УКРАЇНА
Апеляційний суд міста Києва
Справа № 11-а-401/10 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
Категорія − ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач Єфімова О.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді − Верховець Т. М.,
суддів − Боголюбської Л. Б., Єфімової О.І.,
за участю прокурора − Карпука Ю. А.,
засудженого - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 14 грудня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, що зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, судимого:
26 жовтня 1992 року Старокиївським районним судом м. Києва за ст. ст. 117 ч. 3; 118 ч. 2; 140 ч. 1 КК України (в редакції Закону від 1960 р.) на 6 років позбавлення волі;
20 липня 1999 року Ленінградським районним судом м. Києва за ст. 196- 1 ч. 1 КК України (в редакції Закону від 1960 р.) на шість місяців виправних робіт з утриманням 10 % заробітної плати; 18 лютого 2000 року вирок змінено на 6 місяців позбавлення волі; 26 жовтня 2000 року звільнено з місць позбавлення волі;
24 січня 2003 року Святошинським районним судом м. Києва за ст. ст. 15; 186 ч. 2; 186 ч. 2; 70 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; 01 березня 2006 року звільнено з місць позбавлення волі умовно-достроково на 9 місяців 15 днів (постанова Березанського міського суду Київської області від 22 лютого 2006 року);
засуджений за ст. 186 ч.2 на п’ять років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишено без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Вироком суду ОСОБА_2 засуджений за те, що 18 серпня 2009 року, приблизно о 14:00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у приміщенні торгового павільйону, що розташований по вул. Булаховського, 30-а в м. Києві, повторно, відкрито викрав чуже майно у громадянки ОСОБА_3, яке належить громадянину ОСОБА_4, а саме: гроші в сумі 400 грн. З викраденим, ОСОБА_2 з місця вчинення злочину втік, розпорядившись в подальшому викраденим на власний розсуд.
Не оспорюючи винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію, в якій просив вирок суду скасувати у зв’язку з несправедливістю призначеного покарання внаслідок м’якості та постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 за ст. 186 ч. 2 КК України призначити покарання у виді п’яти років шести місяців позбавлення волі.
На вирок суду засудженим ОСОБА_2 подано апеляцію, в якій він просив застосувати до нього ст. 69 КК України та призначити йому більш м‘яке покарання, ніж передбачено нижчою межею, встановленою у санкції ст. 186 ч. 2 КК України. Свої вимоги обґрунтовував тим, що судом при постановленні вироку не враховано такі обставини, як перебування на його утриманні неповнолітньої дитини, щире каяття, визнання вини у вчиненому, а також відсутність до нього цивільного позову та повне примирення з потерпілим ОСОБА_4
В доповненнях до апеляції засуджений просив залишити без задоволення апеляцію прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а апеляцію засудженого просив залишити без задоволення, пояснення засудженого, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора та просив вирок суду змінити, призначене покарання пом’якшити шляхом застосування ст. 69 КК України, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляціях, колегія суддів вважає, їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, викладених у вироку, які не оспорювались і стосовно яких відповідно до ст. ст. 299, 301-1 КПК України докази не досліджувались та вони не оспорюються в апеляціях, колегія суддів не перевіряє згідно з вимогами ст. 365 ч. 1 КПК України.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст. 186 ч. 2 як повторне відкрите викрадення чужого майна (грабіж) - є правильною.
Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України: вчиненому, особі засудженого та обставинам, що пом’якшують і обтяжують його покарання та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
При цьому, при обранні виду та міри покарання ОСОБА_2, суд першої інстанції врахував обставини, на які вказує в апеляції прокурор, а саме ступінь тяжкості злочину, дані про особу засудженого, який неодноразово судимий за умисні злочини, має непогашені у встановленому порядку судимості, не працює, посередньо характеризується, перебуває на обліку у лікаря нарколога.
Крім того, як обставини, що обтяжують покарання суд обґрунтовано визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочину.
Врахував суд при призначенні покарання і обставини, на які посилається в апеляційній скарзі засуджений. Так, як видно із вироку, судом враховано те, що на утриманні ОСОБА_2 перебуває неповнолітня дитина.
Разом з тим, як пом’якшуючу покарання обставину судом визнано щире каяття засудженого у вчиненому злочині.
Посилання засудженого в апеляції на те, що судом при призначенні покарання не враховано, що цивільний позов потерпілим ОСОБА_4 не заявлявся, не можуть бути взяті до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, у затриманого ОСОБА_2 було вилучено грошові кошти в сумі 378 грн. 60 коп. та в подальшому передані їх власнику, потерпілому ОСОБА_4
За таких обставин апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого задоволенню не підлягають.
Підстав для зміни чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону не виявлено
Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 14 грудня 2009 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.
Судді: