Справа № 1-258/2009

  ВИРОК  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

  19 листопада 2009 р.   Стрийський   міськрайонний   суд   Львівської   області  

в складі : головуючого-судді                                     Микитчина І.М.  

при секретарі                                             Стельмах З.В.  

з участю прокурора                                   Касприка П.С.  

та адвоката                                                 ОСОБА_1,  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, допризовника, непрацюючого,  раніше не судимого, в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України,

ВСТАНОВИВ :  

          Підсудний ОСОБА_2 26 квітня 2009 року близько 22 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою заволодіння чужим майном, за попередньою змовою  з  невстановленими  слідством  особами,  знаходячись  на  території парку імені ОСОБА_3, що по вул. Підзамче в місті Стрию, неподалік магазину ’’Сяйво’’ підійшли до потерпілого ОСОБА_4, нанісши йому удари кулаком в обличчя, відтягнули його в глибину парку, де повалили його на землю і продовжували наносити удари руками і ногами по тілу, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження у вигляді гематоми лівого ока, крововиливу в оболонку лівого ока, набряку за лівим вухом із садном зверху, садна над лівою бровою та забійної рани слизової верхньої губи, після чого відкрито викрали в потерпілого  ОСОБА_4  мобільний  телефон  марки  ’’ОСОБА_5 К-750і’’ вартістю 990 грн. зі стартовим пакетом оператора ’’Діджус’’ вартістю 25 грн., а всього на загальну суму 1015 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину визнав частково, пояснив, що 26.04.2009 року близько 22 год. 30 хв. пішов на дискотеку в парку ім. Т. Шевченка, однак алкогольних напоїв у цей день не вживав. Неподалік  бару  ’’Сяйво’’  побачив,  як  5-6 чоловік били потерпілого ОСОБА_4 Він вирішив йому допомогти, для чого відвів ОСОБА_4 в сторону дискотеки і запропонував зателефонувати до знайомих, які б могли його захистити. Коли ОСОБА_4 відмовився, він залишив його, а незнайомі йому хлопці заштовхали його в глибину парку і знову почали бити. Він пішов за ними і, побачивши в руках ОСОБА_4 мобільний телефон, вирвав його в нього з рук. Наступного дня віддав мобільний телефон, який забрав у ОСОБА_4 під час бійки в парку ім. Шевченка, ОСОБА_6 для користування. Сам він ОСОБА_4 не бив, хлопців, які його били, не знає.

Крім часткового визнання підсудним своєї вини, його вина доведена показаннями потерпілого, свідків, іншими зібраними по справі доказами, перевіреними та дослідженими в судовому засіданні.  

Так, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 26.04.2009 року близько 22 год. 30 хв. на території парку ім. Шевченка поблизу магазину ’’Сяйво’’ до нього підійшли 5-6 хлопців, серед яких був підсудний ОСОБА_2, і почали вимагати гроші та мобільний телефон. Після того, як він відповів, що не має ні грошей, ні мобільного телефону, ОСОБА_2 вдарив його кулаком в обличчя. Потім вони затягнули його в глибину парку, повалили на землю і почали бити руками і ногами. Найбільше бив його ОСОБА_2, інших хлопців, які його били, не знає. Коли він лежав на землі, то ОСОБА_2 витягнув зі шкіряного чохла, закріпленого на його ремні, мобільний телефон марки ’’ОСОБА_5 К-750і’’ зі стартовим пакетом оператора ’’Діджус’’. Претензій до підсудного не має, просить його суворо не карати та задовольнити цивільний позов на суму 3094 грн.  

Свідок ОСОБА_7 показав, що 26.04.2009 року близько 22 год. 15 хв. він зустрівся з ОСОБА_4 в центрі м. Стрия і домовився з ним разом іти додому. На території парку ім. Шевченка, що по вул. Підзамче в м. Стрию, троє незнайомих йому осіб відвели його в сторону кафе ’’Шинок’’, вимагаючи в нього телефон та гроші, побили його. Однак йому вдалося вирватися від них і втекти. Прийшовши додому, він близько 23 год.  зателефонував  до ОСОБА_4, однак з ним зв’язок був відсутній. Через тиждень дізнався від ОСОБА_4, що 26.04.2009 року в парку його побили невідомі особи і один з них  відкрито викрав у нього мобільний телефон марки ’’ОСОБА_5 К-750і’’. Підсудного ОСОБА_2 не знає і не бачив.  

