Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

Іменем України

12 березня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Жигановської О.С.

суддів Косигіної Л.М., Матюшенка І.В.

при секретарі Порохня М.М.

)озглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства, стягнення аліментів на утримання дитини за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 21.11.2011 року, -

встановила:

У березні 2010 року ОСОБА_3 пред'явила позов до ОСОБА_2 про встановлення батьківства і стягнення аліментів на дитину. Позивачка зазначила, що понад 9 років перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах і 19.12.2000 року народила від нього доньку Вітіілію. Спочатку ОСОБА_2 визнавав себе батьком дитини, постійно поштовими переказами надавав кожного місяця кошти на її утримання і дитини та обіцяв зареєструвати шлюб, але в подальшому припинив з нею стосунки.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 21.11.2011 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі СТ.53 КПШС України (в редакції закону від 01.01.1970 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин) у разі народження дитини у осіб, які не перебувають у шлюбі, при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне Проживання і ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до І народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до роз'яснень, Ш.О містяться у П.13 чинної на час виникнення спірних правовідносин Постанови Пленуму Верховного Суду України №16 від 12.06.1998 року "Про застосування судами деяких норм Кодексу про пілюб та сім'ю України", згідно зі ст.53 КпШС підставою для встановлення батьківства може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а, зокрема, фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне ії виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства.

Позивачка підтвердила, що з відповідачем разом не проживала, спільного господарства не вела, разом з ним дитини не виховувала, їх стосунки обмежувались рамками робочого часу, бо ОСОБА_2 на той час був одружений. Посилалася вона лише на те, що ОСОБА_2 визнавав себе батьком дитини, доказом чого є поштові перекази грошових коштів, які надсилав відповідач з м.Києва на Гі утримання і дитини.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд 1-ї інстанції обґрзтїтовано виходив з того, що позивачкою не надано суду доказів, які б з

Справа №22ц/0690/4317/ 11 Головуючий в 1 інстанції Рожкова О.С. Категорія 49 Доповідач Жигановська О.С.

достовірністю підтверджували факт визнання ним батьківства щодо дочки позивачки або ж спільне проживання сторін, ведення ними спільного господарства, спільне виховання дитини, тобто обставин, визначених ст.53 КпШС України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Посилання апелянта на повідомлення про грошові перекази, заповнені на il думку відповідачем, не є доказом на підтвердження її вимог. Вказані повідомлення не містять інформації про особу відправника та призначення даних грошових переказів. Непроведення по справі генотипоскопічної експертизи не впливає на правильність висновків суду, оскільки такий експертний висновок сам по собі не є єдиною і достатньою підставою для встановлення батьківства в контексті вимог ст.53 КпШС України.

Враховуючи наведене, підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись СТ.СТ.209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаріу представника позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 21.11.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Виш;ого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно: суддя апеляційного суду

Житомирської області ОСОБА_5