігу строку звернення до суду, суд пов'язує не з фактом обізнаності особи, якій належить порушене право в зв'язку з тим, що цей суб'єктивний момент є результатом недбалого ставлення особи до охорони власних прав, а з моменту, коли вона повинна була дізнатися про таке порушення. Об'єктивними даними про цей момент є актуальність положень рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року (офіційне опублікування в Офіційному Віснику України № 38 від 06.06.2008 року), які широко обговорювалися в Україні засобами масової інформації, на телебаченні на той час, а тому позивачі не могли не знати про факт порушення їх прав. З моменту публікації цього рішення в офіційному виданні вважається, що це рішення було доведене до невизначеного кола осіб, тобто до всього населення України, включаючи і позивачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 156-161 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в позові до Управління Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області про визнання дії протиправною та зобов'язання здійснити нарахування підвищення до пенсії дитині війни за період 01.01.2008 по 22.05.2008року в зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.
Відмовити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в позові до Управління Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області про визнання дії протиправною та зобов'язання здійснити нарахування підвищення до пенсії дитині війни за період з 22.05.2008 року по 01.01.2009 року в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 підвищення до пенсії дитині війни за період з 01.01.2009року по 1.11.2009року не у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" противоправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Вознесенському районі Миколаївської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 підвищення до пенсії дитині війні за період з 01.01.2009 року по 01.11.2009 року згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Постанова може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд через міськрайонний суд з дня її виготовлення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів і апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова виготовлена в повному обсязі 02.12.2009 року.
Суддя: Старжинська О.Є.