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що 26.04.2009 року її вдома не було. Наступного дня побачила свого сина ОСОБА_9, в якого була гематома під лівим оком, набряклий ніс, він скаржився на сильний головний біль. Син розповів, що його побили незнайомі хлопці, приблизно 5-6 чоловік, які вимагали в нього гроші та мобільний телефон, який після його побиття в нього забрали.

З висновку судово-медичної експертизи /а.с. 10/ вбачається, що в ОСОБА_4 виявлені гематома лівого ока, крововилив в білкову оболонку лівого ока, набряк за лівим вухом з садном зверху, садно над лівою бровою та забійна рана слизової верхньої губи, які могли бути спричинені тупим твердим предметом з обмеженою поверхнею і відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Винуватість підсудного ОСОБА_2 у вчиненні грабежу доведена також : протоколами огляду місця події /а.с. 5-6, 22/, речовими доказами /а.с. 80-81/, протоколом з’явлення із зізнанням /а.с. 19/, протоколом ставки віч-на-віч з участю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 /а.с. 37-39/, протоколом пред’явлення осіб для впізнання /а.с. 35-36/, протоколом пред’явлення предметів для впізнання /а.с. 78-79/.

Суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_2 в частині невизнання ним своєї винуватості в нанесенні потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_4, яким суд надає віри, оскільки вони є послідовними як на досудовому слідстві, так і в суді та об’єктивно підтверджуються іншими доказами, зібраними по справі, а показання підсудного  ОСОБА_2 розцінює як такі, що дані ним з метою пом’якшення покарання за вчинений злочин.

Таким чином, аналізуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд  вважає,  що вина підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, доведена повністю.

Дії підсудного ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ст. 186 ч. 2 КК України, оскільки він умисно відкрито викрав чуже майно за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого.

Суд вважає, що з обвинувачення слід виключити обтяжуючу покарання обставину : вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, оскільки ця обставина не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.  

Обираючи міру та вид покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, пом’якшуючі покарання обставини : з’явився із зізнанням, щиро розкаявся у вчиненому злочині, потерпілий претензій до підсудного не має, просить його суворо не карати, його особу, який раніше не судимий, не працює,  позитивно характеризується за місцем проживання, а тому суд вважає, що його слід покарати позбавленням волі.

Згідно зі ст. 75 КК  України, враховуючи особу підсудного  ОСОБА_2, який не є суспільно-небезпечним, суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає, що його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Згідно зі ст. 76 п., п. 3, 4 КК України слід зобов’язати підсудного ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця свого постійного проживання, періодично з’являтися для реєстрації.  

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 слід задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 125 грн. матеріальної шкоди. В решті позову слід відмовити за його недоведеністю.

Речові докази по справі /а.с. 80-82/ : вельветову куртку та мобільний телефон марки ’’ОСОБА_5 К-750і’’, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Стрийського МВ ГУМВСУ у Львівській області, слід повернути потерпілому ОСОБА_4

Керуючись ст., ст. 323-324 КПК України, суд

  ЗАСУДИВ :  

          ОСОБА_2 за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Згідно зі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Згідно зі ст. 76 п. 3, п. 4 КК України зобов’язати ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця свого постійного проживання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 Михайловичу-підписку про невиїзд-залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути  з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 125 грн. матеріальної шкоди. В решті позову відмовити за його недоведеністю.

Речові докази по справі : вельветову куртку та мобільний телефон марки ’’ОСОБА_5 К-750і’’, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Стрийського МВ ГУМВСУ у Львівській області, повернути потерпілому ОСОБА_4.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб.

                                                  Суддя                                          І.М.Микитчин