Справа № 22 – 2543, категорія -6- Головуючий у 1-й інстанції
- Завгородній Є.В.
Доповідач - Головань А.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області складі:
Головуючої Кривохижі В.І.
суддів Черниш Т.В.
Голованя А.М.
при секретарі Дімановій Н.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 7 жовтня 2009 року і
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2009 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області (далі Інспекція) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про знесення за власний рахунок самочинно зведеної будівлі.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що у січні 2009 року посадовими особами Інспекції встановлено факт будівництва ОСОБА_1 житлового будинку по АДРЕСА_1 без затвердженого та погодженого проекту на будівництво, дозволу на виконання будівельних робіт.
За самовільно розпочате будівництво відповідача притягнуто до аміні-стративної відповідальності та видано припис, яким його зобов”язано припинити будівельні роботи .
У березні 2009 року Інспекцією встановлено, що відповідачем незаконно продовжено будівельні роботи, а зведена ним будівля відноситься до об”єкта комерційного призначення, що свідчить про самовільну зміну ним цільового призначення земельної ділянки.
Вказується, що будівельні (земельні) роботи проводяться без узгодження з ВАТ “Кіровоградгаз” із порушенням встановлених правил безпеки газокористування і це може призвести до непередбачуваних наслідків.
Посилаючись на те, що самочинне будівництво нерухомого майна здійснено з істотним порушенням будівельних норм і правил, й тому відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України підлягає знесенню за власний рахунок відповідача.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда позов задоволено. Зобов”язано ОСОБА_1 за власний рахунок знести самочинно збудоване нерухоме майно розміром 12,2 м. х 24,4 м., загальною площею 380,8 кв.м. розміщене по АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, як постановленого з порушеннями норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову Інспекції.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи скарги, заперечення позивача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову Інспекції, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача підтверджені доказами, а тому самочинна будівля відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України підлягає знесенню за власний рахунок відповідача
Колегія суддів не погоджується з такими висновками з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Відповідно договору купівлі-продажу від 8 грудня 2008 року, ОСОБА_1 є власником будинку по АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 1441,45 кв.м., цільове призначення якої – будівництво та обслуговування житлового будинку.(а.с.12,13)
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.( ч. 1 ст. 376 ЦК України)
У 2009 році ОСОБА_1 на придбаній земельній ділянці, зі зміною її цільового призначення, без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, самочинно звів будівлю – адміністративно-комерційного призначення, площею 380,8 кв.м. (а.с.62)
У січні та березні 2009 року відповідач притягувався Інспекцією до аміні-стративної відповідальності за самовільне будівництво. (а.с. 7,10)
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам, або порушує права інших осіб, істотних порушень будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади, або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов”язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.(ч.7 ст. 376 ЦК України)
Тобто для настання наслідків передбачених зазначеною нормою права, а саме знесення самочинного будівництва необхідні такі умови - наявність істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам, або порушує права інших осіб, істотних порушень будівельних норм і правил.
Як убачається з судового рішення, суд в порушення 61, 214, 215 ЦПК України не зазначив в ньому жодної з підстав, передбачених законом для знесення самовільно зведеної будівлі, обмежившись лише посиланням на те, що вимоги позивача підтверджено доказами.
За правилами ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім
випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Проте у справі відсутні докази, які б свідчили, що самовільно зведена будова за своїм розташуванням та призначенням суперечить суспільним інтересам, або порушує права інших осіб.
Не може бути підставою для знесення самовільного будівництва й посилання Інспекції на лист газової служби у якому йдеться про порушення відповідачем при проведенні земельних робіт правил газокористування, оскільки ці роботи на час розгляду справи в суді першої інстанції закінчено.(а.с.66)
Також, не можна погодитися із доводами позовної заяви, що зміна цільового призначення земельної ділянки, зведення будівлі без дозволу та відсутність належним чином затвердженого проекту самі по собі є істотним порушенням будівельних норм та правил.
Коли ж виходити з того, що відповідач допустив істотні відхилення від проекту або спорудив будівлю з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, то в цьому випадку суд повинен був врахувати роз”яснення Пленуму Верховного Суду України, дані в п. 7 постанови N 9 від 17 вересня 1975 р. (з наступними змінами) “Про практику застосування судами України ст. 105 Цивільного кодексу України”, згідно з яким під грубим порушенням основних будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, протипожежних вимог, а також змінення окремих конструктивних елементів будинку, що впливає на міцність і безпечність будівлі.
Однак ці роз”яснення суд залишив поза увагою і не навів у рішенні доводів, у чому ж конкретно полягають порушення, допущені при спорудженні будівлі, у зв”язку з чим їх слід вважати істотними і чим це підтверджується.
Натомість, за висновками експертних досліджень, наданих суду відповідачем на підтвердження своїх заперечень, самовільно зведена будівля відповідає державним будівельним нормам.(а.с.92-95)
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосував ч. 7 ст. 376 ЦК України, що є підставою для скасування рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову Інспекції про знесення за власний рахунок самочинно зведеної будівлі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області ,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 7 жовтня 2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення. Відмовити Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області у задоволенні позову до ОСОБА_1 про знесення за власний рахунок самочинно зведеної будівлі.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженим в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча
Судді