ПОСТАНОВА
Іменем України
24 листопада 2009 року справа № 2а-12980/09/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя: Букіна Л.Є.
при секретарі судового засідання: Росітюк Є.В.
за участю представника позивача: Стрельченко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська до суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості , -
ВСТАНОВИВ :
6 жовтня 2009р. до суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська, в якому позивач просить стягнути на свою користь з суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість в сумі 248, 82 грн. (двісті сорок вісім грн. 82 коп.).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач подавши звіт про нарахування та сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не сплатила фіксований розмір страхових внесків за I квартал 2005 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи, заперечення на позов не надав.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що сума заборгованості відповідача за I квартал 2005 року зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування становить 248, 82 грн. (двісті сорок вісім грн. 82 коп.).
Вищезазначені факти підтверджуються також письмовими доказами: звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2005 рік (а.с.7).
У відповідності до п.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон України №1058-ІV) страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Згідно із п.6 ч.2 ст.17 Закону України №1058-ІV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Як передбачено пп.4 п.8 Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України №1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до пп.5.3.4 п.5.3 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663 (далі - Інструкція), страхові внески платниками, які обрали особливий спосіб оподаткування, сплачуються ними за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, до 20 числа поточного місяця за попередній у фіксованому розмірі.
У відповідності до пп.5.3.1 п.5.3 розділу 5 Інструкції, визначення сум страхових внесків зазначеною категорією платників (що сплачують єдиний або фіксований податок) здійснюється на підставі даних річних розрахунків про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру внесків, отриманих від фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів.
Згідно із ч.2 ст.106 Закону України №1058-ІV, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (далі - недоїмка).
З метою уникнення надмірної сплати страхових внесків платниками єдиного та фіксованого податків, у зв’язку з одночасною дією Закону №1058-ІV, та Указу Президента України від 03.07.1998 №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суми коштів, що спрямовуються до Пенсійного фонду України у вигляді частини ставки єдиного або фіксованого податків, зараховуються в рахунок сплати страхових внесків. Таке зарахування здійснюється органами Пенсійного фонду (згідно з листом Пенсійного фонду України від 21.12.2005р. №16515/03-03) на підставі пред'явлення страхувальником копій платіжних документів про сплату єдиного або фіксованого податків. Різниця між нарахованими страховими внесками та зарахованими сумами частки єдиного (фіксованого) податку за відповідний період повинна бути сплачена страхувальником у повному обсязі та в передбачений Законом №1058-ІV термін.
З набранням чинності з 01.01.2005р. Закону України №2285-ІV "Про Державний бюджет України на 2005 рік" в редакції від 23.12.2004р. (далі - Закон №2285-ІV), відповідно до п.п.2,8 ст.45 та п.п.40,41 ст.73 Закону №2285-ІV, починаючи з 01.01.2005р., відділення Державного казначейства не здійснювали перерахування (перерозподіл) сум відповідних податків.
Зазначена ситуація призвела до виникнення боргу зі сплати страхових внесків підприємцями в першому кварталі 2005 року.
З 14.04.2006р. набрав чинності Закон України від 16.03.2006р. №3583-ІV «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - 1 кварталу 2005 року» (далі – Закон України №3583-ІV).
Відповідно до ст.1 Закону України № 3583-ІV, суми страхових внесків, сплачені суб’єктами підприємницької діяльності в період 2004 року - І кварталі 2005 року в складі єдиного та фіксованого податку, але не зараховані на їх особові рахунки, відкриті в органах Пенсійного фонду, не вважати заборгованістю. Тобто, недоїмкою не вважається сума, що повинна була спрямовуватись до бюджету ПФУ у вигляді частки з єдиного податку - 42 % та з фіксованого податку -10%.
Згідно із п.6 ст.18 та п.16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати та до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до листа Пенсійного фонду України від 15.05.2006р. № 5970/03-20, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які у І кварталі 2005 року працювали за спрощеною системою оподаткування, зобов’язані сплатити до Пенсійного фонду фіксований розмір страхового внеску, розрахований як різниця між встановленою мінімальною ставкою страхового внеску - 83,84 грн. за повний місяць (262 грн. - мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2005р. х на 32 %) та частиною єдиного (фіксованого) податків, яка згідно з Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів підприємницької діяльності» та Законом України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» становить 42 відсотки (10%) відповідно.
За таких підстав, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов – задовольнити повністю .
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , (код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська заборгованість по сплаті внесків на загальнообов?язкове державне пенсійне страхування в сумі 248,82 грн. (двісті сорок вісім грн. 82 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 30.11.2009р.
Суддя Л.Є. Букіна