1
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2009 року м. Полтава Справа № 2а-29146/09/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Бойка С.С.,
при секретарі – Я.А.Мокляк,
за участю:
представника позивача - Козир Т.В.
представника відповідача - Чала О.Д., Непорада І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цивільбудінвест" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000302301/0, №0000292301/0 від 02.02.2009 р., -
В С Т А Н О В И В:
17 лютого 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Цивільбудінвест" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000302301/0, №0000292301/0 від 02.02.2009 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податкові повідомлення –рішення №0000292301/0 від 02.02.2009 року прийняте ДПІ у м.Полтаві з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає, що не порушував п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, оскільки позивачем було включено до складу валових витрат отримані транспортні послуги від ВАТ "Комбінат виробничих підприємств", ТОВ "Дніпробетонгруп", КПСВ "Приватбуд", ЗАТ "Цивільбуд", які як зазначає позивач фактично надавалися ТОВ "Цивільбудінвест". Щодо податкового повідомлення- рішення №0000302301/0 від 02.02.2009 р. вказував, що він правомірно збільшив свій податковий кредит на підставі податкових накладних виданих його контрагентами, а твердження відповідача, щодо відсутності у підприємств, що надавали послуги по перевезенню, ліцензій на здійснення такої діяльності, не можуть бути підставою для того щоб контролюючий орган не брав до уваги податкові накладні які видані контрагентами які є платниками ПДВ.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Відповідач проти позовних вимог заперечував та зазначав, що позивач неправомірно відніс до валових витрат транспортні послуги надані ВАТ "Комбінат виробничих підприємств", ТОВ "Дніпробетонгруп", КПСВ "Приватбуд", ЗАТ "Цивільбуд", оскільки останні не мали ліцензій на їх надання, а також надання таких послуг не підтверджується документально. З вищенаведених підстав відповідач також зазначив, що позивач не мав права на збільшення свого податкового кредиту, на підставі податкових накладних виданих контрагентами з надання послуг які фактично не надавались. Також зазначив, що під час проведення перевірки позивач не надав первинної документації в підтвердження реальності угод по наданню транспортних послуг.
Представник відповідача в засіданні проти позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у запереченнях.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Цивільбудінвест" 06.08.2002 року зареєстровано як юридична особа (ідентифікаційний код 32142409) Виконавчим комітетом Полтавської міської ради.
Позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку у Державної податкової інспекції у м. Полтаві.
На підставі направлень виданих ДПІ у м.Полтаві в період з 28.11.2008 року по 14.01.2009 року інспекторами відповідача проведено планову перевірку ТОВ "Цивільбудінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.06.2008 року.
За результатами перевірки відповідачем складено акт №95/23-1/32142409 від 21.01.2009 року яким встановлено порушення п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.1., п.п.5.3.9, п.5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.1.3, п. 1.7 ст.1, п.п7.4.4, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7, а саме:
- занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 515805 грн.
- занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 417906 грн.
Керуючись Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" 02.02.2009 року ДПІ у м.Полтаві прийняла податкове повідомлення-рішення №0000292301/0 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 773707,5 грн. з яких 515805 грн. за основним платежем та 257902,5 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення №0000302301/0 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 626940 грн. з яких 417960 грн. за основним платежем та 208980 грн.
Непогоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено);добросовісно;розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м.Полтаві № №0000292301/0 від 02.02.2009 року, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п.5.1 та пп.5.2.1. п.5.2, пст.5, Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997№ 283/97-ВР Про оподаткування прибутку підприємств- валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. 5.2. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, в підтвердження фатів реальності виконання договорів транспортування наданих позивачу ВАТ "Комбінат виробничих підприємств", ТОВ "Дніпробетонгруп", КПСВ "Приватбуд", ЗАТ "Цивільбуд" у позивача повинні бути в наявності первинні документи (договори перевезення, товарно-транспортні накладні тощо) якіб підтверджували факти здійснення господарських операцій між вказаними контрагентами.
Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємствне належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В ході проведення перевірки, з метою перевірки первинних документів щодо надання транспортних послуг та встановлення факту реальності виконання договорів, ДПІ у м.Полтаві направляло позивачу запит (в матеріалах справи) з вимогою надання копій документів якіб підтверджували фінансово-господарську діяльність підприємства. Даний запит залишений позивачем без задоволення, що в засіданні представником позивача не заперечувалося.
Крім того, відповідно до листа №17/03-03/4497 від 19.12.2008 року Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Полтавської області ВАТ "Комбінат виробничих підприємств", ТОВ "Дніпробетонгруп", КПСВ "Приватбуд", ЗАТ "Цивільбуд" відсутні ліцензії на право проведення господарської діяльності по наданню послуг з перевезення вантажів та документи на отримання вказаної ліцензії до управління не подавали, що також підтверджує правомірність висновків ДПІ.
Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач ні в засіданні ні під час проведення перевірки не надав первинної документації (платіжних документів, договорів перевезення, товарно-транспортних накладних) в підтвердження реальності надання транспортних послуг.
Таким чином, аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення № №0000292301/0 від 02.02.2009 року, оскільки валові витрати заявлені позивачем у податковій звітності, не підтверджені первиною документацією та не були надані відповідачу під час проведення перевірки.
Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м.Полтаві № №0000302301/0 від 02.02.2009 року, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту
Підпунктом 7.2.3 Закону N 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
З матеріалів справи вбачається, що позивач формував свій податковий кредит на підставі податкових накладних виданих ВАТ "Комбінат виробничих підприємств", ТОВ "Дніпробетонгруп", КПСВ "Приватбуд", ЗАТ "Цивільбуд" в зв'язку із наданням транспортних послуг.
Відповідно до листа №17/03-03/4497 від 19.12.2008 року Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Полтавської області у вищезазначених підприємств відсутні ліцензії на право проведення господарської діяльності по наданню послуг з перевезення вантажів.
Під час проведення перевірки та у судовому засіданні позивач не надав первинної документації (платіжних документів, договорів перевезення, товарно-транспортних накладних) на підтвердження фактичного надання транспортних послуг.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ВАТ "Комбінат виробничих підприємств", ТОВ "Дніпробетонгруп", КПСВ "Приватбуд", ЗАТ "Цивільбуд" за договорами які фактично не були виконані сторонами, в наслідок чтого податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві № №0000302301/0 від 02.02.2009 року прийнято правомірно.
Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.
В даному випадку відповідач довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0000302301/0, №0000292301/0 від 02.02.2009 р., а тому суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Копію постановинаправити сторонам.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 27.11.2009 року.
Суддя С.С. Бойко