Справа № 2 –463/2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    3 листопада 2009 р.                             м. Білопілля      

        Білопільський районний суд Сумської області в складі:

 головуючого судді                 Свиргуненко Ю. М.

        при секретарі                 Федорченко Г. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопілля справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Білопільської міської ради, третя особа: Білопільський районний відділ земельних ресурсів, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 27 листопада 2004 року та встановлення порядку користування будинком і земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування Державного акту на право приватної власності на землю серії СМ №НОМЕР_1, -

В С Т А Н О В И В:

    3 липня 2009 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 27 листопада 2004 року та встановлення порядку користування будинком і земельною ділянкою та визнання незаконним і скасування Державного акту на право приватної власності на землю серії СМ №НОМЕР_1, мотивуючи свої вимоги тим, що 7 березня 2006 року ОСОБА_4 подарувала їй Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1) площею 48,3 кв. м.  У 1949 році зазначений будинок належав ОСОБА_5. 18 серпня 1949 року власниця будинку, який складався із чотирьох кімнат, коридору, чулана і сіней, подарувала його двом синам:  ОСОБА_6 і ОСОБА_7 без вказівки того, які конкретно половини будинку належатимуть кожному із нових власників.

5 листопада 1958 року  ОСОБА_6 Ѕ частину будинку продав ОСОБА_8. На той час будинок мав спільний вхід і спільний двір. Рішенням Білопільської міської ради за ОСОБА_8 була зареєстрована земельна ділянка площею 910 кв. м., а решта землі, площею 1 925 кв. м. була зареєстрована за ним як надлишкова. Разом із цим, дані земельні ділянки не були зазначені відокремлено одна від одної ні в планах, ні на місцевості. Вподалшому між ОСОБА_8 і ОСОБА_7 склався певний порядок користування будинком, а саме: ОСОБА_7почав користуватись кімнатами №2-3 площею 11,59 кв. м., №2-2 площею 17,26 кв. м. і верандою №2-1 площею 10,12 кв. м., а ОСОБА_8 користувався кімнатою №1-3 площею 17,83 кв. м., кухнею №1-2 площею 4,81 кв. м., чуланом №1-1 площею 3,29 кв. м. Загальна площа будинку, яка перебувала у користуванні ОСОБА_6  складала 39,17 кв. м. ,  а у користуванні ОСОБА_8 – 25,93 кв. м. Сіни №1-1 площею 4,04 кв. м., коридор площею 5,69 кв. м. перебував у загальному користуванні , оскільки будинок мав спільний вхід, хоча юридично дана частина будинку належала ОСОБА_8 З цього часу, на думку позивачки, ОСОБА_6незаконно став користуватись на 13,17 кв. м. більшою житловою площею будинку ніж ОСОБА_8 ОСОБА_1вважає, щоОСОБА_8 на той час між іншим повинні були належати сіни площею 4,04 кв. м., коридор площею 5,69 кв. м. і 3,51 кв. м. частини житлової площі ОСОБА_6, що дорівнювало б половині житлової площі всього будинку.

Після смерті ОСОБА_6 власником Ѕ частини будинку ОСОБА_3 який на думку позивачки, продовжував незаконно володіти частиною будинку ОСОБА_8, площею 13,17 кв. м., оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом не містило у собі даних про те, яка конкретно частина будинку та якою площею успадкована.

5 лютого 1981 року ОСОБА_3 подарував своїй матері ОСОБА_9 Ѕ частину будинку житловою площею 29,7 кв. м., тоді як успадкував 28,85 кв. м.  Позивака стверджує, що в цей час ОСОБА_9 самовільно присвоїла собі частину будинку, яка перебувала у спільному користуванні, зокрема, коридор №2-1 площею 5,69 кв. м. та сіни №1 площею 4,04 кв.  м, у зв’язку з чим було закладено двері з коридору в кімнату №1-3 та кухню №1-2, а також надлишок – 3,51 кв. м. житлової площі, яка належала ОСОБА_4, а всього: 13,17 кв. м . У зв’язку з цим, ОСОБА_4 зробила прибудову до будинку загальною площею 21,6 кв. м .

5 лютого 2004 року ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_9 успадкував Ѕ частину будинку житловою площею 48,3 кв. м, тоді як свого часу подарував останній 29,7 кв. м. житлової площі. Позивачка стверджує, що до успадкованої ОСОБА_3. житлової площі будинку ввійшла і прибудова, яку зробила ОСОБА_4 площею 21,1 кв. м.  

27 листопада 2004 року ОСОБА_3 продав свою Ѕ частину будинку ОСОБА_2 житловою площею 48,3 кв. м. , тоді як історично житлова площа будинку складала 51,49 кв. м.  

Позивачка вважає, що ОСОБА_3 незаконно продавОСОБА_2 частину будинку, яка належала ОСОБА_4 загальною площею 13,17 кв. м., у зв’язку з чим договір купівлі – продажу будинку від 27 листопада 2004 року підлягає частковому скасуванню, в частині продажуОСОБА_2 13,17 кв. м. будинку.

Крім цього ОСОБА_1 також вважає, що державний акт серії СМ №НОМЕР_1 від 21 липня 2004 року є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки земельна ділянка площею 0, 0260 га перебувала у загальному користуванні співвласників будинку, а земельна ділянка під городом площею 0, 1328 га, не виділена на місцевості.

