КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.11.2009 № 33/436
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі
за участю представників:
від позивача ОСОБА_1,
від відповідача Михалюк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Науково-виробниче підприємство „Більшовик”
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.04.2009
у справі № 33/436 (суддя
за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
до Відкритого акціонерного товариства „Науково-виробниче підприємство „Більшовик”
про стягнення 393406,98 грн.
та за зустрічним
позовом Відкритого акціонерного товариства „Науково-виробниче
підприємство „Більшовик”
до Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
про визнання правочинів фіктивними та повернення коштів
в розмірі 37 518,68грн.
ВСТАНОВИВ :
Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Науково-виробниче підприємство „Більшовик” 393 406,98 грн. заборгованості, з якої сума основного боргу становить 194 363,63 грн., інфляційна складова боргу – 131 214,65 грн., 3 % річних – 26 676,86 грн., пеня – 41 151,84 грн.
Згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 294 699,51 грн. заборгованості, в т.ч. 126 363,63 грн. основного боргу, 115 475,57 грн. інфляційної складової боргу, 24 721,03 грн. 3 % річних, 28 139,28 грн. пені.
Позивач, керуючись ст. 22 ГПК України, змінив розмір позовних вимог та просив стягнути 126 363,63 грн. основного боргу, 124 491,98 грн. інфляційної складової боргу, 25 103,87 грн. 3 % річних, 26 754,47 грн. пені.
Відкрите акціонерне товариство „Науково-виробниче підприємство „Більшовик” звернулось із зустрічною позовною заявою про визнання фіктивним завдання замовника від 17 листопада 2006 р., наданого на підставі договору підряду № 2.3.05 про надання юридичних послуг від 21.03.2005; про визнання фіктивним завдання замовника від 11 січня 2007 р., наданого на підставі договору підряду № 2.3.05 про надання юридичних послуг від 21.03.2005; про стягнення з СПД-ФО ОСОБА_1 на користь ВАТ „НВП „Більшовик” коштів в розмірі 37518,68 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 у справі № 33/436 позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Стягнуто з ВАТ „НВП „Більшовик” на користь СПД-ФО ОСОБА_1 126 363,63 грн. основного боргу, 114 233,07 грн. індексу інфляції, 25 048,45 грн. 3 % річних, 2654,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 103,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення пені в розмірі 26 754,47 грн. відмовлено. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ВАТ „НВП „Більшовик” звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, встановив наступне:
21.03.2005 між Суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством „Науково-виробниче підприємство „Більшовик” укладено договір підряду № 2.3.-05 про надання юридичних послуг.
Згідно з п. 2 договору виконавець відповідно до змісту даного йому завдання (доручення) на свій ризик вчиняє дії з методичного супроводження статутної діяльності замовника, надання практичної допомоги у договірно-правовій та претензійно-позовній роботі, інформаційно-довідкових та консультаційних послуг, складання документів правового характеру, представництва у справах замовника, інших видів правової допомоги, а замовник приймає такі роботи та послуги і сплачує за них встановлену цим договором винагороду (плату).
Відповідно до п. 3.3 договору виконавець приступає до виконання зобов’язань за цим договором після отримання від замовника письмового завдання чи усного доручення, вихідних даних і документів, а у необхідних випадках довіреності на право здійснення певних дій, і закінчує та пред’являє виконання для прийняття замовником в узгоджені сторонами строки.
Пунктом 3.9 договору встановлено, що роботи і послуги вважаються прийнятими в момент підписання замовником акту прийняття виконаних робіт та наданих послуг (акту прийняття виконання). Підписанням такого акту замовник стверджує належне виконання всіх зазначених в ньому робіт та послуг, і засвідчує відсутність зі своєї сторони будь-яких зауважень, застережень, заперечень чи претензій.
Відповідно до п. 5.1 договору розмір винагороди (вартості послуг) виконавця не є фіксованим і визначається за домовленістю сторін шляхом узгодження договірної ціни, чи визначається у рахунках виконавця шляхом множення погодинної такси виконавця на кількість годин, що фактично витрачені ним чи спеціалістами на виконання робіт та надання послуг.
Акт прийняття виконаних робіт та наданих послуг складається виконавцем у двох оригінальних примірниках, один з яких з підписом та печаткою замовника про прийняття і оплату виконаних робіт і наданих послуг повертається виконавцеві (п. 5.2 договору).
У відповідності до п. 5.5 договору замовник сплачує прийняті ним роботи та/чи послуги протягом трьох днів з дати підписання відповідного акту прийняття виконаних робіт та наданих послуг.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач за первісним позовом взяв на себе виконання договірних зобов’язань за завданнями відповідача за первісним позовом від 08.04.2005, 27.06.2005, 12.07.2007, 26.08.2005, 24.10.2005, 26.10.2005, 16.12.2005, 19.12.2005, 04.04.2006, 22.05.2006, 07.06.2006, 21.06.2006, 22.06.2006, 30.06.2006, 18.07.2006, 01.08.2006.
