- 1 -      

                                                                                                                             Справа №2-а-136/09

                                                  П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

                                                       І МЕНЕМ      УКРАЇНИ

20.11.2009р.     Вільногірський  міський суд Дніпропетровської області

                           в складі головуючого судді Литвинової Р.А.,

                           при секретарі  Заіка  А.В.,

з участю позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вільногірську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій по призначенню та виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,    

                                      В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним адміністративним позовом, в якому зазначає наступне.

Вона є матір’ю дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Згідно із ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого Законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідач в спірних правовідносинах є суб`єктом, який виконує делеговані повноваження органами виконавчої влади місцевого самоврядування. Він є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету.

В 2006р. до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» були внесені зміни, згідно з якими була встановлена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не в розмірі прожиткового мінімуму, а менше – у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України розмір допомоги був встановлений на рівні 130 грн. щомісячно.

Таке внесення змін до Закону порушувало ч.2 ст.22 Конституції України, згідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Таким чином, на протязі 2007,2008 та 2008 років після народження сина вона отримувала від відповідача щомісячно допомогу в розмірі 130 та 140 грн. щомісяця замість допомоги в розмірі прожиткового мінімуму.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в частині внесення змін до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» були визнані такими, що не відповідають Конституції України, оскільки обмежують соціальні права громадян.

Конституційний Суд України роз`яснив, що Конституція України не надає Закону про державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Суд дійшов до висновку, що законом про держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.

Позивачка зазначає, що при встановленні виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку треба керуватися тільки Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а не постановами Кабінету Міністрів України, оскільки вони є підзаконними нормативними актами.

Тобто, з липня 2007р. відповідач повинен був керуватися вищевказаними рішеннями Конституційного Суду України і надавати їй щомісячно допомогу по догляду за сином в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а їй виплачувалось по 130 грн. на місяць., що є порушенням її конституційних прав.

За 6 місяців 2007р. замість суми 2799.00грн., вона отримала всього 780грн., тобто недоотримала 2019.00 грн..

В 2008р. за 12 місяців їй було виплачено по 140 грн. на місяць (1680грн.), замість сум, які відповідають розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і складають суму 6483.00грн. Різниця, тобто недоплата допомоги в 2008р. складає 4803.00 грн.

                                                      - 2 -

За 4 місяці 2009р. вона отримала допомоги 560грн., з розрахунку по 140грн. на місяць, а повинна була отримувати по 557грн. на місяць, всього 2228.00грн., недоплата за 2009р. складає 1668.00грн.

Загальна сума недоплати за 2007, 2008 та 2009р. складає 8490.00грн.

Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Позивачка зазначає, що про порушення її конституційних прав вона дізналась у квітні 2009р. Вона просить визнати неправомірними дії відповідача стосовно невірного нарахування державної допомоги на утримання сина ОСОБА_3 до досягнення ним трирічного віку в період з липня 2007р. по травень 2009р., зобов`язати відповідача зробити перерахунок сплаченої їй державної допомоги у відповідності до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та стягнути з відповідача на її користь недовиплачену суму державної допомоги по догляду за дитиною за вказаний період.

В судовому засіданні позивачка свій позов та викладені в ньому обґрунтування підтримала, просить його задовольнити, при цьому вона просить виключити п.3 вимог із її позову, тобто щодо стягнення вказаної суми. Також позивачка повідомила, що про порушення її прав їй стало відомо в квітні 2009 року, відповідач повинен був із власної ініціативи здійснити цей перерахунок, тому вона просить суд поновити їй строк на звернення до суду з даним позовом.      

Представник відповідача висловила заперечення проти позову, суду пояснила, що позивачка звернулась до УПСЗН 22.01.2007р. з заявою про призначення допомоги по догляду за дитиною як застрахована особа. Вона надала наказ по підприємству, на якому вона працювала – ТОВ «Вільногірське скло», з якого вбачалось, що до 26.12.2006р. вона знаходилась на лікарняному по вагітності та пологам. З вказаної дати вона перебувала у відпустці по догляджу за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Тому, як застрахованій особі, їй була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2007р. відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.». Розмір допомоги був в межах від 120 до 144грн., з врахуванням індексації.  В такому ж розмірі позивачці була нарахована та виплачена державна допомога і в 2008 році, при цьому також нараховувалась індексація в зв`язку з інфляцією. 23.10.2008р. позивачка вийшла на роботу, тому виплата державної допомоги їй була припинена.

Відповідно до Наказу №453 від 06.12.2006р. Міністерства праці та соціальної політики України функції по призначенню та виплаті допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень передано органам праці та соціального захисту населення. Тому з початку 2007р. всім особам цю допомогу почало виплачувати УПСЗН.