А тому позивачка звернулась до суду з даним позовом, в якому просить визнати частково недійсним договір купівлі-продажу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 27 листопада 2004 року в частині продажу ОСОБА_3 ОСОБА_2 будинку житловою площею 48,3 кв. м. і вважати проданою 37,63 кв. м. загальної  площі будинку, встановивши порядок користування будинком на умовах рівних долей, визнати незаконним державний акт серії СМ №НОМЕР_1 від 21 липня 2004 року щодо приватизації ОСОБА_9 двору площею 0,026 га, який знаходився у загальному користуванні, а також встановити порядок користування приватизованою відповідачем земельною ділянкою площею 0,1328 га та земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні позивачки.  

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_10 позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

 ВідповідачіОСОБА_3, ОСОБА_2 та представник останнього ОСОБА_11 позов не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що

Представник відповідача – Білопільської міської ради в судове засідання не з’явився. Білопільський міський голова надав суду письмову заяву, згідно якої просив розглянути справу без участі представника міської ради, яка претензій до вказаного у позові майна не має.

Представник третьої особи – Білопільського районного відділу земельних ресурсів __

Заслухавши сторони, свідка ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає  виходячи з наступного.

Судом, зокрема, встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії СМ №НОМЕР_2 ОСОБА_13 є власником земельної ділянки  сільськогосподарського призначення площею 4, 569 га, розташованої на території Тучненської сільської ради Білопільського району, з яких 4, 256 га рілля (а. с. 10).

20 лютого 2008 року між сторонами у справі було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Тучненської сільської ради, загальною площею 4,256 га ріллі, нормативна грошова оцінка якої становить 42 307 грн. 21 коп., строком на п’ять років, а саме: з лютого 2008 року по 2013 рік (а. с. 6-7).

Відповідно до п. 9 договору оренди земельної ділянки відповідач взяв на себе зобов’язання сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у грошовій формі, у розмірі 2% від грошової оцінки, що становить 846 грн. 14 коп., у термін до кінця кожного року.

Укладений між сторонами у справі договір оренди земельної ділянки від 20 лютого 2008 року, зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 4 березня 2008 року за №040862600351, відповідає вимогам діючого цивільного законодавства. Після досягнення згоди по всім істотним його умовам він був підписаний сторонами в справі.

З акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20  лютого 2008 року вбачається, що відповідач прийняв до використання та нагляду належну позивачу земельну ділянку №2, місце розташування якої визначено згідно із Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», а також Технічною документацією по складанню державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв), затвердженою розпорядженням голови Білопільської районної державної адміністрації №72 від 13 лютого 2004 року, розташовану на території Тучненської сільської ради, з накладеними на неї сервітутами і обмеженнями (а. с. 9).

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 20 лютого 2008 року ТОВ «Вікторія ДМ» прийняло в оренду від ОСОБА_13 земельну ділянку, розташовану на території Тучненської сільської ради, площею 4, 256 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 8).  

Станом на 19 червня 2009 року сума заборгованості відповідача по орендній платі за користування протягом 2008 року земельною ділянкою позивача становить 846 грн. 14 коп.

Добровільно відповідач заборгованість по орендній платі не сплачує, що свідчить про невиконання ним обов’язків, передбачених договором оренди земельної ділянки.

В свою чергу відповідач не надав суду доказів поважності причин неналежного виконання умов договору в частині невиплати позивачу орендної плати за землю.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення  зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання  частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов’язання або воно припиняється.

Пунктом 39 договору оренди земельної ділянки передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов’язків. Відповідно до п. 40 договору розірвання договору в односторонньому порядку допускається в разі ухилення орендаря від сплати орендної плати (а. с. 6-7).

Таким чином, суд вважає, що факт порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо своєчасної сплати орендної плати у строки, передбачені договором, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження. А отже позивач набув передбачене договором право односторонньої відмови від зобов’язання. Суд не вбачає підстав для обмеження цього права позивача.

Виходячи з викладеного вище суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 846 грн. 14 коп. заборгованості по орендній платі за землю за 2008 рік, розірвання договору оренди земельної ділянки від 20 лютого 2008 року, а також зобов’язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 4, 256 га, розташовану на території Товстянської сільської ради Білопільського району.

    Вирішуючи питання про судові витрати у справі суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України, згідно якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають: 51 грн. державного мита, сплаченого при зверненні з позовом до суду, 75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 200 грн. понесених позивачем витрат на правову допомогу, зокрема, за складання позовної заяви. Всього ж стягненню з ТОВ «Вікторія ДМ» на користь ОСОБА_13 підлягають 1 172 грн. 14 коп.

      На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 598, 610, 611, 615 ЦК України, ст. ст. 4,10, 60,88, 209,213,215, 224-226, 228  ЦПК України суд,  

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_13 задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_13 і ТОВ «Вікторія ДМ» від 20 лютого 2008 року, зареєстрований у Білопільському відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 4 березня 2008 року за №040862600351.

Зобов’язати ТОВ «Вікторія ДМ» повернути ОСОБА_13 земельну ділянку загальною площею 4, 256 га, кадастровий номер 59206892000 10020084, розташовану на території Тучненської сільської ради Білопільського району.

    Стягнути з ТОВ «Вікторія ДМ» на користь ОСОБА_13 1 172 грн. 14 коп.

    Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до Білопільського районного  суду  протягом 10 днів  з дня отримання його копії. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду  Сумської області  через Білопільський районний суд  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та  апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

    Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                                 підпис

Вірно:

Суддя Білопільського райсуду                               Свиргуненко Ю. М.