Справа № 2-1659/09  

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ  

Іменем    України    

26 листопада 2009 року  

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:  

головуючого     – судді Гуревського В.К.  

за секретаря       – Кузнецовій Т.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом приватного підприємства „Адвокатська компанія Пєткова” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг за договором, –  

  в с т а н о в и в :  

  Позивач, приватне підприємство „Адвокатська компанія Пєткова” , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення суми боргу за договором про надання юридичних послуг в розмірі 7477,81 гривень та судових витрат на розгляд справи, посилаючись у обґрунтування своїх вимог на такі обставини. 06.10.2004 року між сторонами укладено договір про надання юридичних послуг, за яким відповідач доручив, а позивач зобов’язався надати відповідачу юридичну допомогу, представляти його інтереси в судах і у стосунках з державними органами по цивільній справі про перерахунок пенсії та стягнення суми заборгованості по виплаті пенсії. На виконання договору відповідачем було видано довіреність співробітнику позивача. Позивачем виконані взяті на себе зобов’язання в повному обсязі. Згідно договору відповідач зобов’язався сплатити позивачу за надані послуги у розмірі 530,0 гривень та 50 % суми, фактично одержаної у якості погашення заборгованості з виплати пенсії. Відповідач це своє зобов’язання виконав частково, сплатив лише 1000,0 гривень. За уточненими вимогами позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 7477,81 гривень. Відповідач позов не визнав у повному обсязі, визнав факт укладення вказаного договору, звернувся із зустрічною позовною заявою, посилаючись на таке. На думку відповідача, між сторонами укладено договір доручення, оскільки ним на ім’я позивача видано довіреність, позивач діяв від його імені та за його рахунок. Вважаючи, що між сторонами укладено договір доручення, за яким обов’язки повіреного визначені у ст. 1006 ЦК України, ОСОБА_1 посилався на те, що позивачем не виконано своїх зобов’язань за договором, оскільки згідно ст. 38 ЦК України він мав право особисто брати участь у справі, що стосується його інтересів. Також адвокат не повідомив всіх відомостей по справі, не представив розрахунку платежів. Такими діями позивач порушив положення ст. ст. 901-903, 1006 ЦК України. Також ОСОБА_1 вказує на те, що договір укладений з позивачем під впливом обману, що суперечить ст. 230 ЦК України, цей обман мав місце як при укладенні договору, так і при виключенні з нього відомостей, що мають суттєве значення. У зв’язку з цим укладений між сторонами договір є недійсним через його протиріччя ст. ст. 203, 215, 230 ЦК України.  

18 травня 2006 року Малиновським районним судом м. Одеси по цивільній справі № 2-730/06 року позов ПП „Адвокатської компанії Пєткова” до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором задоволений. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПП „Адвокатської компанії Пєткова” про визнання оплаченими надані йому позивачем послуги та про визнання договору недійсним – відмовлено у повному обсязі.  

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Одеської області 06 грудня 2006 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2006 року залишено без змін.  

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10 жовтня 2007 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2006 року та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 6 грудня 2006 року скасовано, передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції, з тих підстав, що заперечуючи проти позову ПП „Адвокатська компанія Пєткова” та обґрунтовуючи зустрічний позов, ОСОБА_1 підтвердив наявність між ним та ПП „Адвокатська компанія Пєткова” договірних відносин, але посилався на те, що фактично між ними було укладено не договір про надання послуг, а договір доручення, і таким він його сприймав, оскільки умови договору та суть зобов'язань його сторін відповідають безпосередньо положенням ст. 1000 ЦК України,     а саме: він видав довіреність працівникам компанії на право представляти його інтереси в судах, інших державних  органах  та установах  України,  компанія  вчиняла відповідні  юридичні  дії  і  діяла  тільки  від  його  імені, а не від свого; крім того, ПП „Адвокатська компанія Пєткова” ввело його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, не повідомило йому всіх необхідних відомостей та розрахунків, він вважав адвокатську компанію повіреним і оплатив за виконання її обов'язків за договором 1530,0 грн., що є достатньою та розумною оплатою здійсненого обсягу послуг. Згідно ч. 1 ст. 1000, ст. 1003 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та     обов'язки довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Підставами своїх як вимог, так і заперечень ОСОБА_1 зазначав положення п. 3 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 229, ст. 230 ЦК України. Суд у порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, доводів ОСОБА_1 належним чином не перевірив, підстав його позову не уточнив, в зв'язку з чим у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до цих правовідносин, а зосередився лише на тому, що відсутні обставини, які підтверджують введення ОСОБА_1 в оману. Крім того, суд не з'ясував обставин укладення договору, з огляду на положення ст. ст. 901, 1000, 1003 ЦК України, не проаналізував суть зобов'язання, що виникло між сторонами згідно договору, та не перевірив чи відповідає суть такого зобов'язання положенням ст. 901 ЦК України.  

В судовому засідання представник ПП „Адвокатська компанія Пєткова” позовні вимоги підтримав, посилаючись на наведені в позовній заяві підстави, а вимоги зустрічного позову не визнав. Надалі директором ПП ?двокатська компанія Пєткова” ОСОБА_2 було надано клопотання, в якому він просив розглядати справу без участі у судовому засіданні представника позивача ПП „Адвокатська компанія Пєткова”.  

Відповідачу у судовому засіданні 03.02.2009 року було запропоновано уточнити підстави позову, у зв’язку з чим по справі оголошувалася перерва. В подальшому відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився неодноразово (17.03.2009 року, 21.04.2009 року, 10.06.2009 року, 26.08.2009 року, 15.10.2009 року, 26.11.2009 року), про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив, можливої нової адреси проживання суду не повідомив. 26 листопада 2009 року у зв’язку з повторною неявкою ОСОБА_1 у судове засідання ухвалою суду його зустрічний позов залишений без розгляду.  

Суд у зв’язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, який не з’явився, у порядку заочного розгляду справи.  

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних причин. Судом установлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторони, представлених письмових доказів.  

Судом встановлено, що Статутом приватного підприємства „Адвокатська компанія Пєткова”, зареєстрованого Жовтневою районною адміністрацією виконкому Одеської міської ради, реєстраційний номер 04056836Ю0021471 від 31.07.2002 року визначено, що предметом діяльності підприємства є захист інтересів фізичних та юридичних осіб при розгляді справ у судах, абонентське юридичне обслуговування фізичних та юридичних осіб, юридичні консультації тощо (пункт 2.2 Статуту).  

На підставі договору про надання юридичних послуг від 06 жовтня 2004 року, вбачається, що позивач – Приватне підприємство „Адвокатська компанія Пєткова”, з однієї сторони, та відповідач – ОСОБА_1, з іншої сторони, уклали договір про надання юридичних послуг, згідно якого відповідач доручив, а позивач зобов’язався надати першому юридичну допомогу та представляти його інтереси в суді та державних органах України щодо цивільного спору про перерахунок пенсії та стягнення суми заборгованості з її виплати. При цьому замовник зобов'язався оплатити юридичні послуги виконавця, належним чином оформити та надати йому довіреність. Вартість послуг виконавця встановлена п.4 договору і складає оплату замовником 530,0 грн. після укладення договору та 50% суми фактично отриманої ним заборгованості по пенсії.  

Як вбачається зі справи Приморського районного суду № 2-10774/04 за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права на перерахунок пенсії, стягнення заборгованості по пенсії, та виконавчого провадження № 5-184 з примусового виконання виконавчого листа № 2-110774, виданого 23.12.2004 року Приморським районним судом м. Одеси про зобов'язання Одеського обласного військового комісаріату провести перерахунок пенсії ОСОБА_1С, які були оглянуті апеляційним судом, позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором про надання юридичних послуг, а саме: склав позовну заяву від імені ОСОБА_1С, подав її до суду, звертався до суду з письмовими заявами та клопотаннями, брав участь в судовому засіданні, отримав рішення суду та виконавчий лист, подав його до виконання і брав участь в виконавчому провадженні. Внаслідок виконання позивачем договору рішення суду було виконано і Одеський обласний військовий комісаріат перерахував ОСОБА_1 заборгованість по пенсії в розмірі 16955,62 грн. Між тим, замовник ОСОБА_1С, який добровільно обрав виконавця, підписав договір про надання юридичних послуг і надав позивачеві довіреність згідно умов договору, після фактичного отримання суми заборгованості по пенсії оплатив юридичні послуги частково, сплатив лише 1000,0 грн., що не відповідає умовам договору.  

