У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Вступна та резолютивна частини
9 грудня 2009 р. Апеляційний суд Донецької області у складі
Головуючої – Шабанової В.О..
Суддів - Новікової Г.В., Стратіло В.І.
При секретарі- Яменко А.Г.
Розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Вугледар Донецької області
На рішення Вугледарського міського суду від 12 жовтня 2009 року
За позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Вугледар Донецької області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок пошкодження здоров’я на виробництві,
Керуючись ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Вугледар Донецької області відхилити.
Рішення Вугледарського міського суду від 12 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України безпосередньо протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуюча:
Судді:
Справа № 22ц-9426 Суддя 1-ї ін.- Биліна Т.І.
Категорія – 32 Доповідач – Шабанова В.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 грудня 2009 р. Апеляційний суд Донецької області у складі
Головуючої – Шабанової В.О..
Суддів - Хейло Я.В., Стратіло В.І.,
При секретарі-
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Вугледар Донецької області
На рішення Вугледарського міського суду від 12 жовтня 2009 року
За позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Вугледар Донецької області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок пошкодження здоров’я на виробництві,
В С Т А Н О В И В:
Вказаним вище відділенням виконавчої дирекції Фонду подана апеляційна скарга на рішення Вугледарського міського суду від 12 жовтня 2009 року, яким вирішений спір між ОСОБА_1 та відділенням виконавчої дирекції Фонду (надалі Фонд) про відшкодування моральної шкоди.
Рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 12 000 грн.
В апеляційній скарзі Фонд ставить питання про скасування судового рішення, як такого, що не відповідає нормам матеріального та процесуального законодавства.
Апелянт вважає, що оскільки Законом України « Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату працездатності»( № 2180-Ш) від 23.02.2007 зі ст. 34 Закону №2180-Ш виключене положення про можливість відшкодування моральної шкоди у зв’язку із настанням страхового випадку, на теперішній час вимоги позивача про відшкодування такої шкоди не ґрунтуються на законі.
На думку апелянта, факт заподіяння позивачу моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я на виробництві не знайшов свого підтвердження; ушкодження здоров’я на виробництві мало місце з вини роботодавця, який не створив небезпечних умов праці, а не з вини Фонду.
Позивачем пропущений тримісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, передбачений ст. 233 КЗпП України.
В суді апеляційної інстанції представник Фонду в повному обсязі підтримав доводи апеляційної скарги.
Адвокат ОСОБА_2, який представляє інтереси позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без зміни, апеляційну скаргу без задоволення.
ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується його письмовою заявою.
Заслухавши доповідача, представника Фонду, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Розглядаючи справу по суті суд встановив, що ОСОБА_1 з 1980 року по 09.12.2003 року працював на ДП «Шахтоуправління Південнодонбаське №1», останнім часом підземним ГРОЗ 5 розряду, де отримав професійне захворювання антрако-сілікатоз.
Висновком МСЕК від 10.12.2003 року йому вперше встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 40% безстроково у зв’язку із профзахворюванням на антрако-сілікатоз, при подальшому переогляді встановлено втрату працездатності в розмірі 55% (а.с.10)
Згідно з медичним висновком ОСОБА_1 протипоказана праця в підземних умовах, в контакті з пилом, токсичними газами, тяжка фізична праця, рекомендовано санаторно-курортне лікування.(а.с.11).
За відшкодуванням моральної шкоди у зв’язку з профзахворюванням він не звертався.
В результаті профзахворювання позивач відчуває недомагання, утомленість, сухий кашель, хрип і важкість в грудині. Постійно змушений проходити курси лікування та обстеження.
Зазначене заважає йому виконувати будь-яку фізичну роботу, в тому числі, і по домашньому господарству, він позбавлений можливості щодо реалізації своїх звичок та бажань, потребує додаткових зусиль для організації життя.
Відповідач відмовився відшкодувати моральну шкоду у зв’язку з професійним захворюванням в добровільному порядку.
Звернувшись в суд з позовною заявою ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Розглядаючи справу по суті, суд правильно встановив правовідносини по ній і обґрунтовано виходив з того, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку із пошкодженням здоров’я на виробництві на підставі Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату працездатності.»( № 2180-Ш)
З обставин справи вбачається, що згідно з висновком МСЕК від 10.12.2003 р. ОСОБА_1 вперше встановлено стійку втрату працездатності у зв’язку з професійним захворюванням, і саме з цього часу у нього виникло право на відшкодування шкоди.
