Справа № 22 -2396, Головуючий у 1-й інстанції
категорія – 5 - - Бершадська О.В.
Доповідач - Головань А.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої Кривохижі В.І.
суддів Черниш Т.В.
Голованя А.М.
при секретарі Салабай М.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 серпня 2009 року і
ВСТАНОВИЛА :
У листопаді 2006 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, в якому просив виділити в натурі із спільної часткової власності Ѕ частини будинку АДРЕСА_1згідно поданих схем, посилаючись на те, що вказана ним частини будинку належить йому на праві власності за договором дарування від 12 квітня 2002 року і яку йому подарувала відповідач.
У грудні 2006 року ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на Ѕ частину будинку та магазину, розташованих по АДРЕСА_1 і стягнення на її користь грошової компенсації в сумі 5000 грн., визнання недійсним договору дарування Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 від 12 квітня 2002 року, стягнення моральної шкоди.
На підтвердження позовних вимог вказала, що з грудня 1999 року вона знаходилася в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2, в зв”язку з чим посилилася в будинку відповідача розташованому поАДРЕСА_1. На час її вселення відповідачем була проведена забудова першого поверху будинку за цією ж адресою. За спільні сімейні кошти, з матеріалів відповідача, протягом 1999 -2000 років вони добудували другий поверх будинку та збудували в дворі магазин . Вважає, що має право на отримання грошової компенсації в розмірі Ѕ частини вартості цих будівель в розмірі 5000 грн.
У березі 2001 року вона продала належну їй на праві власності квартиру і купила будинок АДРЕСА_1. Відповідач без її згоди вселився в будинок і шляхом шантажу і погроз примусив її подарувати Ѕ частину будинку йому.
Оскільки договір дарування нею було укладено під загрозою життя її та близьких, то повинен бути визнаний недійсним.
Також ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. в зв”язку з тим, що через протиправні дії відповідача вона знаходилась в постіному стресі, через що стан її здоров”я погіршився.
У лютому 2007 року ОСОБА_2. доповнив свої позовні вимоги, просив стягнути з ОСОБА_1 10400 грн., мотивуючи це тим, що відповідачка перешкоджає йому користуватися частиною будинку, тому він вимушений винаймати інше житло за оренду якого сплатив зазначену суму.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 змінила призвіще на ОСОБА_1.
У травні 2008 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив виділити йому в натурі Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 28 березня 2008 року.
Ухваленим, 12 травня 2008 року Кіровським районним судом м. Кіровограда, рішенням у задоволенні позову ОСОБА_2 про виділення Ѕ частки будинку в натурі та стягнення компенсації за оренду житла відмовлено. Задоволено зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування спірного будинку. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Дане рішення ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 27 січня 2009 року в частині вирішення вимог про виділення Ѕ частки будинку в натурі та в частині визнання недійсним договору дарування спірного будинку скасовано з передачею справи на новий розгляд. В решті рішення суду залишено без змін.
23 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернулася з додатковим позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000 грн. заподіяної їй його неправомірними діями.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 серпня 2009 року позовОСОБА_2 задоволено, йому виділено в натурі Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 : - веранду площею 10,2 кв.м., житлову кімнату площею 24,1 кв.м.; надвірні споруди – сарай літ. “Б”, ганок; земельну ділянку розмірами 22,15х79,70х22,05 х79,70 м. м.
ОСОБА_1 виділено в натурі Ѕ частини зазначеного будинку: - кухню площею 11,1 кв.м., житлову кімнату площею 7,5 кв.м. та житлову кімнату площею 13,6 кв.м.; надвірні споруди – літню кухню літ. “В”; земельну ділянку розмірами 22,15х79,70х22,05х79,70 м.
У загальному користуванні залишено вбиральню, огорожу, колодязь, подвір”я.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8,50 грн. судового збору, 7,50 грн. витрат за ІТЗ, 941,24 грн. витрат за проведену експертизу.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування Ѕ частини будинку, стягненні моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, як ухваленого з порушенням вимог матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві власності
належить по Ѕ частині будинку АДРЕСА_1.
Згідно ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Задовольняючи частково позов про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності та виділяючи сторонам в натурі будинок АДРЕСА_1, суд виходив з того, що такий поділ будинку можливий згідно з висновком технічної експертизи від 28 березня 2008 року.
Проте з цим погодитися не можна з наступних підстав.
Статтею 152 ЖК України передбачено, що переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадиться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів.
На зазначене звернута увага судів і у п.7 постанови Пленум Верховного Суду України № 7 від 4 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», в якому роз'яснено, що у тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він провадиться за наявності дозволу на це виконкому місцевої ради. (ст.152 ЖК)
При розгляді справи суд не врахував вказані вимоги закону, а тому ухвалюючи рішення про поділ спірного будинку в натурі не звернув уваги на те, що для облаштування окремих квартир у будинку необхідно провести переобладнання і перепланування, а саме: закласти дверні прорізи між приміщеннями, улаштувати вхідні двері з веранди, улаштувати вхідні подвійні двері, закласти дверний проріз, провести роботи по відокремленню внутрішніх електросистем. ( том.1,а.с.156)
Отже, у зв”язку з тим, що в даному випадку експертом пропонується переобладнання і перепланування будинку, то для їх проведення необхідно дозвіл виконкому місцевої ради, як цього вимагає ст. 152 ЖК України.
Дозволу Кіровоградської міської ради на проведення переобладнань та облаштування 2 відокремлених квартир в будинку АДРЕСА_1 сторони суду не надали.
За таких обставин у суду не було передбачених законом підстав для задоволення вимогОСОБА_2 про поділ будинку в натурі.
Також, не може бути проведеним виділення земельних ділянок у власність, оскільки земельна ділянка на якій розташовано спірний будинок та надвірні споруди на перебуває і спільній власності сторін.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено порушення норми матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Дані порушення, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_2 про розподіл в натурі будинку АДРЕСА_1 з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.
В частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування Ѕ частини будинку, стягнення моральної шкоди рішення суду обгрунтоване та відповідає вимогам закону.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не доведено факту укладення договору дарування спірного будинку проти її справжньої волі внаслідок застосу-
вання до неї психічного та фізичного тиску з боку ОСОБА_2, відповідно немає й підстав для визнання такого правочину недійсним.
При цьому, суд першої інстанції помилково при вирішенні даного спору вихо-див з вимог ст. 231 ЦК України, не врахувавши, що правовідносини між сторонами виникли до 1 січня 2004 року, й повинні регулюватися ст. 57 ЦК Української РСР в редакції 1963 року. Проте зазначене не є підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду з одних лише формальних міркувань. (ч.2 ст. 308 ЦПК України)
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому ухвалене в цій частині позовних вимог рішення зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 серпня 2009 року скасувати в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_2 про виділення в натурі Ѕ частки будинку АДРЕСА_1 та про стягнення судових витрат з ОСОБА_1 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зазначеної вимоги.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча
Судді