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, як інше не встановлено договором, а відповідно до частини 1 статті 902 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг, відповідно до положень частини 1 статті 907 ЦК України, може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін; згідно положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема – припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Суд виходить з того, що між сторонами виникли відносини із договору про надання юридичних послуг, позивач повністю виконав свої зобов'язання, а відповідач не повністю виконав умови договору про оплату юридичних послуг в розмірі 50% фактично отриманої суми заборгованості по пенсії.  

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що між сторонами укладено не договір про надання послуг, а договір доручення, оскільки зміст цивільних відносин, що виникли між сторонами, визначається, у першу чергу, договором від 06.10.2004 року, у цьому договорі відсутнє посилання на те, що ПП „Адвокатська компанія Пєткова” діє при виконанні угоди від імені та за рахунок другої сторони – ОСОБА_1, такі умови в договорі не визначені, таке право позивачу не надано. Відсутність таких суттєвих умов договору доручення позбавляє сторони можливості посилатися на застосування відносин, що з нього виникли, на положення про договір доручення та доводити наявність відповідних обов’язків з цього договору у позивача. Також не може свідчити про існування відносин із доручення видача 06 жовтня 2004 року відповідачем довіреності на ім’я окремих осіб – ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Ця довіреність від 6.10.2004 року та її зміст свідчать не про наявність договору доручення, а про надання повноважень представника у цивільному процесі та виконавчому провадженні, при цьому підставою для видачі такої довіреності є не вимоги цивільного законодавства, а цивільного процесуального законодавства, передбачені нині ст. 42 ЦПК України, а в момент укладення спірного договору – ст. ст. 113-115 ЦПК України 1963 року, за ст. 115 ЦПК України 1963 року повноваження представника на вчинення кожної із зазначених в цій статті дій повинні були спеціально обумовлені у виданій йому (представникові) довіреності. Той факт, що видача довіреності не може свідчити про наявність відносин із доручення, додатково доводиться неспівпадінням сторін за договором від 06.10.2004 року та цим дорученням. Таким чином, даючи тлумачення укладеним сторонами угодам, суд  

вважає доведеним, що між ними виникли відносини із укладення договору про надання послуг, а не договору доручення.  

Судом враховано, що розмір оплати за надання послуг в договорі сторонами визначений не конкретно, а шляхом визначення розміру відсотків від задоволеної частини позовних вимог, що, враховуючи застосування такої конструкції у законі (ст. 76 ЦПК України 1963 року), саме по собі однозначно не свідчить про недійсність такої умови. Позивач заздалегідь не міг знати про позитивні результати своїх дій, вчинених в інтересах ОСОБА_1 в суді та інших державних органах, визначений сторонами розмір оплати не викликає у суду заперечень та не свідчить про його недійсність.  

Заперечуючи факт недійсності договору про надання юридичних послуг, суд має врахувати, що до моменту повного виконання позивачем всіх своїх обов’язків перед відповідачем жодних претензій ним не пред’явлено щодо ведення позивачем його справи в суді та інших органах. Підтверджуючи належність виконання позивачем своїх обов’язків перед відповідачем, останній, отримавши на банківський рахунок перерахунок своєї пенсії згідно рішення суду, 25 травня 2005 року перерахував позивачу 1000,0 гривень – в якості оплати юридичних послуг за перерахунок пенсії у відповідності до договору про надання послуг (частину суми за надані йому послуги). При цьому суд враховує, що відповідач отримав перерахунок пенсії за рішенням суду у вигляді двох зарахувань на його банківський рахунок 05.05.2005 року, отримавши 2792,01 гривень, та 10.05.2005 року, отримавши 15001,22 гривень. Таким чином відповідачу на день здійснення ним часткової оплати за надані послуги було відомо про отримання повної суми перерахунку пенсії на виконання рішення суду по справі, в якій від імені ОСОБА_1 брав участь позивач.  

