Справа № 22- 2368/2009 Головуючий у 1-й інстанції
Категорія 41, 57 - Шилова Л.М.
Доповідач - Головань А.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2000 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої Бубличенко В.П.
суддів Сукач Т.О.
Голованя А.М.
при секретарі Салабай М.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 12 серпня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа відділ громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського ВМ Кіровоградського МВ УМВС в Кіровоградській області, про усунення перешкод в користуванні належної на праві власності квартири та виселення, скасування реєстрації місця проживання й зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення грошової компенсації вартості безпідставно набутого майна і
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2007 року ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб Кіровського ВМ Кіровоградського МВ УМВС в Кіровоградській області про усунення перешкод в користуванні належним на праві власності житлом та виселення, скасування реєстрації місця проживання.
Посилалася на те, що у 2004 році на прохання ОСОБА_1дала згоду на вселення відповідачів у належну їй квартиру по АДРЕСА_1, передала їм гроші для проведення ремонту, вони ж обіцяли допомагати їй та доглядати, однак з часом їх відносини погіршилися , відповідачі її ображають, не реагують на її прохання, безоплатно проживають в будинку й відмовляються виселятися.(а.с.3,4)
Під час розгляду справи ОСОБА_6 уточнила позов, зазначивши, що між нею та ОСОБА_1 й ОСОБА_2 в усній формі укладено договір найму належної їй квартири, на виконання якого вони переїхали проживати до неї та без її дозволу зареєструвалися. В подальшому в квартиру як тимчасові жильці вселились також їхні діти: ОСОБА_3, ОСОБА_7 та невістка ОСОБА_4, котрі також прописалися без її згоди. На її вимогу виселитися з квартири у зв”язку з розірванням договору найму відповідачі відповіли відмовою та чинять перешкоди в користуванні житлом.(а.с. 208-210)
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 звернулися із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про стягнення вартості безпідставно набутого майна. Зазначали, що за домовленістю з позивачкою ними за власні кошти проведено ремонт квартири із умовою подальшого набуття ними права власності, ОСОБА_6 склала заповіт на їх користь, котрий пізніше скасувала. Вартість робіт і матеріалів на час звернення до суду складає 39701 грн., які ОСОБА_6 не бажає їм повернути як безпідставно одержані внаслідок збільшення вартості належного їй нерухомого майна і таким чином хоче збагатитися за їх рахунок.(а.с. 33-38, 124-128)
Рішенням Кіровського районного суду від 12 серпня 2008 року позов ОСОБА_6 задоволений частково. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 виселено з квартири АДРЕСА_1, без надання їм іншого житлового приміщення. ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_4 знято з реєстраційного обліку за вказаною адресою. В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про зняття з реєстрації за цією адресою та зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду в частині, якою позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені та їм відмовлено. Просять ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_6 та задоволення зустрічного позову. Зазначають, що рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, порушує їхні права. Судом не взято до уваги, що вони всією сім”єю вселились в будинок за згодою позивачки, яка погодилась на проведення ними ремонтно-оздоблювальних робіт в квартирі та обіцяла в подальшому передати її у власність. Вважають необґрунтованим висновок суду про наявність між ними договірних відносин щодо найму спірного житла.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 20 жовтня 2009 року провадження у справі в частині вирішення вимоги про зняття з реєстрації ОСОБА_1 закрито.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідачів, які підтримали доводи скарги, заперечення позивача, її представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_6 суд виходив з того, що між нею та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в усній формі укладено на невизначений строк договір найму належної їй на праві власності квартири, після чого вони з іншими членами їх сім”ї вселилися в будинок. У 2005 році ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували своє проживання. Позивач у грудні 2006 року повідомила відповідачів про розірвання договору найму житла з тих підстав, що займане ними приміщення потрібне їй для проживання, та запропоновала звільнити квартиру. Відповідачі, проігнорували вимоги власника житла і продовжують проживати у квартирі. Тому, виходячи з положень ст. ст. 168 ч.3, 169 ЖК України, ст. ст. 319, 321 ч.1, 826 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі підлягають виселенню без надання іншого житла.
Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.
Так, відповідно ч.2 ст. 158 ЖК України договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов”язки наймодавця і наймача та інші умови найму.
Разом, з тим, суд першої інстанції на порушення ч.1 ст. 60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов”язана довести та обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, визнав, на підставі пояснень позивача, за відсутністю інших доказів, встановленим факт укладення між сторона-ми у 2004 році договору найму житлового приміщення в усній формі .
Зазначений недолік свідчить про недоведеність обставини, що має значення для справи, яку суд вважає встановленою, і це, відповідно до п.2 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення в цій частині.
З пояснень сторін та інших доказів убачається, що позивач дійсно дозволила відповідачам проживати у належній їй квартирі у грудні 2004 року.
Як було зазначено вище недотримання письмової форми свідчить, що договір найму житла між сторонами не укладався.
Немає підстав вважати ОСОБА_1 і членами сім”ї ОСОБА_6, оскільки за аналогією ч.2 ст. 64 ЖК України такими могли бути б її чоловік, їх діти і батьки та інші особи, якщо вони постійно проживають разом з власником квартири і ведуть з ним спільне господарство. Однак ні наявності родинних відносин з позивачем, ні ведення ними спільного господарства відповідачами не доведено.
Колегія суддів вважає встановленим, що похилий вік, інвалідність, змусили позивача запросити відповідачів проживати в квартирі з метою догляду (опіки) за нею, без оплати за користування жилим приміщенням.
Зазначені обставини свідчать про тимчасовий характер проживання ОСОБА_1 в квартирі та дають підстави визначити їх правовий статус, як тимчасових жильців.
Наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням. ( п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 2006 року №9 “Про застосування Конституцій України при здійсненні правосуддя”)
Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім”ї, які проживають разом з ним, зобов”язані негайно звільнити приміщення, а разі відмовлення – підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. ( ч.3 ст. 98 ЖК України)
Отже, встановивши факт припинення правових підстав проживання ОСОБА_1 в квартирі і що, не зважаючи на вимогу позивача - власника житла, вони відмовляються виселитися з квартири, колегія суддів вважає, що відповідачі підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Що стосується питання правильності вирішення судом зустрічного позову, то рішення суду першої інстанції в цій частині слід вважати ухваленим за умов додержання норм матеріального та процесуального права.
Суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що проведення ремонтно-оздоблювальних робіт було узгоджене сторонами для покращення умов їх тимчасового сумісного проживання. Тому не можна вважати, що ОСОБА_6 набула майно без достатньої правової підстави унаслідок проведеного ремонту.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильності вирішення цих вимог свого підтвердження не знайшли.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 12 серпня 2008 року в частині виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 скасувати.
Ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову ОСОБА_6.
Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча
Судді