Справа №22-ц-5196/08 Головуючий в першій

інстанції, суддя - Тимошенко К.Г.
.Доповідач, суддя - Чистякова Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді: Любобратцевої Н.І.

Суддів: Філатової Є.В.

Чистякової Т.І.

При секретарі: Войциховській Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Каси взаємодопомоги інвалідів вітчизняної війни та праці Центрального району м. Сімферополя про захист прав споживачів шляхом стягнення збитків, пені та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою її представником ОСОБА_2, на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Каси взаємодопомоги інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району м. Сімферополя про захист прав споживачів шляхом стягнення вартості путівки у розмірі 803 грн., пені у розмірі 3276 грн. 54 коп., відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн. та судових витрат, пов'язаних з юридичною допомогою у розмірі 5000 грн.

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що у липні 2007 року нею у відповідача була придбана путівка №000034 до бази відпочинку «Ветеран» у с Миколаївка АРК, на період з 21 по 31 липня 2007 року за 803 грн. Проте, коли вона та інші ч.1ени родини прибули до місця відпочинку, комендант бази відпочинку «Ветеран» ОСОБА_3 повідомив їй, що будиночок під №26, у якому вони за путівкою повинні були мешкати, зайнятий. Таким чином, ОСОБА_1 залишилася без відпочинку та грошей, сплачених за путівку, тому що у поверненні грошей їй відповідачем було відмовлено. Позивачка просить стягнути з відповідача 803 грн. матеріальних збитків, пеню у розмірі 3276 грн. 24 коп., 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати: 30 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу, 5000 грн. - витрати на правову допомогу.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2008 року позов задоволено частково. З Каси взаємодопомоги інвалідів вітчизняної війни та праці Центрального району м. Сімферополя на користь ОСОБА_1 стягнено 803 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні пені за прострочення виконання зобов'язань і відшкодуванні моральної шкоди. Вважає, що рішення в цій частині необгрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Доводи скарги зводяться до того, що судом не наведено мотивів такої відмови, не зазначено норм в обґрунтування свого рішення в цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у липні 2007 року позивачкою ОСОБА_1 була придбана за 803 грн. путівка №000034 до бази відпочинку «Ветеран» у с Миколаївка Сімферопольського району АРК на період з 21 по 31 липня 2007 року, з мешканням у будинку під №26 (а.с. 4). По прибутті позивачки разом з родиною до місця відпочинку 21.07.2007 p., комендантом бази було відмовлено у наданні будиночку під №26, посилаючись на те, що він вже зайнятий. ОСОБА_1 було запропоновано інший будинок на два місця, позивачка відмовилась, оскільки її ця пропозиція не влаштовувала. 03.09.2007 року позивачкою була написана заява на ім'я голови Каси взаємодопомоги інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району м. Сімферополя Семенової А.К. (а.с. 5) з проханням повернути їй сплачені за путівку кошти. Листом відповідача від 10.08.2007 р. (а.с. 6) ОСОБА_1 у цьому проханні було відмовлено з тієї підстави, що зобов'язання по розселенню відпочиваючих взяли на себе Каси взаємодопомоги інвалідів вітчизняної війни та праці Залізничного району м. Сімферополя та призначений нею комендант ОСОБА_3

20.09.2007 р. ОСОБА_1 звернулася з аналогічною заявою до голови правління КВП Залізничного району м. Сімферополя (а.с. 40). Але їй знов було відмовлено з тих підстав, що гроші нею були внесені до каси КВП Центрального району м. Сімферополя, яка не мала права реалізовувати путівки, оскільки не уклала договір з балансоутримувачем бази відпочинок «Ветеран».

17.12.2007року позивачка звернулась до суду з позовом пре захист прав споживачів, посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживачів». Отже, правовідносини, що склалися між сторонами регулюються вказаним законом.

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач в разі порушення його прав має право вимагати розірвання договору та повернення сплаченої за товар (роботу, послугу) грошової суми або вимагати виконання договору.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка скориставшись своїми правами, вимагала від відповідача розірвання договору і повернення вартості придбаної путівки. Оскільки в досудовому порядку вимоги позивачки не були виконані, суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки вартість придбаної путівки.

Що стосується вимог позивачки відносно стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань і відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що судом правильно відмовлено в задоволенні вказаних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати роботу ( надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання.

Оскільки позивачка відмовилась від виконання договору, то відсутні підстави для стягнення на її користь пені за прострочення виконання договору.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування моральної ( немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Стягнення моральної шкоди в інших випадках Законом України «Про захист прав споживачів» не передбачено, отже у суду не було підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.

Не підлягають задоволенню, на думку колегії суддів, вимоги апеляційної скарги щодо стягнення витрат на юридичну допомогу, оскільки позивачкою не надано допустимих доказів таких витрат. Копія розписки, яку надала позивачка на підтвердження таких витрат, не є належним та допустимим доказом цих витрат в сенсі положень ст. 58,59 ЦПК України.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому вони не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ч.1 ст.308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1ч.1ст.307, ст.308, ч.1п.1ст.314, ст.315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, поданою її представником ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.