У відповідача виникли претензії до позивача стосовно належності та якості виконання ним своїх договірних обов’язків лише після того, як останній звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості.  

Оцінюючи наявність обману в діях позивача та його посадових осіб, на наявність якого посилається відповідач, суд дійшов висновку про те, що ці обставини не знайшли свого підтвердження у судовому розгляді. Посилання відповідача на наявність обманних дій з боку позивача додатково заперечується іншим його доводом про те, що він просить суд визнати сплачені позивачу за юридичні послуги у повному обсязі.  

Оцінюючи обставини по справі у своїй сукупності, суд враховує, що до предмету спірного договору не входить ухвалення та виконання рішення суду, а лише вжиття всіх передбачених законом заходів щодо сприяння та звернення до компетентних органів за вирішенням спору та виконанням рішення суду. У судовому розгляді не знайшло свого підтвердження посилання відповідача на те, що неконкретність у договорі від 06.10.2004 року розміру оплати за надані за ним послуги свідчить про неналежність та некомпетентність дій працівників позивача.  

Відповідач ознайомився з текстом договору, до звернення позивача до суду самостійно з вимогою про розірвання спірного договору не звертався. Обґрунтовуючи недійсність укладеного ним договору, відповідач посилається на неналежне його виконання, тим самим, враховуючи, що ці вимоги є взаємовиключними, визнаючи, а не заперечуючи факт дійсності цього договору. Підтвердженням відсутності факту обману відповідача та стану перебування його в омані заперечується додатково тим фактом, що на день розгляду справи відповідач не відкликав довіреність, видану на ім’я позивача.  

За таких обставин, судом не приймаються до уваги заперечення ОСОБА_1, оскільки по справі не надано жодного доказу, який би підтверджував той факт, що при підписанні договору ОСОБА_1, був введений в оману, або який би підтверджував ту обставину, що ОСОБА_1 не розумів значення умов договору. Судом також не приймаються до уваги заперечення ОСОБА_1 про те, що ПП „Адвокатська компанія Пєткова” не мала права на надання визначених в договорі послуг, оскільки це суперечить встановленим по справі обставинам.  

Судом встановлено, що ПП „Адвокатська компанія Пєткова” виконала взяти на себе за умовами договору зобов'язання та договір не може бути розірваний з мотивів його невиконання.  

Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне визнати позов обґрунтованим та стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у повному обсязі у межах заявлених вимог. При розрахунку отриманого відповідачем перерахунку пенсії суд враховує перерахунку за період з січня по квітень 2005 року у розмірі 1954,40 гривень, перерахунку за період с 1.09.1999 року по 31.12.2004 року у розмірі 15001,22 гривень, що разом з урахуванням часткової оплати у розмірі 1000,0 гривень, складає 16955,62 /2 – 1000 = 7477,81 гривень. Також з відповідача підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи згідно із положенням ст. 81, ч. 1 ст. 88 ЦПК України.  

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.  

Керуючись ст. ст. 16, 38, 203, 214, 215, 229, 230, 526, 610, 611, ч. 2 ст. 625, 901-903, 907, 1000, 1003, 1006 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 42, 81, 88, 113-115, 209, 212, 224-227 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –  

В И Р І Ш И В :  

  Позов приватного підприємства „Адвокатська компанія Пєткова” до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання послуг задовольнити.  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства „Адвокатська компанія Пєткова” суму боргу за договором про надання юридичних послуг в розмірі 7477 гривень 81 копійка.  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного підприємства „Адвокатська   компанія Пєткова” суму сплаченого державного мита в розмірі 75,0 гривень.  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,0 гривень.  

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

  СУДДЯ:               В.К.Гуревський