- 1 -
Справа №2-а-20/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
19.11.2009р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Литвинової Р.А.,
при секретарі Заіка А.В.,
з участю позивачки ОСОБА_1, її представника-адвоката ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вільногірську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій по призначенню та виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відшкодування моральної шкоди,
Зважаючи на необхідність обґрунтування висновків суду, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частини постанови.
На підставі викладеного, керуючись ст.2 ч.3, ст.ст.8, 22, 64, 113, 150 ч.3, 152 ч.2 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р.,ст.ст. 73, 74 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст.ст. 4, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст.ст.2,3, 6-12, 17, 69-71, 89, 94, 99, 100, 158-165, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, с у д
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій по призначенню та виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку задовольнити частково.
Поновити позивачеві ОСОБА_1 строк на звернення до суду.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області вчинити дії, спрямовані на перерахунок та забезпечення виплати ОСОБА_1 недоотриманої суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» , за період з 23.10.2007р. по 31.12.2007р з урахуванням фактично отриманих сум , визнавши незаконною бездіяльність відповідача стосовно нездійснення цього перерахунку та невиплати позивачеві державної допомоги за зазначений період 2007 року у відповідності до вказаних норм законодавства.
Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету 03.40 грн. у відшкодування судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст постанови буде виготовлено 23.11.2009р.
Суддя Р.А. Литвинова
- 1 -
Справа №2-а-20/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.11.2009р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Литвинової Р.А.,
при секретарі Заіка А.В.,
з участю позивачки ОСОБА_1, її представника-адвоката ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вільногірську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій по призначенню та виплаті державної допомоги до досягнення дитиною трирічного віку та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним адміністративним позовом, в якому зазначає наступне.
Вона є матір’ю дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження і перебуває на обліку у відповідача у зв`язку з народженням дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».
23.10.2007р. відповідачем їй було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, але розмір цієї допомоги, яка їй була призначена та виплачена з 23.10.2007р. до 31.10.2008р., на її думку, не відповідає тому розміру допомоги, яка передбачена Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми». Відповідно до вказаного Закону розмір допомоги встановлено в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Однак, відповідачем державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку була нарахована їй з урахуванням положень п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яке визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. по справі № 1-29/2007р.
Цим Рішенням Конституційний Суд роз`яснив, що Конституція України не надає Закону «Про державний бюджет» вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Конституційний Суд України дійшов до висновку, що Законом «Про державний бюджет» не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.
Таким чином, допомога їй по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» повинна була бути визначена відповідачем відповідно до встановлених розмірів прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. А оскільки на протязі всього цього періоду відповідач недонараховував розміри вказаної допомоги, то з 23.10.2007р. по 31.10.2008р. нею недоотримано в загальній сумі допомоги на суму 3999.79 грн., тому ця сума підлягає стягненню з відповідача на її користь.
Крім того, незаконними діями відповідача їй спричинено і моральну шкоду, яку вона зазнала внаслідок порушення її прав. Недоотримання нею допомоги по догляду за дитиною позбавило її можливості за весь зазначений період витрачати кошти на належне утримання її малолітньої дитини. За захистом своїх прав вона змушена звернутись до фахівців в галузі права, щоб вчинити дії, які зазвичай в повсякденному житті вона не вчиняє, в зв`язку з цим вона несе додаткові витрати, пов`язані з оплатою їх послуг, що потребує від неї додаткових зусиль для організації її життя.
Позивачка просить визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнути з нього недоотримані суми допомоги за період з жовтня 2007р. до жовтня 2008р., зобов`язати відповідача призначити їй вказану допомогу відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» з 01.11.2008р. у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з наступним підвищенням щомісяця відповідно до підвищення
- 2 -
розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, до закінчення строку передбаченої законом виплати. Позивачка також просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 3000 грн. і стягнути з міського бюджету на її користь судові витрати.
В судовому засіданні позивачка свій позов та викладені в ньому обґрунтування підтримала, просить його задовольнити, при цьому вона просить виключити п.2 вимог із її позову, тобто щодо стягнення вказаної суми. Також позивачка повідомила, що про порушення її прав їй стало відомо в кінці 2008 року, відповідач повинен був із власної ініціативи здійснити цей перерахунок, тому вона просить суд відновити їй строк на звернення до суду з даним позовом.
Її представник в судовому засіданні також позов підтримав, доповнивши пояснення своєї довірительки наступним. На його думку, позов підлягає беззаперечному задоволенню, оскільки встановлено та доведено всі факти, тому відповідач повинен здійснити відповідний перерахунок та доплатити позивачці недоотримані нею суми допомоги по догляду за дитиною. Такою він вважає, що позивачці бездіяльністю відповідача завдано і моральну шкоду, тому що були порушені права її малолітньої дитини, вона не мала змоги розпоряджатись належними їй відповідно до закону коштами, оскільки відповідач нарахував та виплатив ці кошти в набагато меншій сумі. Він зазначив, що оскільки справа слухається в порядку адміністративного судочинства, то вони з позивачкою виключають 2-й пункт її позовних вимог з її позову щодо стягнення відповідних сум з відповідача, а просять лише зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та здійснити виплату недоотриманих коштів.
Представник відповідача висловила заперечення проти позову, суду пояснила, що позивачка звернулась до УПСЗН з заявою про призначення їй допомоги по догляду за дитиною як незастрахована особа. 23.10.2007р. їй була призначена державна допомога в розмірі 90грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001р. та Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.», так як вона була на той час не працюючою, тобто незастрахованою особою. В 2008р. внесено зміни до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між : з 1 січня 2008р. – 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім`ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. і позивачці виплачувалась державна допомога в розмірі 130 грн. на місяць.
УПСЗН підпорядковане Міністерству праці та соціальної політики України, яке встановлює розміри державної допомоги, розміри сум державної допомоги введено до програмного комплексу і УПСЗН не вправі самостійно змінювати ці розміри. Рішення Конституційного Суду України діє лише на 2007 рік, а на інший період часу воно не може застосовуватись. На її думку, моральна шкода позивачці взагалі не завдана і вона її не довела. Вона просить відмовити їй в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення осіб, що брали участь в розгляді справи, вивчивши надані по справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Позивачка на своєму утриманні має дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (а.с.5), тому вона має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно з Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».
Відповідно до названого Закону на підставі наданої нею заяви відповідачем 23.10.2007р. їй була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, до 30.07.2010р. в розмірі 90грн. як непрацюючій, тобто не застрахованій особі. Ця сума відповідачем постійно коригувалась в зв`язку з інфляцією. Розмір цієї допомоги дорівнював різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90грн. для незастрахованих осіб.
Що стосується виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною в 2007 році суд приходить до наступних висновків.
Установа відповідача в 2007р., з моменту призначення позивачці вказаної допомоги, не здійснила перерахунок та не забезпечила виплату суми щомісячної допомоги позивачу
відповідно до вимог статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, посилаючись на те, що відповідно до статті 56 Закону України “Про Державний бюджет
України на 2007 рік” та роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України від 11 вересня 2007 року № 430/5/75-07 “Про порядок застосування норм рішення Конституційного
Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 щодо скасування ряду положень Закону
- 3 -
України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, які стосуються обмеження у 2007 році розміру допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам і становить 90 гривень для незастрахованих осіб, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України (порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема положення пункту 14 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України “Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність”.
Так, у вищевказаному Рішенні зазначено, що зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України.
У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина 3 статті 46 Конституції України, та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Конституційний Суд України підкреслив, що відповідно до частини 3 статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
В Рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року вказано, що зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Відповідно до частини 5 резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року “Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними”. Відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України “Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені”.
Статтею 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до положень статті 62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” передбачено, зокрема, затвердити на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 492 гривні, з 1 квітня - 525 гривень, з 1
- 4 -
жовтня - 532 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
За умови відсутності у державному бюджеті коштів на належну виплату допомоги по догляду за дитиною громадянам України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, створюється ситуація правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Водночас, Конституційний Суд звертає увагу на те, що це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання допомоги по догляду за дитиною, яка прямо передбачена законом.
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи те, що позивачка має дитину віком до трьох років, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.
Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією позивачки щодо порушення її права на отримання державної допомоги відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на адміністративні суди покладено обов'язок, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Суд, встановивши невідповідність положень нормативно-правового акту Конституції України застосовує положення Конституції України як норми прямої дії. Таким чином, суд вирішуючи при вирішенні справи може не застосовувати закон, який не відповідає вимогам Конституції України.
Отже, виходячи з пріоритетності конституційних норм, суд приходить до висновку, що на момент здійснення виплат позивачам, застосуванню підлягали норми статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, а не положення статті 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, які істотно звужували обсяг прав, встановлених Законом України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”. Дана обставина згодом була підтверджена Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007.
