ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2009 року Справа № 25/137-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П. (доповідача),
суддів: Чус О.В., Швеця В.В.
при секретарі судового засідання: Резніченко С.Ю.
Представники сторін:
від позивача : Козлова І.М., довіреність № 111 від 20.05.09 р.;
від відповідача - 1 : ОСОБА_2, довіреність № б/н від 10.11.09 р.;
від відповідача - 2 : Стрюк Н.О., довіреність № 7/09 від 07.08.09 р.;
від третьої особи: представник не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “В. і П.”, м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.09р. у справі № 25/137-09
за позовом Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “В. і П.”, м. Київ (01015, вул. Московська, 46/2)
до відповідачів:
1- Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ (49000, АДРЕСА_1)
2- Товариства з обмеженою відповідальністю “Промхімснабпроект”, м. Дніпропетровськ (49000, вул. Прибережна, 36)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерний комерційний банк “Новий”, м. Дніпропетровськ (49000, пр. К. Маркса, 93)
про стягнення 34 536, 71 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2009р. (суддя Чередко А.Є.) в позові відмовлено.
Зазначене рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що позивачем не надано доказів заміни кредитора у зобов’язанні, яке випливає з кредитного договору
“1399506/02 від 22.12.06р. та відповідно з договору поруки № 1400306-(1399506) від 22.12.06р. в порядку ст. 513 ЦК України.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2009р. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 ЗУ “Про страхування”, Страховик, після виплати застрахованій ним особі, може звернутись з відповідною вимогою до відповідачів, винних в завданні застрахованій позивачем особі збитків.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2009р. колегією суддів у складі головуючого судді Павловського П.П.(доповідача), суддів: Чус О.В., Швеця В.В. відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено в судовому засіданні на 30.11.2009р. о 10 год.30 хв.
В судовому засіданні 30.11.09р. оголошувалась перерва до 07.12.09р. на 10:25год.
Відповідач-2 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Від відповідача –1 відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
В судове засідання 07.12.09р. не з’явився представник третьої особи, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності третьої особи, яка належним чином повідомлена про часта місце розгляду справи.
В судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 квітня 2005 року між ЗАТ “Страхова компанія “В. і П." (Страховик) та Акціонерним Комерційним Банком „Новий" (Страхувальник) був укладений Генеральний договір добровільного страхування ризику непогашення кредитів № СК-1/Д (надалі-Договір страхування).
22.12.2006р. Страховик прийняв на страхування ризик непогашення кредиту, виданого Банком на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, згідно з кредитним договором № 1399506/02 від 22.12.2006р. в розмірі 9900,00 (дев'ять тисяч дев'ятсот) доларів США, що оформлено додатком № 32 до Договору страхування.
За наведеним кредитним договором АКБ “Новий” було надано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 кредит у розмірі 9900,00 доларів США на строк з 22.12.2006р. по 21.12.2007р. зі сплатою 12% річних. Факт надання відповідачу-1 кредитних коштів підтверджується заявою на видачу готівки № 21-102 від 22.12.2006р.
В забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору АКБ “Новий" уклав договір поруки з ТОВ “Промхімснабпроект" № 1400306/П-(1399506) від 22.12.2006 року, згідно умов якого ТОВ “Промхімснабпроект" у повному обсязі несе солідарну відповідальність перед АКБ „Новий" за виконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 зобов'язань за вищевказаним Кредитним договором.
24.12.2007 року Страхувальник звернувся до Страховика з заявою № 3/4-2542/1 та заявою № 3/4-2542/2 (у доларовому еквіваленті) про настання страхового випадку та надав
необхідні документи для виплати страхового відшкодування. Згідно з цією заявою ФОП ОСОБА_4 не виконує свої обов'язки перед Страхувальником по частковому погашенню заборгованості по кредиту в порядки та строки, передбачені кредитним договором. Так, станом на 24.12.2007р. заборгованість ФОП ОСОБА_4 перед Банком складала 37 086,59 грн. (тридцять сім тисяч вісімдесят шість гривень 59 копійок), або 7 343,88 долара США, з яких: 37 044,78 грн., або 7 335,60 доларів США заборгованість по кредиту; 41,81 грн., або 8,28 доларів США заборгованість по відсоткам. У зв'язку з настанням страхового випадку Банк просив Страховика здійснити виплату страхового відшкодування.
21.01.2008 року Страховик на підставі наданих Банком документів, а саме: довідки про платежі за кредитним договором від 24.12.07. № 3/4-2542/4; кредитного договору № 1399506/02 від 22.12.2006р.; письмових вимог щодо погашення заборгованості позичальником від 24.10.07р., № 5/4-2026(1), від 07.11.07р, № -2135(5) від 06.12.07р., № 5/4-2395(2), від 09.01.08р., № 5/4-39(1) та поручителем від 12.06.07р. № 5/4-1118, від 12.09.07р. № 3/4-1713, від 09.01.08р. № 5/4-39(2), склав страховий акт № 1/КР-2008 від 21.01.2008р.
23.01.2008 року на підставі вказаних вище документів Страховик здійснив виплату страхового відшкодування на користь Страхувальника в розмірі 34 536,71 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятсот тридцять шість гривні 71 копійок), що підтверджується платіжним дорученням № 81 від 23.01.2008р. та не заперечується третьою особою.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 554, 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхування”.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування , у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Між тим, Генеральний договір добровільного страхування ризику непогашення кредитів № СК-1/Д від 14.04.2005р. не є договором майнового страхування в розумінні ч. 1 ст. 980 ЦК України та ст. 4 Закону України „Про страхування", а сплачена позивачем третій особі сума страхового відшкодування у розмірі 34 536,71 грн. не є шкодою (збитками) у розумінні ст. 22 ЦК України.
Зазначена сума є заборгованістю відповідача-1 перед третьою особою за кредитним договором № 1399506/02 від 22.12.2006р., тобто є невиконаним у зобов’язанні, яке виникло на підставі договору, тому посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на ст. 1191 ЦК України є безпідставними, оскільки зазначена норма, як і вся глава 82 ЦК України регулює правовідносини щодо відшкодування в не договірної шкоди (збитків), якою не є стягувана сума.
Так, згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на відповідних нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та є підставою для задоволення позовних вимог. Позивачем не надано суду доказів заміни кредитора у зобов’язанні, яке випливає з кредитного договору № 1399506/02 від 22.12.2006р. та відповідно з договору поруки № 1400306/П-(1399506) від 22.12.2006 року в порядку ст. 513 ЦК України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що п.2 Страхового Акту № 1/КР-2008 від 21.01.08р. (а.с. 33), підставою для виплати грошових коштів слугували документи надані Банком Страховику на ПП Безродних, а не ПП Панченко, таким чином страхова компанія не мала підстав відшкодовувати Банку грошові кошти надані за Договором кредиту.
Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “В. і П.”, м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.09р. у справі № 25/137-09 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2009р. у справі № 25/137-09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя П.П. Павловський
Суддя О.В. Чус
Суддя В.В. Швець