Представник відповідача також пояснила, що нарахування та призначення державних допомог такого виду здійснюється в УПСЗН з застосуванням програмного комплексу, тому УПСЗН не має права самостійно вносити будь-які корективи чи зміни до розмірів цих виплат, це є виключно компетенцією Міністерства праці та соціальної політики України. Рішення Конституційного Суду мало місце в 2007 році, тому на 2008 рік воно не повинно поширюватись. Представник просить відмовити позивачці в задоволенні її позову.  

Заслухавши пояснення осіб, що брали участь в розгляді справи, вивчивши надані по справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Позивачка на своєму утриманні має дитину – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (а.с.6), тому вона має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» , як застрахована особа.

Відповідно до названого Закону на підставі наданої нею заяви відповідачем з 01.01.2007р., їй була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років в розмірі від 120 до 144грн. з врахуванням індексації в зв`язку з інфляцією, як працюючій, тобто застрахованій особі. Такі суми, в тому числі з врахуванням індексації від інфляції, їй виплачувались на протязі 2007-2008 р.р., до моменту виходу її на роботу – до 23.10.2008р.

                                                         - 3 -

Відповідно до п.3 ст. 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне   страхування   у   зв’язку   з  тимчасовою  втратою  працездатності   та   витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ підставою для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є наказ (розпорядження) роботодавця про надання застрахованій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки для догляду за дитиною. До надання позивачці відпустки по догляду за дитиною проводились відрахування до Фонду соціального страхування, в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, так як вона є застрахованою в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ : застраховані особи мають право отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом (п.3 ч.1 ст. 29) ; одним з видів матеріального забезпечення є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  (п.4 ч.1 ст. 34) ; право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною (ч.1 ст. 42).

З 01.01.2007 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 року № 32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» та Наказу Міністерства праці та соціальної політики від 06.12.2006 року № 453 «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень з призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ передані органам праці та соціального захисту населення.

Статтею 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» встановлений розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, який не повинен бути меншим розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Що стосується виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною в 2007 році суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з наданих відповідачем довідок та як зазначила позивачка, на протязі  2007р. вона отримувала цю допомогу в сумі, в середньому 130грн. на місяць, з врахуванням індексації в зв`язку з інфляцією.

Установа відповідача в 2007р. не здійснила перерахунок та не забезпечила виплату суми щомісячної  допомоги позивачу відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», посилаючись на те, що відповідно до статті 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України від 11 вересня 2007 року № 430/5/75-07 “Про порядок застосування норм рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 щодо скасування ряду положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, які стосуються обмеження у 2007 році розміру допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам і становить 130 гривень для застрахованих осіб, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України (порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46  статті 71, статей 98, 101, 103, 111  Закону  України  “Про  Державний  бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян),   визнано  таким,  що  не  відповідає  Конституції

                                                                            - 4 -

України (є неконституційним), зокрема положення пункту 14 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України “Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність”.

Так, у вищевказаному Рішенні зазначено, що зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України.

У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина 3 статті 46 Конституції України, та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України підкреслив, що відповідно до частини 3 статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

В Рішенні Конституційного Суду України  від 9 липня 2007 року вказано, що зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Відповідно до частини 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року “Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними”. Відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України “Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені”.

Статтею 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до положень статті 62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” передбачено, зокрема, затвердити на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 492 гривні, з 1 квітня - 525 гривень, з 1 жовтня - 532 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

За умови відсутності у державному бюджеті коштів на належну виплату допомоги по догляду за дитиною громадянам України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, створюється ситуація правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Водночас, Конституційний Суд звертає увагу на те, що це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання допомоги по догляду за дитиною, яка прямо передбачена законом.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи те, що позивачка має дитину віком до трьох років, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.

                                                           - 5 -

Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з позицією позивачки щодо порушення її права на отримання державної допомоги у 2007 році, однак при цьому суд не поділяє її посилання на  Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”,  в даному випадку відповідач повинен був керуватись Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на адміністративні суди покладено обов'язок, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,  який має вищу юридичну силу.

Суд, встановивши невідповідність положень нормативно-правового акту Конституції України застосовує положення Конституції України як норми прямої дії. Таким чином, суд вирішуючи при вирішенні справи може не застосовувати закон, який не відповідає вимогам Конституції України.

Отже, виходячи з пріоритетності конституційних норм, суд приходить до висновку, що на момент здійснення виплат позивачам, застосуванню підлягали норми статті 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” (для не застрахованих осіб) та Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (для застрахованих осіб), а не положення статті 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, які істотно звужували обсяг прав, встановлених вищевказаними двома Законами. Дана обставина згодом була підтверджена Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007.

