Справа № 22 – 1947, категорія   -5-                        Головуючий у 1-й інстанції                                                  

                                                                                                                    -  Петров Р.І.

                                                                                               Доповідач   - Головань А.М.                                                                                                  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

           13 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області складі:        

                                                             Головуючого   Кіселика С.А.

                                                             Суддів             Франко В.А.

                                                                                      Голованя А.М.

                                                           При секретарі   Салабай М.В.

           розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від  23 квітня 2009 року та додаткове рішення цього ж суду від 30 червня 2009 року і

ВСТАНОВИЛА:

            У травні 2008 року    ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до  ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із спільного майна.

           В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що рішенням суду за ним було визначено право власності на ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1, за відповідачем відповідно ј частини.  Вирішити питання про розподіл майна відповідач від-мовляється, тому  просить  виділити належну йому частку спірного будинку в натурі. (а.с.3,4)

           При розгляді справи позивач змінив позовну вимогу, просить стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію вартості належної йому частки у праві власності на будинок у розмірі 85467 грн. (а.с. 69)

            Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від  23 квітня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 71364,75 грн. грошової компенсації частки вартості будинку та визнано за нею право власності на ѕ частини цього будинку.

            В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, як ухваленого з порушеннями норм матеріального та процесуального права з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

           Заслухавши доповідача, пояснення представників відповідача, які підтримали доводи скарги, заперечення позивача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.            

           Задовольняючи частково позов, суд керувався тим, що будинок є неподільним майном, і позивач має право на отримання грошової компенсації вартості своєї частки у власності відповідно до положень ст.ст. 319, 364 ЦК України.

           Колегія суддів не погоджується з такими висновками з наступних підстав.

           Відповідно до  ст.213 ЦПК України  рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

          Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

           Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені  в судовому засіданні.

          Згідно ч.1 та ч.2 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

           Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

           Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 10 листопада від 2005 року  та рішення суду від 5 лютого 2008 року ОСОБА_2 є власником ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_1 є власником  ј частини цього будинку. (а.с.4-13).

           Тобто будинок знаходиться у спільній сумісній власності сторін. Відповідач користується частиною будинку, а позивач проживає в іншому місці, оскільки у нього з відповідачем склались неприязні стосунки.

            Позивач звернувся за захистом свого права власності на належну йому частину в спільному майні, просив виділити його частку в спільній сумісній власності.

            За висновками технічної експертизи поділ спірного будинку визнано немов-ливим,  у зв”язку з чим позивач змінив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача грошову компенсацію за частку у спільному майні.(а.с.34-41)

            Згідно ч.1 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

            Якщо виділ у натурі  частки  із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина 2 статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (ч.2 ст.364 ЦК).

             За правилами ч.ч.4,5 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.  Власник не може використовувати право власності  на  шкоду правам,  свободам  та  гідності  громадян,  інтересам суспільства.

            Проте, встановивши, що виділ у натурі  частки  із спільного майна сторін є неможливим, суд на порушення п.4 ст.10, п.3 ст.60, ст.214 ЦПК України доводів відповідача не перевірив, а зосередився лише  на нормах закону, які передбачають наявність  у позивача права вимагати компенсації як власника частини будинку, при цьому не звернув уваги і на наявність у нього  обов”язків власника  відповідно до положень передбачених ст. 319 ЦК України, та не з”ясував  суттєві обставини справи, а саме : чи має  відповідач можливість  сплатити  позивачу грошову компенсацію у розмірі 71364,75 грн., чи не призведе  покладення на нього обов”язку зі сплати такої суми  до звернення стягнення на будинок, його примусового продажу.

           Перевіряючи доводи скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач ОСОБА_1 тривалий час постійно проживає в спірному будинку, не має у власності іншого нерухомого майна, і не може сплатити грошову компенсацію позивачу та, що виконання рішення суду призведе до звернення стягнення на будинок. Також  ця обставина не заперечується й позивачем ОСОБА_2

           З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду не можна вважати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України, як ухвалені за умов неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення грошової компенсацію за частку у спільному майні.

            Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області ,-

ВИРІШИЛА :

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

            Рішення  Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від  23 квітня 2009 року та додаткове рішення цього ж суду від 30 червня 2009 року скасувати.

            Ухвалити нове рішення. Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до  ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні.

            Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженим в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

            Головуючий

            Судді