Справа № 22 -2500,                                                Головуючий у 1-й інстанції                                                                    

           категорія – 27 -                                                                            - Адаменко І.М.

                                                                                             Доповідач  - Головань А.М.  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

       4 листопада 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                                                 Головуючої    Кривохижі В.І.    

                                                                 суддів             Черниш Т.В.  

                                                                                         Голованя А.М.

                                                                при секретарі  Дімановій Н.І.

        розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення  Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 9 вересня 2009 року  і

ВСТАНОВИЛА :

       У червні 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

       Зазначала, що у травні 2008 року відповідач позичив у неї 5000 грн., які зобов”язався повернути  до 1 червня 2009 року, на підтвердження чого надав письмову розписку. Однак отримані в борг гроші до вказаної у договорі дати не повернув.

       Просила  стягнути з відповідача на її користь борг за договором позики від 30 травня 2008 року в сумі 5000 грн. та судові витрати у справі.

       Із зустрічним позовом до ОСОБА_2 звернувся ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики.

       Посилався на те, що його дружина ОСОБА_3 працювала в Бобринецькому райспоживтоваристві “Міськкоопторг” завідуючою магазину № 18 c. Ставровка. У травні 2008 року за результатами проведеної ревізії в магазині виявлена нестача товару на суму 10000 грн., що належав ПП ОСОБА_2, яка орендувала частину магазину. Проти власної волі, під дією насильства - психічного тиску, який полягав в погрозах  ОСОБА_2 вчинити розправу, як з ним так і з членами його сім”ї, він написав розписку про отримання у позивачки в борг 5000 грн.

       Рішенням  Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 9 вересня 2009 року первісний  позов   задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача  5000 грн. та судові витрати 301грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.                                                                                                                                                

       В апеляційній скарзі відповідач просить  скасувати рішення суду першої інстанції   та ухвалити нове рішення про задоволення заявленого ним зустрічного позову та відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

       Зазначає, що суд неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, не врахував тієї обставини, що 5000 грн. він повернув, хоча письмову розписку про отримання у борг  грошей видав під впливом погроз з боку ОСОБА_2

       В засіданні апеляційного суду відповідач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги. Позивач, повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибув.

        Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню   з наступних підстав.

        Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

        Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що  оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання повернути отримані у борг 5000 грн. у визначений договором строк до 1 червня 2009 року, то  ці кошти підлягають стягненню з нього на користь позивача в судовому порядку. Зустрічний позов залишено судом без задоволення через недоведеність позовних вимог.

         Згідно зі ст. 1046 ЦК України  за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначенні родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість  речей такого ж роду та такої якості.

         Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передавання йому  позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.            

         Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичальником ) у строк та в порядку, що встановлені договором.

       Як  встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 30 травня 2009 року відповідач ОСОБА_1 позичив у позивача ОСОБА_2 5000 грн., які зобов”язався повернути  до 1 червня 2009 року (а.с.6).        

         Разом із тим колегія суддів вважає, що суд дав неправильну правову оцінку розпискам виданим позивачем ОСОБА_2 на підтвердження повернення  ОСОБА_1 5000 грн. (а.с. 37-41), зазначивши, що ці гроші були повернуті боржником на виконання іншого договору позики.

         Проте колегія суддів вважає, що наявні в справі розписки вказують про належне виконання відповідачем взятих на себе зобов”язань за договором позики саме від 30 травня 2008 року.

         Зазначене свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими і це, згідно п. 2 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення в цій частині  та ухвалення нового рішення  про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2  5000 грн.

         Що стосується вирішеного судом зустрічного позову про визнання недійсним договору позики з підстав передбачених ст. 231 ЦПК України, то  колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим.

        Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що суд не урахував обставини які свідчать про вчинення договору позики під впливом насильства не ґрунтуються на законі та доказах, а тому колегією суддів відхиляються.

         Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316  ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

ВИРІШИЛА:

         Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.

         Рішення  Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 9 вересня 2009 року скасувати в частині вирішення первісного позову ОСОБА_2  та про стягнення з ОСОБА_1  судових витрат у розмірі 301 грн. і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2  5000 грн.

         В решті рішення суду залишити без зміни.

         Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженим до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної  сили.

          Головуюча

          Судді