Факт виконання позивачем робіт та надання послуг, а також факт їх прийняття відповідачем підтверджується актами прийняття виконаних робіт і послуг, які підписані та скріплені печатками сторін, а саме актами від: 15.11.2005, 22.02.2006, 21.12.2005, 15.06.2006, 24.05.2006, 24.02.2006, 20.01.2006, 27.02.2006, 27.04.2007, 10.10.2006, 14.03.2007, 29.06.2006, 30.06.2006, 21.03.2007,16.03.2006, 17.10.2006 всього на загальну суму 674 363,63 грн.
За клопотанням відповідача у даній справі ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2009 призначалась судова технічна експертиза документів, а саме Актів прийняття виконання: від 15.11.2005, від 22.03.2006, від 15.06.2006 до договору підряду № 2.3.-05 від 21.03.2005. За актом прийняття виконання від 15.11.2005 позивач виконав і представив до прийняття передбачені договором та завданням замовника від 08.04.2005 роботи і послуги, вартість яких становить 589 939,94 грн.; за актом від 22.03.2006 позивач виконав і представив до приймання послуги, що передбачені договором та додатковим завданням до нього від 22.02.2006, послуги виконавця здійснені в рахунок раніше визначеної йому винагороди у розмірі 589 939,94 грн.; за актом від 15.06.2006 вартість робіт та послуг становить 43 302,51 грн.
Згідно висновку експертизи № 6586/6587 від 23.10.2009, складеного та підписаного експертом КНДІСЕ Янкович Г.М., встановлено, що:
- при виготовленні актів прийняття виконання від 15.11.2005 та 22.03.2006 монтаж за допомогою комп’ютерної чи копіювально-розмножувальної техніки не використовувався. Не можна виключити того факту, що для виготовлення акту від 15.06.2006, копія якого надана на дослідження, міг бути використаний монтаж за допомогою комп’ютерної техніки (сканування відповідних фрагментів документів з подальшою обробкою отриманих зображень та монтажу їх частин за допомогою графічних редакторів комп’ютерних програм). Вирішити дане питання можливо тільки при наявності у розпорядженні експерта оригіналу документу.
- в акті прийняття виконання від 15.11.2005 спочатку був надрукований текст, потім виконаний підпис від імені ОСОБА_1, відтиск печатки СПД-ФО ОСОБА_1 у даному акті нанесений поверх друкованого тексту та підпису від його імені. В такій же послідовності було виконано реквізити в акті від 15.11.2005 зі сторони ВАТ „Більшовик”. В акті прийняття виконання від 22.03.2006 спочатку був надрукований текст, потім виконаний підпис від імені ОСОБА_1 та нанесений відтиск печатки СПД-ФО ОСОБА_1 Відтиск печатки від імені ВАТ „Більшовик” в акті прийняття виконання від 22.03.2006 нанесений поверх друкованого тексту, підпис від імені ОСОБА_4 у даному акті виконаний поверх відтиску печатки від імені ВАТ „Більшовик”. Встановити послідовність виконання реквізитів в акті прийняття виконання від 15.06.2006, копія якого надана на дослідження, можливо тільки при наявності у розпорядженні експерта оригіналу даного документу;
- відтиски печатки від імені СПД-ФО ОСОБА_1 в актах від 15.11.2005 та від 22.03.2006 та відтиск печатки від імені СПД-ФО ОСОБА_1, зображення якого міститься в копії акту від 15.06.2006, нанесені однією і тією ж печаткою. Відтиски печатки від імені ВАТ „Більшовик” в актах від 15.11.2005 та 22.03.2006, а також відтиск печатки від імені ВАТ „Більшовик”, зображення якого міститься в акті прийняття виконання від 15.06.2006, нанесені однією і тією ж печаткою, а саме печаткою ВАТ „Більшовик”;
- визначити час виконання підписів в актах прийняття виконання від 15.11.2005 та 22.03.2006, які виконані пастою кулькових ручок, та встановити чи виконані вони у той час, яким дані документи датовані, - не виявилось можливим з причини виходу із ладу необхідного для проведення дослідження обладнання. Відтиск печатки від імені ВАТ „Більшовик”, який міститься у акті від 15.11.2005, нанесений не в той час, який вказаний в даному документі, і не в період жовтня-листопада 2005 р., а в інший час. Відтиск печатки від імені ВАТ „Більшовик”, який міститься в акті від 22.03.2006, та відтиск печатки, зображення якого міститься в копії акту від 15.06.2006, нанесені не в той час, яким значаться дані документи, і не в період березня-червня 2006 р., а в інший час. Відтиски печаток від імені ВАТ „Більшовик”, які містяться в актах від 15.11.2005 та 22.03.2006, ймовірно, були нанесені в один і той же час, але не в той час, яким датовані дані документи.