Щодо решти позовних вимог, суд звертає увагу на те, що задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють фактично
- 5 -
порушені права та інтереси позивачів.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково. Це стосується вимоги позивачки здійснити нарахування їй державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років після 01.01.2008р., оскільки вищевказане Рішення було ухвалено Конституційним Судом України 09.07.2007р. і діяло до 31.12.2007р.
Законами України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 рік взагалі не визначався розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, а ті зміни які вносились до статті 15 зазначеного Закону, з 09.07.2007 року визнані неконституційними. Аналізуючи зазначене, можна прийти до висновку, що право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років виникає за період з 9 липня 2007 по 31 грудня 2007 г року відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років.
Отже, перерахунку підлягає лише державна допомога, нарахована позивачці відповідачем з 23.10.2007р. до 31.12.2007р.
Що стосується виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною в 2008 році суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, в 2008р. позивачці виплачувалась державна допомога по догляду за дитиною в розмірі 130грн., також здійснювались нарахування індексації в зв`язку з інфляцією.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107, який набрав чинності з 01.01.2008 року знову внесено зміни до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановлених для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Внесені зміни не розглядались Конституційним Судом щодо їх конституційності.
Таким чином, нарахування та виплата цієї допомоги в 2008р. здійснювалась відповідачем у відповідності з чинним законодавством.
Вимоги позивачки в частині призначення їй допомоги у розмірі прожиткового мінімуму на майбутнє суд також вважає необґрунтованими. Згідно ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, тобто коли є наявність такого порушення. Як зазначено вище, порушення відповідачем прав позивачки після 01.01.2008р. судом не встановлено. Чи будуть порушені права позивачки у майбутньому, які зміни до чинного законодавства будуть внесені, - на цей час невідомо, тому вимоги позивачки в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то з урахуванням положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і доповнення, внесені постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001р. № 5, Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» - лист Міністерства Юстиції України від 13.05.2004р. №35-13/97, окремих положень КАС України, категорія справ щодо стягнення моральної шкоди є прерогативою цивільного процесу. Позивачем не доведено настання будь-яких негативних наслідків, в тому числі втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, а згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на
яких ґрунтуються її вимоги. Підвідомчість та підсудність спорів про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначена ЦПК України.
- 6 -
Таким чином, зібрані у справі докази та їх юридична оцінка вказують на відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в повному обсязі.
Позивачка зазначила, що про порушення її законних прав та інтересів вона дізналась в кінці 2008р.
Суд вважає, що пропущений позивачкою строк за звернення з позовом до суду слід поновити, оскільки вона, перебуваючи у відпустці по догляду за малолітньою дитиною, не мала змоги систематично слідкувати за змінами в законодавстві і, як тільки їй про це стало відомо, вона зразу ж звернулась до суду. Більш того, представник відповідача не заявляв клопотання про застосування строку позовної давності. Тому суд вважає, що права позивачки повинні бути захищені.
Щодо розподілу судових витрат суд приходить до наступних висновків.
Положенням частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Позивачка, вказуючи на вимогу про стягнення з відповідача на її користь конкретної суми державної допомоги, сплатила державне мито, виходячи з розміру цієї суми, як це вимагається по ЦПК. Однак, при розгляді цієї справи вона зняла вимогу про стягнення конкретної суми, а залишила вимогу про визнання неправомірними дій відповідача. Таким чином, вона сплатила в свій час державне мито відповідно до змісту її вимог, а по нормам КАС України їй належало б сплатити судовий збір в розмірі 03.40 грн., тому саме ця сума підлягає відшкодуванню їй за рахунок держбюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст.2 ч.3, ст.ст.8, 22, 64, 113, 150 ч.3, 152 ч.2 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р., ст.ст. 73, 74 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст.ст. 4, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст.ст.2,3, 6-12, 17, 69-71, 89, 94, 99, 100, 158-165, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, с у д
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій по призначенню та виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку задовольнити частково.
Поновити позивачеві ОСОБА_1 строк на звернення до суду.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області вчинити дії, спрямовані на перерахунок та забезпечення виплати ОСОБА_1 недоотриманої суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» , за період з 23.10.2007р. по 31.12.2007р з урахуванням фактично отриманих сум , визнавши незаконною бездіяльність відповідача стосовно нездійснення цього перерахунку та невиплати позивачеві державної допомоги за зазначений період 2007 року у відповідності до вказаних норм законодавства.
Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету 03.40 грн. у відшкодування судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст постанови виготовлено 23.11.2009р.
Суддя Р.А. Литвинова