Справа №22-а-4270/08 Головуючий в першій
інстанції, суддя - Білюнас В.Ю. Доповідач, суддя - Чистякова Т.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Любобратцевої Н.І.
Суддів: Філатової Є. В.
Чистякової Т.І.
При секретарі: Войциховської Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2007 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, Ізобільненської селищної ради, Алуштинського міського управління по земельних ресурсах про визнання протиправними і скасування зауважень та пропозицій у висновку експертизи, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, Ізобільненської селищної ради, Алуштинського міського управління по земельних ресурсах, в якому просить визнати протиправною відмову посадових осіб Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим в частині відмови узгодження проекту відводу земельної ділянки, площею 2,0 га для ведення селянського господарства, визнати протиправними і скасувати зауваження, викладені у висновку Державної експертизи землевпорядної документації від 25 січня 2006 року № 5199К/15-457, та зобов'язати відповідача надати висновок про відповідність його землевпорядної документації по відводу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1, на землях Ізобільненської селищної ради м. Алушти і надати державний акт на право власності на земельну ділянку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договорів купівлі-продажу від 28,29 серпня 2002 року є власником не жилих приміщень, свинарників №1 - №4, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до умов договору в користуванні є земельна ділянка площею 2,0 га. 22 липня 2004 року рішенням 17 сесії 24 скликання Ізобільненської селищної ради № 52 йому надано дозвіл на ведення особистого селянського господарства у межах АДРЕСА_1, орієнтованою площею 2,0 га. Після розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, отримання необхідних узгоджень, він був переданий до Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК з метою отримання висновку. 16 травня 2006 року було надано, висновок Державної експертизи землевпорядної документації від 25 січня 2006 року № 5199К/15-457, згідно з яким проект землеустрою не погоджується, тому що є недоліки у зв'язку з невідповідністю проекту вимогам діючого земельного законодавства, встановленим нормам, правилам, а саме тому, що проект відводу порушує вимоги ст.ст. 59, 44, 60 Земельного кодексу України - неможливість надання земельної ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів і так далі. Позивач вважає, що немає порушень вимог вказаних статей Земельного кодексу України щодо прибережних захисних смуг, оскільки були змінені межи прибережних захисних смуг уздовж річки Демерджи. Ніяких перешкод для надання йому землі не мається.
Представник відповідача Республіканського комітету по земельних ресурсах_ Автономної Республіки Крим у судовому засіданні проти позову заперечувала.
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2007 року позов задоволений. Судом ухвалено: „Визнати протиправною відмову посадових осіб Республіканського комітету по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим в частині відмови узгодження проекту відводу земельної ділянки, площею 2,0 га для ведення селянського господарства, викладену у висновку Державної експертизи землевпорядної документації від 25 січня 2006 року № 5І99К/15-45 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1, на землях Ізобільненської селищної ради м. Алушти.
Зобов'язати Республіканський комітет по земельним ресурсам Автономної Республіки Крим надати висновок про відповідність землевпорядної документації ОСОБА_1 по відводу земельної ділянки, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1, на землях Ізобільненської селищної ради м. Алушти.
Зобов'язати Ізобільненську селищну раду та Алуштинське міське Управління земельних ресурсів надати ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 2,0 га, в межах та розмірах, визначених висновком відділу містобудівництва і архітектури Виконавчого комітету Ізобільненської Селищної ради № 16/07 від 20.02.2007 року."
На вищевказану постанову суду прокурор м. Ялта подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, як таку, що прийнята з порушенням вимог матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не досліджено та не прийнято до уваги той факт, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, відповідно до ст. 118 ЗК України, а також ст. 9 Закону України „Про Державну експертизу землевпорядної документації"", підлягають обов'язковій державній експертизі, яку проводить спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань реалізації державної політики в сфері регулювання земельних відносин, здійснення землеустрою та моніторингу земель та ін. - Республіканський комітет по земельних ресурсах АРК, який здійснюючи державний контроль за розпорядженням землями державної та комунальної власності встановив, що вказана земельна ділянка знаходиться поблизу водного об'єкту - правого притоку річки Демерджи, тому надати її позивачу неможливо. Суд не врахував те, що відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Крім того, судом не враховано, що позивач у позові посилається на технічну документацію, яка була підготовлена після отримання негативного висновку експертизи і яка не була надана експерту для розгляду. Тобто, в землевпоряджувальну документацію внесені істотні зміни, що стосуються місця розташування, конфігурації ділянки. По суті, розроблено новий проект відведення, який до теперішнього часу не надано для проведення обов'язкової експертизи. Апелянт також вказує на те, що суд необгрунтовано зобов'язав відповідачів видати державний акт на право власності на земельну ділянку, оскільки ці органи не наділені повноваженнями надавати громадянам державні акти. Таке право мають лише структурні підрозділи Центру державного земельного кадастру у Держкомзем України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та позивача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги в межах ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із їх обгрунтованості. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки вони зроблені з порушенням вимог процесуального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим.
Стаття 11 КАС України зобов'язує суд розглянути справу в межах заявлених вимог, а стаття 161 КАС України - визначитись у наявності обставин, якими обґрунтовувались днмпги і чареррчетттш, пріпош ттпг.ин зумовлених встановленими фактами, та правових
норм, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частини із зазначенням короткого змісту позовних вимог і позицій відповідача, пояснень осіб, які беруть участь у справі, інших доказів, досліджених судом; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.
Судове рішення ухвалене з порушенням вказаних норм закону.
Позивачем в позовній заяві були заявлені вимоги щодо зобов'язання відповідачів надати йому державний акт на право власності на земельну ділянку, і суд в резолютивній частині постанови вказані вимоги задовольнив. Проте, в описовій частині постанови не вказав мотивів, з яких суд виходив при прийнятті вказаного рішення і положення закону, яким він керувався. Взагалі, судом в описовій частині постанови вказані вимоги ніяким чином не обговорювались. Фактично суд розглянув не всі позовні вимоги, тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити законність і обґрунтованість постанови суду в цій частині.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі договорів купівлі-продажу від 28,29 серпня 2002 року є власником не жилих приміщень, свинарників №1 -№4, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до умов договору в користуванні позивача є земельна ділянка площею 2,0 га. 22 липня 2004 року рішенням 17 сесії 24 скликання Ізобільненської селищної ради № 52 позивачу надано дозвіл на ведення особистого селянського господарства у межах АДРЕСА_1, орієнтованою площею 2,0 га.
Після розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, отримання необхідних узгоджень, проект був переданий до Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим з метою отримання висновку. 25 січня 2006року позивачу був наданий висновок Державної землевпорядної експертизи № 5199К/15-457, згідно з яким проект землеустрою не погоджується, тому що землевпорядна документація не в повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам, правилам та повертається на доопрацювання.
Після доопрацювання проекту, позивач знов звернувся за отриманням висновку, але 16 травня 2006 року йому було надано висновок Державної експертизи землевпорядної документації, згідно з яким проект землеустрою не погоджується, тому що не відповідає вимогам динного законодавства, оцінюється незадовільно йш^егоджуетьея. ( а.с.55, 56)
Після отримання негативного висновку експертизи, позивач, на його думку, усунув недоліки документації. Також ним отриманий висновок відділу містобудівництва і архітектури Виконавчого комітету Ізобільненської Селищної ради № 16/07 від 20.02.2007 року про можливість цільового використання земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. Проте, всупереч вимог ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», в редакції, чинній на час ухвалення постанови суду, нові документи не надав експерту для розгляду. Суд на зазначені обставини уваги не звернув і не дав їм належної оцінки.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Ялта задовольнити частково. Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2007 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.