П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ       УКРАІНИ

                                                   № 2-а/1072-09

4 грудня 2009 року                                                                            м. Запоріжжя

 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

                             головуючого  судді                             Зарютіна П.В.  

                            при секретарі                                       Максюта Л.В.,

 розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1, за позовом ОСОБА_2, за позовом ОСОБА_3 та за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про оскарження бездіяльності і зобов’язання до сплати щомісячної суми допомоги «дітям війни», -

         ВСТАНОВИВ:

 Позивачі звернулися до суду  з вище названими позовами, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вони є «дітьми війни», відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року мають право одержувати пенсію, яка повинна бути підвищена на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Посилаючись на те, що виплати пенсії проведені відповідачем у меншому, ніж передбачено вище вказаним  Законом, розмірі, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати незаконною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення їх права на 30 % підвищення пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по теперішній час, зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по теперішній час у урахуванням її підвищення на 30 % від мінімальної пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язавши відповідача сплатити недоплачену суму за строк з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по теперішній час з урахуванням індексу інфляції щомісячних сум боргу за весь час прострочення.  

Позивач ОСОБА_1 просить суд також поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати також незаконною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення його права на 30 % підвищення пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по теперішній час, зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по теперішній час у урахуванням її підвищення на 30 % від мінімальної пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язавши відповідача сплатити недоплачену суму за строк з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по теперішній час та зобов'язати відповідача виплачувати пенсію з урахуванням її підвищення на 30 % від мінімальної пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Сторони заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності (останні аркуші  позовів, окремі заяви), тому розгляд справи суд здійснив в порядку письмового провадження.  

     Наданими суду письмовими запереченнями представник відповідача зазначив на те, що дії Шевченківського управління ПФУ повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений чинним законодавством, а вимоги позивачів не можуть бути задоволені, так як вони не ґрунтуються і не відповідають вимогам чинного законодавства України.  

Всебічно дослідивши обставини справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позови підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що предметом спору по цій справі є право позивачів на отримання у 2006-2009 рр. передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом  України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 р. пільг.  

Право позивачів на оскарження рішень, дій та бездіяльності відповідача безпосередньо до суду, тобто без попереднього звернення позивачів з заявами чи скаргами до відповідача, передбачено ст.10 вказаного Закону «Про соціальний захист дітей війни» та ст.4, ст.6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.

Судом встановлено, що позивачі народилися у період з 1938 по 1943 рр., і відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18.11.2004 р., який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивачі набули статус «дітей війни», що відповідно надає їм права на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.

Як вбачається із письмових пояснень позивачів за позовом та підтверджено матеріалами справи, позивачі перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Запорізької області, яким у період у 2006-2009 рр. їм не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Вирішуючи вимоги в частині зобов'язання відповідача сплатити позивачам нарахування передбаченого ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. підвищення до пенсії, суд спираючись на положення ст.46 Конституції України, ст.7 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. та Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 р. № 8-рп/2006 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного утримання), прийшов до висновку про неможливість звуження змісту права позивача на гарантований державною соціальний захист та обов'язку держави в особі відповідача по справі забезпечити належний матеріальний рівень позивачів, які мають статус «дітей війни».

Право позивачів на отримання за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р., яким визнані неконституційним положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли на 2007 рік дію ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р.

Право позивачів на отримання за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р. підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 р., яким визнані неконституційним положення п.1,2 ст.41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Право позивачів на отримання за період з 1 січня по 31 листопада 2009 року включно (по останній день останнього звітного місяця перед розглядом спору по суті) щомісячного підвищення до пенсії підтверджено безпосередньо вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які за вказаний період були чинними.

Відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» № 835-VI від 26.12.2008 року встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, які діяли у грудні 2008 року, тобто в розмірі 498,00 гривень.  

Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня по по 31 листопада 2009 року.

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.  

Вище вказані рішення Конституційного суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного закону.

Тому суд дійшов до висновку про обов'язок відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачам за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року та за період з 1 січня по 31 листопада 2009 року включно державну соціальну підтримку у розмірі, встановленому статтею 6  Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Враховуючи приписи зазначеної у попередньому абзаці норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено право особи зі статусом «дитина війни» на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов'язаний призначати, нараховувати та виплатити позивачам підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру встановленого у липні-грудні 2007 р., у травні-грудні 2008 р., у січні-листопаді 2009 року мінімального розміру пенсії за віком.  

За таких обставин, суд задля забезпечення принципу визначеності та конкретності судового рішення вважає, що резолютивна частина постанови по цій справі повинна містити вказівку на призначення, нараховування та виплату підвищення до пенсії з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 р., у травні-грудні 2008 р., у січні-листопаді 2009 року, що відповідно забезпечить відновлення порушеного права позивача.  

На правильність висновку суду не впливають вимоги частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і до спірних правовідносин необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та його права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування,  визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.  

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.  

Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління  

Надання «дітям війни» соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст.87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст.21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст.22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нічого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.  

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по призначенню, нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачам, передбаченої ст.6 Закону України  № 2195-IV від 18.11.2004 р. - покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивачів.  

Відповідно до глави 4 Бюджетного кодексу України про бюджетний процес та встановленому у ст.35 Бюджетного кодексу України порядку розроблення бюджетних запитів, які враховуються при підготовці проекту Державного бюджету України  - суд вважає, що правомірними вважалися б дії відповідача у разі прийняття ним участі у формуванні Бюджету України, як це передбачено діючими нормативно-правовими актами, тобто відповідні звернення до Головного Управління та Пенсійного Фонду України з пропозиціями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності після надання Конституційним Судом України роз'яснень щодо неконституційності положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та на наступний бюджетний період. І такої можливості на погляд суду відповідач не був позбавлений.

Відповідачем суду не було надано доказів правомірності своєї бездіяльності стосовно позивачів.              

Стосовно початку терміну дії положень рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 р., суд приймає до уваги абзац другий пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року, яким визначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, зверненню позивачів до суду поза межами визначеного Законом річного строку також сприяла і бездіяльність самого відповідача по справі, який не роз'яснював позивачам про їх права і не вчиняв будь-яких дій, направлених на надання належної соціальної підтримки.  

Враховуючи похилий вік позивачів та встановлені у 2007 р., у 2008 р. на законодавчому рівні обмеження їх прав, а також проявлену відповідачем бездіяльність у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 по 31.12.2008 р. - суд визнає наведені позивачами  в позові обґрунтування причин пропуску строку їх звернення до суду поважними, що є підставою для задоволення вимог позивачів про поновлення строку звернення до суду.

Встановлений судом обов'язок відповідача призначити, перерахувати та виплатити позивачам підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 по 31.12.2008 р. узгоджується з п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 р., яким надано роз'яснення про те, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд також звертає увагу на те, що у Прикінцевих положеннях Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання Кабінетом Міністрів України наведених норм Закону не може слугувати підставою для порушення прав позивачів стосовно належної, гарантованої державою  соціальної підтримки.  

Оскільки незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і використовувати надані йому повноваження з  метою, з якою ці повноваження надані.  

Крім того, на правильність висновку суду не впливає постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, п. 8 якої було визначено, що «дітям війни» підвищення проводиться в іншому, ніж передбачено це Законом, розмірі, бо така постанова є підзаконним нормативним актом, а надання «дітям війни» соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка бере свій початок із вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які є чинними та домінуючими щодо підзаконних нормативних актів.

Щодо вимоги позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зобов’язання відповідача сплатити недоплачену суму саме з урахуванням індексу інфляції щомісячних сум боргу за весь час прострочення, суд вважає за потрібне відмовити у її задоволенні, виходячи із наступного.

Відповідальність за порушення грошового зобов'язання  з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення встановлена ст. 625 ЦК України, проте на думку суду, її дія не поширюється на встановлені судом відносини між сторонами, бо задля виникнення у відповідача грошового зобов’язання перед позивачами, відповідач має насамперед  здійснити перерахунок  підвищення до їх пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», після чого вже маючи таку необхідну грошову суму, у нього і має виникнути і відповідне грошове зобов’язання до її сплати.    

Щодо вимоги позивача ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача виплачувати пенсію з урахуванням підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком як «дитині війни» з дня винесення судового рішення у справі і на майбутній час, суд вважає за потрібне відмовити у її задоволенні, виходячи із наступного.

Так, згідно ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.  

Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.  

При цьому суд зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 8, 11, 17-19, 69-72, 87-94, 99, 100, 102, 122, 128, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -

 П О С Т А Н О В И В:

 Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про оскарження бездіяльності і зобов’язання до сплати щомісячної суми допомоги «дітям війни».

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, порушених бездіяльністю управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя у період 2006-2008 рр.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року.  

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 листопада 2009 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у травні-грудні 2008 року, у січні-листопаді 2009 року.  

Зобов'язати У правління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити  ОСОБА_1  підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року  

Зобов'язати У правління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити  ОСОБА_1  підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 листопада 2009 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у травні-грудні 2008 року, у січні-листопаді 2009 року.

В іншій частині позову ОСОБА_1  – відмовити.

Задовольнити частково позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про оскарження бездіяльності і зобов’язання до сплати щомісячної суми допомоги «дітям війни».

Поновити ОСОБА_2 процесуальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, порушених бездіяльністю управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя у період 2006-2008 рр.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року.  

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 листопада 2009 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у травні-грудні 2008 року, у січні-листопаді  2009 року.  

Зобов'язати У правління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити  ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року  

Зобов'язати У правління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити  ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 листопада 2009 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у травні-грудні 2008 року, у січні-листопаді 2009 року.

В іншій частині позову ОСОБА_2 – відмовити.

Задовольнити частково позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про оскарження бездіяльності і зобов’язання до сплати щомісячної суми допомоги «дітям війни».

Поновити ОСОБА_3 процесуальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, порушених бездіяльністю управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя у період 2006-2008 рр.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року.  

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 листопада 2009 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у травні-грудні 2008 року, у січні-листопаді 2009 року.  

Зобов'язати У правління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити  ОСОБА_3 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року  

Зобов'язати У правління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити  ОСОБА_3  підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 листопада 2009 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у травні-грудні 2008 року, у січні-листопаді 2009 року.

В іншій частині позову ОСОБА_3 – відмовити.

Задовольнити частково позов ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про оскарження бездіяльності і зобов’язання до сплати щомісячної суми допомоги «дітям війни».

Поновити ОСОБА_4 процесуальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, порушених бездіяльністю управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя у період 2006-2008 рр.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_4 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року.  

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_4 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 листопада 2009 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у травні-грудні 2008 року, у січні-листопаді 2009 року.  

Зобов'язати У правління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити  ОСОБА_4 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у липні-грудні 2007 року  

Зобов'язати У правління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити  ОСОБА_4 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 листопада 2009 року включно, розрахованого виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат у травні-грудні 2008 року, у січні-листопаді 2009 року.

В іншій частині позову ОСОБА_4 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку ст. 187 КАС України.

  Суддя                                          П.В. Зарютін