У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 грудня 2009 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,
при секретарі Липач Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Служба у справах дітей Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області, про визначення місця проживання дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2009 року,
у с т а н о в и л а :
У липні 2009 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, у якому просила місце проживання дітей – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначити з нею.
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2009 року зазначений позов задоволено частково.
Рішенням визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 біля матері ОСОБА_1.
Визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 біля батька ОСОБА_2
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. 10 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
В решті позовних вимог відмовлено.
З цим судовим рішенням не погодився ОСОБА_2
У апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 просив рішення суду скасувати в частині визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ухвалити нове рішення, яким визначити місце проживання цієї дитини біля нього.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на обставини, які суд, на його думку, безпідставно не прийняв до уваги, зокрема, що у нього кращі умови для проживання і виховання сина ОСОБА_4, більша прихильність сина до нього. Зазначає, що судом не прийнято до уваги принцип неможливості розділення по місцем проживання рідних братів і сестер.
Вказує на неправильність трактування судом положень принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, вказуючи на те, що цим принципом передбачається розлучення дитини з матір’ю лише у виняткових випадках, проте зазначає, що даний випадок є саме таким, враховуючи встановлені судом обставини.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з’явився та не повідомив про поважність причини неявки. Про день час та місце розгляду справи з його апеляційною скаргою він був повідомлений належним чином, про що є відповідна розписка про вручення судової повістки. Виходячи із цього та відповідно до правил ч.2 ст. 305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Позивачка та її представник заперечували доводи апеляційної скарги через їх безпідставність. Просили апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Встановлено, що батьки дітей позитивно характеризуються, не мають шкідливих звичок, належним чином приділяють увагу духовному і фізичному їх розвитку. Грубого поводження з дітьми, привиття їм поганих звичок, відсутності догляду за дітьми з боку обох батьків не встановлено. Обоє мають можливість створення належних матеріально побутових умов для виховання та навчання дітей. Їх моральні та ділові якості не перешкоджають виконанню батьківських обов’язків.
З актів обстеження матеріально-побутових умов сторін встановлено, що як у позивача так і у відповідача матеріально побутові умови для проживання, навчання та виховання дітей задовільні, є всі умови для фізичного та духовного розвитку дітей.
Встановлено також, зокрема із довідки Ситковецької селищної ради Немирівського району № 1195 від 4 вересня 2009 року, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до вирішення справи в суді проживають у смт. Ситківці, Немирівського району Вінницької області біля відповідача і знаходяться на його утриманні.
Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини при Немирівській районній державній адміністрації № 2 від 24 липня 2009 року вирішено вважати за доцільне місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3, 1997 року народження, визначити біля батька ОСОБА_2, а малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 біля матері ОСОБА_1.
Неповнолітня ОСОБА_3 висловила однозначно бажання проживати біля батька, враховуючи її вік (12 років) та прихильність саме до батька.
За таких обставин, враховуючи висновок Органу опіки та піклування з цього питання, враховуючи позитивні характеристики на обох батьків та можливості їх обох у наданні належного виховання та утримання, в тому числі і матеріальної забезпеченості, наявності побутових умов для життя та навчання, особистого бажання старшої дитини проживати з батьком, суд визначив місце проживання останньої біля її батька ОСОБА_2, а малолітнього ОСОБА_4 з матір’ю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, вірно встановивши зазначені вище обставини, дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позову частково.
Відповідно правил ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд розглядає цивільні справи відповідно до вимог ст.11 ЦПК України не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі .
Вбачається і це підтверджується матеріалами справи, що переконливих доводів у обґрунтування своїх заперечень проти позову в частині вимог про визначення місцем проживання сина ОСОБА_4 з матір’ю – позивачкою у справі, у суді першої інстанції відповідач не навів.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Такі доводи не є підставами для скасування судового рішення в оскаржуваній частині з ухваленням нового в цій же частині про задоволення позову.
Зокрема, колегія суддів не знайшла обґрунтованими доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 з матір’ю дитини - позивачкою у справі.
Судом не встановлено жодної обставини, яка б доводила неможливість визначити місце проживання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з його матір’ю - позивачкою у справі.
Враховуючи пріоритетність прав матері у таких питаннях щодо дітей, суд вирішив правильно, ураховуючи також думку другої старшої 12 річної дитини - ОСОБА_3, згода якої по цьому питанню є обов’язковою (відповідно до правил ч.2 ст. 160 СК України).
Колегія суддів не знайшла обґрунтованими доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи. Доводів у підтвердження порушення судом норм матеріального і процесуального права апеляційна скарга фактично взагалі не містить.
Рішення суду першої інстанції є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: