Апеляційний суд Запорізької області

Справа №22-3080 за 2006р.                                              Головуючий у 1 інстанції:

Бочарніков С.О. Суддя-доповідач: Осоцький І.І.

_УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2006 року                                                   М.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:   Бєлки В.Ю.,

Суддів:             Осоцького І.І., Кримської О.М.,                                           

при секретарі:   Петрової О.Б.

з участю адвоката : ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду М.Запоріжжя від 18 жовтня 2004 року по справі за позовом ОСОБА_3,ОСОБА_4 до ОСОБА_2,третя особа:Шевченківська районна державна адміністрація м. Запоріжжя про знесення самовільної будівлі,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2004 року ОСОБА_3,ОСОБА_4звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про знесення самовільної будівлі.

У позові зазначали,що їм належить 27/100 частин у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 відповідачу 73/100 частин у цьому будинку.

Земельна ділянка за цією адресою знаходится у їхньому загальному користуванні.

Позивачі вказували, що відповідач самовільно збудував будівлі під літерами ІНФОРМАЦІЯ_1 і це перешкоджає їм у доступі у свою частину будинку.

Постановою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м.Запоріжжя від 26.09.2001 року на ОСОБА_2 накладено штраф у сумі-85 грн.за виконання будівельних робіт без дозволу.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 08.04.2004 року відмовлено ОСОБА_3,ОСОБА_4 до ОСОБА_2 у задоволенні позову про спонукання до виконання припису про знесення самовільного спорудження.

Відповідач проти позову заперечував,посилаючись на те,що будував спорудження на своєї частині земельної ділянки.

Третя особа проти позову не заперечувала.

Рішенням Шевченківського районного суду М.Запоріжжя від 18.10.2004 року позов ОСОБА_3 ОСОБА_4 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 знести самовільні будівлі,визпачені на пліні земельної ділянки літерами ІНФОРМАЦІЯ_1,які  збудовані на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2зазначає,що судом при постановці рішення було невірно застосовано норми матеріального і процесуального права,тому просить скасувати рішення суду і повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних

підстав.                                                                                                                                              

Відповідно до ст.311 п.5 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд,якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

При цьому суд повинен сприяти всебічному і повному з"ясуванню обставин справи' шляхом   роз'яснення  особам,які   беруть  участь  у  справі,  їх   прав  та  обов'язків  та  попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

З матеріалів справи вбачається,що позивачи,посилаючись на ст.376 ЦК України,ст.212 ЗК України, подали позов до співласника житлового будинку про знесення самовільної будівлі,яка заважає їм користуватися земельною ділянкою,яка в свою чергу знаходится у спільній сумісній власності сторін.

Як з змісту позову так і з змісту ст.376 ЦК України,ст.212 ЗК України вбачається,що позивами вимагали від відповідача усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,яка,на їх погляд,у спірній частці належить саме їм.

Однак ст. 212 ЗК України передбачає повернення самовільно занятої земельної ділянки власнику землі,по справі ж маються два власника житлового будинку і земельної ділянки.

Статья 376 ЦК України також передбачає право власника земельної ділянки,яких по справі двоє, на знесення самочинного будівницства,яке здійсненне на його земельній ділянці.

Отже сам факт здійснення самовільного будівницва одним з співласником житлового будинку на спільній суміжній земельній ділянці будівлі не свідчить,без вирішення питання про порядок користування цією ділянкою між співвласниками, про перешкоду другому співвласнику у користуванні землею.

Окрім цього мається рішення того ж суду від 08.04.2004 року про відмову позивачам про задоволення їх позову до відповідача про спонукання до виконання припису про знесення самовільних споруджень через недоведеність порушень права власності останніх зі сторони ОСОБА_2/а.с.22 /.

Тому без вирішення питання про поділ чи про порядок користування спільною сумісною земельною ділянкою між сторонами по справі неможливо розглядяти питання про знесення самовільної будівлі з цієї земельної ділянки.

Таким чином у зв'язку з порушенням норм процесуального і матеріального права,а саме через невирішення всіх вимог по спіру сторін,рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до тогож суду,де необхідно врахувати вищезазначене,в першочерговому порядку вирішити питання про порядок користування сторонами спірною земельною ділянкою і з дотриманням норм процесуального  і матеріального права постановити судове рішення по спіру між сторонами.

Керуючись ст.ст. 307,311.313,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду М.Запоріжжя від 18 жовтня 2004 року по цій справі скасувати,справу повернути на новий розгляд до тогож суду в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачи скарги у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.