Справа № 2-а-260/2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2009 р. Миколаївський районний суд Одеської області в складі:
Головуючого - судді Головуючого - судді Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в с.м.т. Миколаївка Миколаївського району Одеської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області нарахувати та виплатити позивачу несплачену, як дитині війни щомісячну соціальну допомогу за 2006-2008 роки у розмірі 4471,2 грн.,
В С Т А Н О В И В :
До суду звернувся позивач з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області нарахувати та виплатити несплачену, як дитині війни щомісячну соціальну допомогу за 2006-2008 роки у розмірі 4471,2 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що йому присвоєно статус «Дитина війни», і тому, на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте така допомога у 2006-2007 роках йому не виплачувалась, а з 01.01.2008 року нараховується соціальна допомога в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, замість встановлених законодавством 30% мінімальної пенсії. Крім того, позивачу стало відомо про належні йому виплати, як «Дитині війни» тільки з засобів масової інформації, після висвітлення цього питання у пресі у зв’язку з прийняттям рішень Конституційним Судом України щодо визнання такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Законів України «Про державний бюджет України 2006 рік», ст.ст. 77, 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» п. 36-100 та п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону.
Сторони у відкрите судове засідання не з'явилися. Про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Обидві сторони надали суду заяву про те, що просять розглядати справу у їх відсутність. Відповідно до ст. 122 ч. 3 КАС України суд ухвалив розглядати зазначену справу в порядку письмового провадження.
В своїх запереченнях, надісланих до суду, відповідач зазначив, що не заперечує фактів, викладених позивачем в адміністративному позові відносно того, що позивач є дитиною війни, але позов не визнає, вказує на те, що вимоги позивача є безпідставними. Просить в їх задоволені відмовити з наступних підстав. Питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «Дитина війни» мало бути вирішено у законодавчому порядку. Мінімальний розмір пенсії за віком визначається ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ. При цьому питання, пов’язані з реалізацією і додержанням гарантій, передбачених цих Законом, ст. 11 Закону віднесено до відання Кабінету Міністрів України.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 1926 квітня ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України та на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни її було менш ніж 18 років, що підтверджується його паспортом громадянина України серії КЕ № 293233.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні вказаного вище Закону, має статус - « Дитина війни», про що свідчить її пенсійне посвідчення №109508 та довідка №2056 від 15.06.2009 року з Миколаївського районного УПСЗН у Одеській області.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» встановлює пільги та державну соціальну підтримку дітям війни. Так, відповідно до ст. 6 вказаного Закону (в редакції, що діяла з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року) встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, на позивача, як на особу, якій надано статус «Дитина війни», розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст. 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006р. № 3367 -IV пункт 17 статті 77 вказаного Закону виключено, а статтю 110 викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначений не був.
Право позивача на нарахування відновилося з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року. Таким чином, нарахування підвищення має бути вчинено з дня набрання вищевказаного рішення Конституційного Суду України.
Поряд з цим, частина 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 (п. 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України») викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», набирає чинності з 01.01.2008 року.
За таких обставин, підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 01 січня 2008 року), підлягало виплаті у період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги про виплату підвищення до пенсії за 2007 рік підлягають частковому задоволенню за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
За рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 - рп/2008 положення, зокрема, пунктів 36-100 розділу ?? «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення.
Позивачу, починаючи з 1 січня 2008 року виплачувалось підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що було передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції від 10 січня 2008 року.
Виходячи з того, що вказана редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі №10 – рп/2008 від 22.05.2008 року, то з 22 травня 2008 року відновилася попередня редакція цієї статті, а також право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 71 ч. 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 8 ч. 1, 2 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого окрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст.150,152 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішеннями Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 69-71, ст. 158-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області провести перерахунок та забезпечити проведення виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період часу з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений законом строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Миколаївського районного суду Одеської області. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.О. Скрипченко