На час виникнення у позивача права на відшкодування шкоди діяла ч.3 ст. 34 Закону № 2180-Ш, якої передбачалось право потерпілого у зв’язку з ушкодженням здоров’я на відшкодування моральної шкоди. ; обов’язки по відшкодуванню такої шкоди, згідно Закону, покладались на Фонд.
Зміни до ст. 34 Закону № 2180-Ш , якими виключене положення про можливість відшкодування моральної шкоди Фондом соцстрахування внесені Законом України № 717 від 23.02.2007 р. дія якого (як матеріального закону) поширюється лише на правовідносини, які виникли після його прийняття та введення в дію, та не може мати зворотної сили.
Розглядаючи справу по суті, суд правильно керувався законом, який діяв на час виникнення правовідносин по ній (станом на 2003 р.). Доводи апеляційної скарги відповідача відносно того, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди Фондом на підставі Закону не ґрунтуються на законі, не можна прийняти до уваги.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 3, постанови „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 р.,- під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, які, зокрема, полягають у моральних переживаннях у зв”язу з ушкодженням здоров”я, порушенні нормальних життєвих зв’язків.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв’язку з тим, що він відчуває фізичні та моральні страждання. Ушкодження здоров’я на виробництві потягло негативні зміни в образі життя, потребує додаткових зусиль для організації життя та побуту.
Зокрема з висновку МСЕК від 10.12.2003р., медичних документів, акту розслідування профзахворювання вбачається, що у зв’язку із професійним захворюванням ОСОБА_1 має стійку втрату працездатності, яка встановлена йому безстроково, через фізичний біль відчуває страждання, стан його здоров’я погіршується, розмір втрати працездатності збільшився з 40 % до 55% ( а.с. 10).
З трудової книжки позивача видно, що після захворювання на антрако-сілікатоз його було звільнено за станом здоров’я п.2 ст.40 КЗпП України з посади машиніста підземного та виведено на поверхню (а.с.7).
Правовий висновок суду про заподіяння потерпілому моральної шкоди перебуває у відповідності із вказаними вище роз’ясненнями Пленуму, якими дане поняття моральної шкоди.
У зв’язку з цим не можна прийняти до уваги доводи апеляційної скарги Фонду, щодо відсутності доказів заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1
Розмір моральної шкоди, відповідно до п. 9 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, визначається залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, тривалості втрат, можливості їх поновлення, тяжкості вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках.
Оцінивши обставини та наслідки ушкодження здоров”я, характер, обсяг моральних страждань: а саме настання, через профзахворювання, втрати працездатності 40%, неможливість поновлення попереднього стану здоров’я, погіршення стану здоров’я, обмеженість дій через хворобу суд визначив розмір моральної шкоди в сумі 12 000 грн.
Апеляційний суд вважає за можливе погодитись з таким розміром, оскільки він відповідає обставинам справи, обсягу та ступеню моральних страждань.
Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату працездатності” не передбачений строк, протягом якого потерпілий вправі звертатися з позовом про відшкодування моральної шкоди.
Спори про відшкодування моральної шкоди носять немайновий характер, і на них відповідно до ст.268 ЦК України не поширюються строки позовної давності.
У зв’язку з цим суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Фонду, щодо пропуску позивачем строку, на звернення до суду за захистом своїх прав, передбаченого ст. 233 КЗпП України.
Не ґрунтуються на законі і доводи Фонду про те, що відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди повинна бути покладена на роботодавця, який не створив для позивача небезпечних умов праці, за таких підстав.
Відповідно до Закону України Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату працездатності” Фонд соціального страхування створений як організаційна структура, яка проводить збір та акумулювання страхових внесків та здійснює встановлені цим законом види страхових виплат особам, які отримали ушкодження здоров’я на виробництві.
На момент виникнення у позивача права на отримання страхових виплат у 2005 р. саме на Фонд покладався обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди на підставі ч.3 ст.34 Закону № 2180-Ш, яка діяла на той час.
Рішення суду відповідає Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст. 213-215 ЦПК України.
Підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не має.
Керуючись ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Вугледар Донецької області відхилити.
Рішення Вугледарського міського суду від 12 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України безпосередньо протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуюча:
Судді: