: Справа № 22-ц-7614/08 Головуючий у суді

 першої інстанції - Тихопой О.О.

Доповідач - Шаповалова О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року грудня місяця 03 дня Колегія суддів судової

палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

 Головуючого, судді - : Дралла Ї.Ґ., 

суддів - Іващенко В.В.,

Шаповалової О.А.,
при секретарі - Постіковій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 червня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину спільного майна,

ВСТАНОВИЛА:

08,08.2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину спільного майна, мотивуючи свої вимоги тим, що з 22.08.1998 р. від перебуває у шлюбі з відповідачкою. Під час шлюбу 27.10.2000 р. ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 яка зареєстрована за відповідачкою. Тривалий час він з відповідачкою не проживає однією родиною. Позивач бажає визнати за собою право власності на Уг частку зазначеної квартири.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 червня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 право власності ОСОБА_1 на зазначену частину цієї квартири припинено. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На вищевказане рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апелянт вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи вийшов за межі позовних вимог і безпідставно визнав спірну квартиру спільним майном подружжя.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2; зазначає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення відповідачки та прокурора, які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду вважає законним та обгрунтованим з наступних підстав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки була придбана сторонами під час перебування у шлюбі, і при визнанні права власності на частину спільного майна врахував інтереси неповнолітніх дітей, відступаючи від начала рівності часток подружжя.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають нормам процесуального права, передбаченим ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, обставинам справи, а також нормам матеріального права.

Розглядаючи справу, суд виходив з того, що згідно зі ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (1969 p.), яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, майно, набуте подружжям під час шлюбу, являється їх спільною сумісною власністю. Кожний із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 22.08.1998 року було укладено шлюб (а.с. 7). Під час шлюбу та сумісного проживання сторонами на підставі договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2000 року була придбана квартира АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с. 5).

Відповідно до ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України (1969 р.) у разі розділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя,' їх долі визнаються рівними. У окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або такі інтереси одного із подружжя, які заслуговують на увагу.

Ухвалюючи рішення про визнання за позивачем права власності на частину спільного майна - квартири АДРЕСА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відступу від начала рівності часток подружжя т урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, оскільки сторони від шлюбу мають двох неповнолітніх доньок - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження (а.с. 48, 56), які проживають з матір'ю у спірній квартирі. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають наведеним положенням закону.

Щодо доводів апеляції про те, що суд першої інстанції при розгляді справи вийшов за межі позовних вимог, то такі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку колегією не встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Судом розглянуто справу відповідно до вимог чинного законодавства, а ухвалене рішення суду відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

Доводи апелянта про помилкове застосування норм матеріального права через те, що право спільної сумісної власності припиняється на підставі ч.3 ст. 372 ЦК України, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки даний спір розглядається судом відповідно норм законодавства, які регулюють сімейні правовідносини.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта відносно того, що спірна квартира придбана за кошти відповідачки і тому не може бути визнана спільною сумісною власністю подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідачкою ОСОБА_1 ці вимоги закону не виконані, нею не було надано переконливих доказів, які б свідчили про обгрунтованість її доводів. За таких обставин доводи відповідачки ОСОБА_1 слід визнати безпідставними.

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, підстав для безумовного скасування рішення, що передбачені ст. 311 ЦПК України, апеляційним судом не встановлено.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням

норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315. 317, 319, 325 Цивільного процесуального законодавства України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 червня 2008
року-залишити без змін.