Щодо решти позовних вимог, суд звертає увагу на те, що задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють фактично порушені права та інтереси позивачів.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з  заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства  України  та  матеріалів  справи,  суд  дійшов  висновку, що викладені в позовній

                                                                            - 6 -

заяві доводи позивачки є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково. Це стосується вимоги позивачки здійснити нарахування їй державної допомоги по догляду за дитиною з 01.01.2007р. по 09.07.2007р. та за 2008 рік.

Як видно з наданих представником відповідача довідок, державна допомога позивачці УПСЗН була призначена з 01.01.2007р., тобто після закінчення терміну лікарняного листка та після оформлення їй відпустки по догляду за дитиною, тому що до цієї дати їй було оплачено лікарняний за місцем її роботи. З 26.12.2006р. до 31.12.2006р. цей вид державної допомоги повинен був виплачуватись позивачці роботодавцем, тобто за місцем роботи, а відповідач, відповідно до вищевказаних норм державного законодавства почав виплачувати такий вид державної допомоги з 01.01.2007р. Цей факт позивачка в судовому засіданні не спростувала.

Законами України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 рік взагалі не визначався розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, а ті зміни які вносились до статті 15 зазначеного Закону, з 09.07.2007 року визнані неконституційними. Аналізуючи зазначене, можна прийти до висновку, що право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років виникає за період з 9 липня 2007 по 31 грудня 2007 г року відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років.

Також необхідно звернути увагу на положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240, відповідно до якого ( в редакції Закону станом на 19.12.2006 року), Закон визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати (працездатності, у зв’язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею. Пунктом 2 статті 1 цього Закону визначено, що застрахована особа - це найманий працівник, на користь яких здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням". Статтею 43 цього Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Дію вказаної статті на 2006 рік_було зупинено, що не дає права на її застосування в 2006 році. Законом України №489 від 19.12.2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 43 зупинено на 2007 рік, що визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007. Таким чином, положення статті 43 Закону з 09.07.2007 року діє в редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом».

Диспозиція цієї статті співпадає з положенням статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в частині розміру вказаної допомоги. Тобто розмір_ допомоги як застрахованим особам, так і не застрахованим особам за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року має визначатись з розміру прожиткового мінімуму.

Що стосується виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною в 2008 році суд приходить до наступних висновків.

Як   встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, в 2008р. позивачці виплачувалась державна допомога по догляду за дитиною в розмірі 130грн., також здійснювались нарахування індексації в зв`язку  з інфляцією.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107, який набрав чинності з 01.01.2008 року знову внесено зміни до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює  різниці  між  прожитковим мінімумом,  встановлених  для  працездатних  осіб,   та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Внесені зміни не розглядались Конституційним Судом України щодо їх конституційності.

Таким чином, нарахування та виплата цієї допомоги в 2008р. здійснювалась відповідачем у відповідності з чинним законодавством. 23.10.2008р. позивачка знову почала працювати  на  підприємстві,  тому  її  вимоги до  відповідача продовжувати виплату державної

                                                                            - 7 -

допомоги по догляду за дитиною після вказаної дати є незаконними і не можуть бути задоволені судом.

Суд вважає, що пропущений позивачкою строк за звернення з позовом до суду слід поновити, оскільки вона, перебуваючи у відпустці по догляду за малолітньою дитиною, не мала змоги систематично слідкувати за змінами в законодавстві і, як тільки їй про це стало відомо, вона зразу ж звернулась до суду. Більш того, представник відповідача не заявляв клопотання про застосування строку позовної давності. Тому суд вважає, що права позивачки повинні бути захищені.

Положенням частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2 ч.3, ст.ст.8, 22, 64, 113, 150 ч.3, 152 ч.2 Конституції України, Рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р., ст. ст. 73, 74 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст.ст. 4, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми",  Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст.43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» ,  ст.ст. 2, 3, 6-12, 17,69-71, 89, 94, 99, 100, 158-164, 167, 185, 186  Кодексу  адміністративного  судочинства України,  с у д

                                      П О С Т А Н О В И В:

               Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій по призначенню та виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  задовольнити частково.

Поновити позивачеві ОСОБА_1 строк на  звернення до суду.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради депутатів Дніпропетровської області вчинити дії, спрямовані на перерахунок та забезпечення виплати ОСОБА_1 недоотриманої суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку відповідно до Закону України Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»,  за період з 09.07.2007р. по 31 грудня 2007р. з урахуванням фактично отриманих сум, визнавши незаконною бездіяльність відповідача стосовно нездійснення цього перерахунку та невиплати позивачеві державної допомоги за зазначений період 2007 року у відповідності до вказаних норм законодавства.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету 03.40 грн. у відшкодування  судових витрат.

               В задоволенні решти  позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови суду  виготовлено  23.11.2009р.

              Суддя                                                                                                Р.А. Литвинова