КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

  Іменем   України

П О С Т А Н О В А

  03.12.09  р.                                                                                          № 8/109         

 Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                                            

головуючого   судді           Маляренка А.В.,

суддів:                                       Мостової Г.І.,

Шевченка В.Ю.,

при секретарі судового засідання Данчуку В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу  приватного підприємця  ОСОБА_2,

на рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.2009 року

у справі №8/109 (суддя Плеханова  Л.Б.)

за позовом:           приватного підприємця  ОСОБА_2,м.Лубни,

до відповідача: приватного підприємця ОСОБА_3, м. Гадяч Полтавської області,

про          стягнення 16 770,00 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 –представник за дов. № 13 від 01.12.2009р.;

від відповідача:  ОСОБА_5 –представник за дов. б/н від 02.12.2009р.;

ОСОБА_6 –представник за дов. б/н від 02.12.2009р.;

ОСОБА_7 –представник за дов. б/н від 02.12.2009р.;

  ВСТАНОВИВ:

  У червні 2009  року ПП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ПП ОСОБА_3, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача збитки у сумі 16 770,00 грн., витрати на юридичну допомогу в сумі                          4 000,00 грн. та судові витрати.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.10.2009 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим  рішенням, ПП ОСОБА_2  подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення  господарського суду Полтавської області від 20.10.2009 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В обґрунтуванні апеляційної скарги ПП ОСОБА_2  посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення було порушено норми матеріального права та процесуального права.

За апеляційною скаргою ПП ОСОБА_2  на рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.2009 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 17.11.2009 року порушено апеляційне провадження у справі № 8/109 та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення  господарського суду Полтавської області від 20.10.2009 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу незадоволення.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення,  знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2005 р. між ПП ОСОБА_2 (замовник)  та ПП ОСОБА_3 (виконавець) було укладено договір № 47 на охорону пультом централізованого нагляду магазину «Техномаркет» в м. Лубни по вул. Леніна, 42 (далі по тексту –договір), згідно умов якого, ПП ОСОБА_3, діючи на підставі ліцензії МВС України НОМЕР_1 та свідоцтва НОМЕР_2, взяла на себе обов’язок охороняти визначеними нею засобами магазин «Техномаркет» з наявними в ньому  матеріальними цінностями, що належать замовнику (а.с.10-15).

Охорона пультом централізованого нагляду - це комплекс організаційно-технічних заходів, що здійснює замовник за допомогою апаратури централізованого нагляду з метою отримання сповіщень про зміну технічних параметрів, що контролюються.Відповідно до п. 1.2 договору виконавець приймає на себе обов’язки по централізованій технічній охороні  об’єкта, в цілому шляхом забезпечення його цілісності і збереження майна в період знаходження об’єкта під охороною.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що в разі спрацювання сигналізації забезпечується виконавцем виїзд групи реагування на об’єкт. Таким чином, укладаючи договір на охорону магазину та матеріальних цінностей в ньому, виконавець гарантував їх збереження.

Згідно п.3.1 договору замовник зобов’язався виконувати визначені інструкцією правила користування сигналізацією і додержуватись встановлений порядок здачі об’єкта під охорону і зняття його з охорони.

Відповідно до п. 6.2 договору виконавець несе перед замовником матеріальну відповідальність:

-     за збитки, нанесені сторонніми особами, які проникли на об’єкт в період охорони, шляхом виламування, відкривання чи руйнування заблокованих технічними засобами сигналізації: вікон, дверей, інших конструкцій, які скоїли крадіжку, пограбування, розбійний напад, навмисне знищення чи пошкодження майна, яке охоронялось на об’єкті;

-  за збитки нанесені сторонніми особами, які проникли на об’єкт в період знаходження його під охороною і скоїли крадіжку, пограбування, розбійний напад, навмисне знищення чи пошкодження майна, яке знаходилось на об’єкті, а сигнал тривоги на ПЦН не надійшов внаслідок конструктивних особливостей апаратури встановленої на об’єкті або її саботажу.

Згідно п.6.3 договору факти здійснення  протиправних дій, спрямованих проти майна замовника сторонніми особами, встановлюються органами дізнання, слідства або суду. При наявності заяви власника про нанесені збитки, працівники товариства повинні прийняти участь у встановленні розміру цих збитків. Розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами з участю виконавця. В разі виникнення розбіжностей з питань встановлення розміру збитків вартості матеріальних цінностей, збитки встановлюються незалежною експертизою.

