Справа №22А-734/2006 Головуючий в 1 інстанції Савченко С.І.
Категорія 27 Доповідач в 2 інстанції Юровська Г.В.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Юровської Г.В.,
суддів: Яворського М.А., Суханової Є.М.,
при секретарі Якимець Ю.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ірпніської міської ради на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 14 квітня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
встановила:
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом. Просив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради недоплаченої йому допомоги на оздоровлення за період з 2001 по 2006 роки з урахування інфляції у розмірі 14297 гривень.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що є інвалідом II групи і відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому передбачена щорічна виплата допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних розмірів заробітної плати, однак відповідач виплачує дану допомогу лише в розмірі 26 гривень 70 копійок, встановлених Постановою КМУ №836 від 26 липня 1996 року.
Такі дії відповідача вважав неправомірними і просив задовольнити його позовні вимоги.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 11 квітня 2006 року позов задоволений частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради щодо виплати позивачу коштів на оздоровлення у меншому, ніж передбачено ст.48 ч.4 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 2975 гривень 24 копійки не-виплаченої в повному розмірі допомоги на оздоровлення за період з 2004-2005 року з урахування індексу інфляції.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради просить постанову суду скасувати, прийняти нову, якою ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є -інвалідом II групи внаслідок аварії на ЧАЕС, має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Задовольняючи позов та стягуючи з відповідача допомогу на оздоровлення, суд виходив з того, що виплата позивачу коштів, передбачених ч.4 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 суперечить положенням самого Закону.
Разом з тим, не звернув увагу на його ст.62, у відповідності до якої застосування Закону проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.
Спірні правовідносини, крім Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету, їх розмір та цільове призначення спрямування визначаються виключно законом про Державний бюджет України.
Зазначені норми узгоджуються із ст.87 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку і в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні бюджетні програми.
Таким чином фінансування вказаних програм провадиться через органи Державного казначейства у встановленому КМУ порядку в межах наявних фінансових ресурсів, затверджених Законом України „Про державний бюджет України" на відповідний рік.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною радою України від 11 жовтня 1995 року, визначені розміри виплат, передбачених вказаним Законом. Зокрема, щорічна допомога на оздоровлення зазначеній категорії осіб передбачена у розмірі 26 гривень 70 копійок, а в 2005 році - у розмірі 120 гривень згідно до Постанови КМУ №562 від 12 липня 2005 року.
Виплати зазначених коштів позивачу за період 2001-2005 роки проводилися у розмірах, визначених Постановами КМУ №836 від 26 липня 1996 року та №562 від 12 липня 2005 року.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення позову у суду першої інстанції були відсутніми, постанова суду підлягає скасуванню з прийняття нової постанови, якою ОСОБА_1 слід відмовити у задоволенні заявленого ним позову.
Керуючись ст.62 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 „Про компенсацію виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст. 160, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінсь-кої міської ради задовольнити.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 14 квітня 2006 року скасувати, прийняти нову постанову: відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Іртиської міської ради про стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення.
Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.