Таким чином, висновком судової експертизи підтверджується, що акт приймання виконання від 15.11.2005 від імені ВАТ „Більшовик” підписано ОСОБА_4 та нанесено відтиск печатки саме ВАТ „Більшовик”, при виконанні цього акту монтаж за допомогою комп’ютерної чи копіювально-розмножувальної техніки не використовувався, хоча час виконання цього акту не встановлений.
Крім того, підтвердженням прийняття виконаних робіт та наданих послуг за актом від 15.11.2005 є часткова оплата, здійснена відповідачем, починаючи з 01.12.2005.
Стосовно акту приймання виконання від 22.03.2006, то оплата послуг за ним здійснювалась в рахунок раніше визначеної винагороди в сумі 589 939,94 грн., тобто вартість виконаних робіт та наданих послуг згідно цього акту не є предметом спору у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями статті 193 ГК України встановлено , що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи те, що відповідачем прийнято виконані роботи та надані послуги позивачем, про що підписано та скріплено печатками ВАТ „Більшовик” акти 15.11.2005, 22.02.2006, 21.12.2005, 15.06.2006, 24.05.2006, 24.02.2006, 20.01.2006, 27.02.2006, 27.04.2007, 10.10.2006, 14.03.2007, 29.06.2006, 30.06.2006, 21.03.2007,16.03.2006, 17.10.2006 на суму 674 363,63 грн., але оплачено їх вартість лише частково у розмірі 548 000,00 грн., суд першої інстанції прийняв правильне рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 126 363,63 грн. заборгованості.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 25 103,87 грн. трьох процентів річних та 124 491,98 грн. інфляційної складової боргу.
Враховуючи те, що позивачем при нарахуванні 3 % річних та інфляційних втрат було допущено помилку в методиці їх розрахунку, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок, обґрунтовано задовольнив частково вимоги щодо стягнення 3 % річних у сумі 25 048,45 грн. та інфляційних втрат у розмірі 114 233,07 грн.
Крім того, позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 26 754,47 грн. пені, нарахованої відповідно п. 6.4 договору, згідно якого в разі невчасної сплати виконавцю винагороди, замовник сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки від загальної суми невчасно перерахованого платежу.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну (скорочену) позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Пунктом 5.5 договору передбачено, що замовник сплачує прийняті ним роботи та/чи послуги протягом трьох днів з дати підписання відповідного акту прийняття виконаних робіт та наданих послуг.
Згідно з ч.ч. 2-5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Зважаючи на те, що відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції просив застосувати наслідки спливу позовної давності, а позивачем не надано обґрунтованого клопотання про поновлення позовної давності у зв’язку з поважними причинами її пропуску, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачеві в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача на його користь 26 754,47 грн. пені.
Згідно зустрічних позовних вимог ВАТ „Більшовик” просить визнати фіктивним завдання замовника від 17 листопада 2006 р., надане на підставі договору підряду № 2.3.05 про надання юридичних послуг від 21.03.2005; визнати фіктивним завдання замовника від 11 січня 2007 р., надане на підставі договору підряду № 2.3.05 про надання юридичних послуг від 21.03.2005; а також просить стягнути з СПД-ФО ОСОБА_1 на користь ВАТ „НВП „Більшовик” кошти в розмірі 37 518,68 грн.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов’язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
Такий спосіб захисту як визнання фіктивним завдання замовника не передбачений ні ч. 2 ст. 16 ЦК України, ні ч. 2 ст. 20 ГК України. Також цей спосіб захисту сторони при укладенні договору не передбачили. Встановлення факту визнання фіктивним завдання замовника не призводить до поновлення порушених прав, а є лише елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог позивача.
На підставі викладеного, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання фіктивним завдання замовника від 17 листопада 2006 р. та про визнання фіктивним завдання замовника від 11 січня 2007 р., наданих на підставі договору підряду № 2.3.05 про надання юридичних послуг від 21.03.2005. Оскільки зустрічна позовна вимога про стягнення з СПД-ФО ОСОБА_1 на користь ВАТ „НВП „Більшовик” коштів в розмірі 37518,68 грн. є похідною від вимог про визнання фіктивними завдань, підстави для її задоволення відсутні.
За таких обставин, апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Науково-виробниче підприємство „Більшовик” не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 у справі № 33/436 не підлягає скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Науково-виробниче підприємство „Більшовик” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 у справі № 33/436 - без змін.
2. Матеріали справи № 33/436 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
01.12.09 (відправлено)