Пунктом 6.4 договору сторони встановили, що виконавець несе перед замовником матеріальну відповідальність за збитки нанесені шляхом крадіжки, пограбування, розбійного нападу, навмисного знищення чи пошкодження майна в розмірі фактично нанесених замовнику збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2009 р. працівниками  магазину з ранку було виявлено, що вночі було здійснено проникнення до магазину «Техномаркет»в м. Лубни по вул. Леніна, 42.

В присутності працівників міліції комісія провела інвентаризацію, а міліцією проведені оперативно-розшукові заходи та 02.04.2009 р. було порушена кримінальна справа (а.с.66).

Згідно результатів інвентаризації з магазину встановлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 16 770,00 грн. про що складено акт від 25.03.2009 року (а.с.20-26).

Пунктом 6.3, 6.5 договору встановлено, що розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами з участю виконавця.

При цьому, акт інвентаризації від 25.03.2009р. складений комісією у склад якої відповідач не був включений.

Позивач письмових доказів надсилання відповідачеві запрошення на проведення інвентаризації магазину  а ні суду першої інстанції, а ні апеляційному господарському суду не надав, а лише пояснив, що запрошення було зроблено в усній формі.

Статтею 4-3 ГПК України   передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України   сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п. 6.4 вищезазначеного договору виконавець несе перед замовником  матеріальну відповідальність  за збитки, нанесені шляхом крадіжки, пограбування, розбійного нападу, навмисного знищення чи пошкодження майна в розмірі фактично нанесених замовнику збитків.

Пунктом 6.6 договору встановлено, що відшкодування збитків, нанесених замовнику внаслідок неналежного виконання виконавцем договірних зобов’язань, проводиться згідно представленої замовником постанови органів слідства  або рішення суду про встановлення факту нанесення і розміру майнового збитку замовника по причині неналежного виконання виконавцем договірних обов’язків.

Як свідчать матеріали справи, 02.04.2009 р. СВ Лубенського МВ ГУМВС в Полтавській області була порушена кримінальна справа № 09140124 за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України стосовно крадіжки майна з магазину «Техномаркет»м. Лубни, належного приватному підприємцю ОСОБА_8 (а.с. 66).

Проведеними оперативно розшуковими заходами не представилося можливим встановити особу, яка скоїла злочин, тому постановою від 24.06.2009 р. досудове слідство по кримінальній справі № 09140124, порушеній по факту крадіжки майна з магазину «Техномаркет», було зупинене (а.с. 74).       

Із протоколу огляду місця події (та вилучення) від 25.03.2009 р. вбачається, що на момент проведення огляду приміщення магазину пошкоджень дверей, вікон та ґрат не виявлено, а також розбиття скляної вітрини не зафіксовано.

Як вбачається з матеріалів справи, виїзд групи затримання в нічний час у випадку спрацювання сигналізації відбувався згідно п 2.3. договору, вказане підтверджується записом архіватора, спрацювала сигналізація (сигналізація - це сукупність спільно діючих технічних засобів, які призначені для передачі сповіщень на пульт централізованого нагляду (ПЦН)) в 4 год. 31 хв. 25.03.2009 р., група затримання прибула в 4 год. 34 хв. 25.03.2009 р., якою ознак проникнення сторонніх осіб на об’єкт виявлено не було, а саме слідів злому ґрат, вікон та дверей. В інший час спрацювання сигналізації не зафіксовано (а.с. 44-47).

Враховуючи зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції правильно вирішено, що висновок щодо неналежної охорони відповідачем об’єкту - приміщення магазину «Техномаркет», результатом якого є настання збитків від крадіжки, може бути зроблений тільки засобами кримінального процесу і підтверджений вироком суду згідно ст. 62 Конституції України і норм Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Вказана норма кореспондується з абз. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, яка визначає збитки, як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків можливо лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність збитків, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Отже, позивач повинен довести протиправність дій відповідача і його вину, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового  зв’язку між протиправною поведінкою та спричиненням  збитків.

Судова колегія вважає, що позивачем не виконано вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України щодо доведення обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, належними засобами доказування, а відтак  судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи,   надано   відповідну правову оцінку, а тому  підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу приватного підприємця  ОСОБА_2 на рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.2009 року у справі № 8/109 - залишити без задоволення.

2 .  Рішення господарського суду Полтавської області від 20.10.2009 року у справі               № 8/109 - залишити без змін.

3.     Справу № 8/109 повернути до господарського суду Полтавської області.

4.  Копію постанови апеляційного господарського суду направити учасникам апеляційного провадження.

  Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з моменту її оголошення.

 Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний термін.

  Головуючий суддя                                                                                    А.В. Маляренко

 Судді:                                                                                                            Г.І. Мостова

                                                                                                                       В.Ю. Шевченко

Дата відправки  08.12.09