ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2009 року Справа №2-а-46885/09/1670
Полтавський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді – Клочка К.І.
При секретарі – Міщенко Р.В.
За участю:
прокурора - Полторацької В.О.,
представника позивача – Прохорової Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду адміністративну справу за позовом прокурора м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «МКЗ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
В С Т А Н О В И В:
14 вересня 2009 року прокурор м. Полтави (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі – позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МКЗ» (надалі - відповідач) про стягнення адміністративного-господарських санкцій у розмірі 3 008,33 грн. та пені у розмірі 130,50 грн., посилаючись на те, що в порушення вимог статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (надалі – Закон №875-ХІІ), у 2008 році відповідачем не забезпечено нормативу робочих місць працевлаштування інвалідів.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, про час, дату, місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про що свідчить підпис на зворотній стороні поштового повідомлення.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно відомостей, зазначених відповідачем у звіті про зайнятість населення та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (форма № 10-ПІ) (надалі - Звіт) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 60 осіб.
Частиною першою статті 19 Закону №875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
На виконання зазначеної норми в поданому Звіті відповідач самостійно обрахував норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та зазначено у кількості 3 такого робочого місця. Разом з тим, згідно цього ж Звіту, на підприємстві у 2008 році працювало 5 осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Однак кожен з них працював на підприємстві лише по 3 місяці.
Фактично середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом.
За недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції у розмірі 3 008,33 грн.
Відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. У відповідності до частини другої статті зазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Прострочення терміну оплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем складає 145 днів (з 16.04.2009 по 07.09.2009), у зв’язку з чим відповідачу нараховано пеню у розмірі 130,50 грн.
Крім того, відповідно до листа Миргородського міськрайонного центру зайнятості №2326 від 21.07.2009, протягом 2008 року звіт про наявність вакансій форми №3-ПН із заповненням графи 15 (наявність вільних робочих місць для інвалідів) відповідач не надавав та з проханням направити для працевлаштування інвалідів до Миргородського міськрайонного центру зайнятості не звертався.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» №420 від 19.12.2005, затверджено форму звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка подається підприємствами, установами й організаціями, їх структурними підрозділами та філіями незалежно від форми власності та господарювання за наявності вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків за наявності вакансій.
Відповідно до розділу 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» №420 від 19.12.2005, у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 №803-ХІІ, із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
Таким чином, відповідач не вживав заходів щодо працевлаштуванню інвалідів.
Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до частини п’ятої статті 20 Закону №875-ХІІ дані суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.
Відповідно до статті 121 Конституції України, на прокуратуру покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно положень статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Відповідно до частини п’ятої статті 361 Закону України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ від 05.11.1991, прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Зважаючи на вищевикладене, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов прокурора м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «МКЗ» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МКЗ» (с. Білика, Миргородський район, Полтавська область, 37661) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014) адміністративно-господарські санкції у розмірі 3 008 (трьох тисяч восьми) гривень 83 (восьмидесяти трьох) копійок .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МКЗ» (с. Білика, Миргородський район, Полтавська область, 37661) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014) пеню у розмірі 130 (ста тридцяти) гривень 50 (п’ятидесяти) копійок .
Постанова, відповідно до статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 30 листопада 2009 року.
Суддя К.І. Клочко