Справа № 2- 3590-2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.11.2009 року. Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі судді Харченко О.П.
при секретарі: Карабута Ю.В.
за участю сторін: позивача: ОСОБА_1 , представника позивача : адвоката ОСОБА_2, відповідача : ОСОБА_3, представника відповідача : адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Артемівську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 „ про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання права спільної сумісної власності на квартиру ,припинення права спільної сумісної власності на квартиру, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на 1/2 частину квартири»,третя особа на стороні відповідача КП «Артемівське БТІ»
встановив:
01.04.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою у якій вказала,що в квітні 2000 року вона познайомилась з ОСОБА_5 ,який раніше овдовів ,а вона також не перебувала у шлюбі.З вересня 2000 року вони стали разом проживати в будинку ОСОБА_5 за адресою : АДРЕСА_1.Вони вели спільне господарство,мали спільний бюджет. Займались городами, домашнім птахівництвом . Свої пенсії вони разом накопичували,щоб придбати квартиру, бо приватний будинок на ст.. Сіль мав пічне опалення і їм було важко придбати вугілля та дрова. Між нею та ОСОБА_5.фактично склалися шлюбно-сімейні відносини . Вони разом вирішували усі побутові проблеми,коли чоловік хворів ,вона піклувалась про нього та здійснювала за ним догляд.12 серпня 2004 року вони придбали за спільні кошти квартиру в малосімейному будинку за адресою : АДРЕСА_1 за 5 000 грн.,оформивши квартиру на ОСОБА_5 У серпні 2004 року вони переселилися до даної квартири і стали там мешкати, а майже через рік 13 липня 2005 року ОСОБА_5. продав свій будинок на ст. Сіль.У 2005 році ОСОБА_5.переніс інсульт з повним паралічем ,тому їхній намір зареєструвати шлюб вони не могли здійснити за станом його здоров*я. Працівники РАГСу відмовили їм здійснити реєстрацію шлюбу на дому. Вона весь час доглядала за хворим чоловіком, але ІНФОРМАЦІЯ_1 року він помер. Спадкоємцем належного померлому майна є його син- відповідач по справі,який успадкував усю квартиру,порушивши її права,бо вона має право на 1/2 частину квартири. Вона мешкає у спірній квартирі та просить суд встановити факт проживання однією сім»єю між нею та ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року в період з вересня 2000 року по день його смерті , визнати право спільної сумісної власності на квартиру по АДРЕСА_1 за нею та померлим чоловіком на день його смерті .Припинити право спільної сумісної власності на квартиру по АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1/2 частину за нею та за ОСОБА_5 на день його смерті кожному . Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на ім*я ОСОБА_3 від 30.01.2009 року.
В судовому засіданні позивачка на заявлених вимогах наполягала за вказаними у позовній заяві мотивами та уточнила, що вони з ОСОБА_5. почали проживати однією сім*єю з 15 вересня 2000 року.Вони вели спільне господарство, у них був спільний бюджет, вони разом проводили усі сімейні свята. Коли вони мешкали у приватному будинку на ст. Сіль ,то у ОСОБА_5 була старенька машина, яку він продав, а на виручені гроші вони облаштували скважину. У неї також залишилися ощадні книжки покійного і вона готова віддати їх відповідачеві. Спірну квартиру вони придбали на спільні кошти з її пенсії та пенсії чоловіка, якого вона доглядала до самої смерті. У серпні 2005 року ,коли захворів чоловік, вона викликала відповідача ,він приїхав, подивився і уїхав. У неї і у померлого були пенсії, але у неї була більша пенсія. Потім відповідач з*явився провідати батька з дружиною приблизно через місяць і сказав , щоб вона доглядала за батьком , а квартира буде повністю її і вона буде там жити. Вона запрошувала його провідати батька,але він більше не приїжджав. Після паралічу ОСОБА_5. не міг розписатися ,бо права рука не працювала. Відповідач ще у 2005 році ходив з нею до нотаріуса ,щоб отримати від нею половину вартості квартири та оформити квартиру на неї ,але нотаріус їм пояснив, що це можна буде зробити лише після смерті ОСОБА_5, бо той за життя не міг писати. Будинок ОСОБА_5. пропонував віддати сину – відповідачеві ,але той відмовився і тому вони його продали, а гроші , які виручили від машини заплатили за те, що обладнали скважину за 1150 грн.. Відповідач усе знав, бо працював на станції Сіль і часто бачився з батьком.
Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав та суду пояснив, що дійсно у 2000 році батько прийняв за дружину позивачку ,зійшовся з цією жінкою і вони почали жити. Позивачка періодично їздила в м.Бєлгород і там отримувала пенсію. Весною вони дійсно обробляли город, а восени прибирали. ОСОБА_1 періодично їздила у м. Артемівськ. У 2004 році він двічі приїжджав на ст. Сіль ,але батька вдома не було .І лише у 2005 році він узнав від позивачки, коли батька паралізувало, що батько купив квартиру в м. Артемівську . А до цього він не знав де його батько. А те, що купили квартиру, то подарену йому на весіллі у 1977 році машину продали – йому грошей не дали, будинок продали йому грошей не дали. Тому він не визнає, що були сімейні відносини. Коли позивачка його викликала у 2005 році у них була домовленість , що вона доглядає його батька , а він поділить з нею квартиру по 1/2 частині. Вона обіцяла,що йому , його дочці та племіннику сплатить по півтори тисячі гривень. Вони домовилися ,але після похорон батька,коли він приїхав ,щоб отримати компенсацію , його виштовхали родичі позивачки. Батько не говорив за життя, що він збирається укладати шлюб з позивачкою. Ця жінка дуже на нього впливала. Позивачка була співмешканкою його батька,вона стабільно отримувала його пенсію і за рахунок його пенсії його доглядала.
Представник відповідача позов не визнав та суду пояснив, що він вважає, що померлий ОСОБА_5. не мав наміру зареєструвати шлюб .Той факт ,що він оформив квартиру на себе свідчить про те, що він придбав її за свої гроші. Він вважає, що ОСОБА_5. не мав наміру створити сім*ю з позивачкою,хоча пенсії вони і витрачали на спільне проживання. Будучи хворим ОСОБА_5. міг би зробити заповіт на користь позивачки і, на його погляд для цього не було перешкод ,але цього не було зроблено.Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог- представник КП «БТІ м.Артемівська» у судове засідання не з*явилася,суду надала заяву , у якій просила суд слухати справу у її відсутності та вказала, що покладає задоволення позовних вимог на розсуд суду.
Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності третьої особи ,оскільки її думка по справі з*ясована.
Заслухавши пояснення позивачки, її представника , відповідача та його представника та свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню за наступними підставами:
Ст. 55 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Вирішуючи даний спір суд виходить із того, що відповідно до ст.74 СК України : якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.
Судом перевірені доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що вона з 15 вересня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року проживала однією сім*єю з померлим у цей день ОСОБА_5 і встановлено, що як сам відповідач ОСОБА_3 підтвердив у судовому засіданні , дійсно його батько прийняв за дружину позивачку у 2000 році ,вони зійшлися і вони почали разом жити з цього часу на ст.Сіль у будинку, що належав його батькові. Факт проживання позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_5.однією сім*єю та ведення спільного господарства ,наявність спільного бюджету також підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7.,ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10,ОСОБА_11.та ОСОБА_12.
Так свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні розповіла, що вона з 2005 року працювала поштаркою і обслуговуючи АДРЕСА_1 приносила ОСОБА_5 у квартиру пенсію та грошові перекази на суму 33 грн.50 коп. від залізниці до самої його смерті . ОСОБА_5 був прикутий до ліжка,доглядала за ним ОСОБА_1. Він їй розповідав, що вона його добре доглядає ,скаржився ,що син не приїжджає. Вона з ним спілкувалась по день його смерті і бачила, що він був доглянутий позивачкою, та його добре годувала,отримувала за нього пенсію за його згодою.
Свідок ОСОБА_7. суду повідомила, що вона працює майстром у житловій організації –ТОВ «Факторія», яка обслуговує АДРЕСА_1. У зв*язку із тим що в будинку лише однокімнатні квартири та склалася складна криміногенна обстановка, з 1997 року ведеться зошит обліку усих мешканців квартир. ОСОБА_1 вона пам*ятає як мешканця НОМЕР_1, яка відкривала рахунок на квартиру. Від неї вона взнала, що в квартирі з нею мешкає інвалід 2-ї групи ОСОБА_5.,за яким вона доглядає.
Свідок ОСОБА_8 засвідчила у суді,що вона мешкає у АДРЕСА_1 і їй відомо ,що позивачка та відповідач проживали однією сім*єю , як подружжя. Вона часто їх бачила разом до хвороби ОСОБА_5, а потім вона була у їхній квартирі та бачила, як позивачка годувала ОСОБА_5 та прибирала за ним. Позивачка їй жалілася, що не спить ночами, а інколи спить на кухні.
Свідок ОСОБА_9.суду розповіла, що вона знала позивачку ще до 1997 року і весь час з нею спілкувалася. З ОСОБА_5. ОСОБА_1 її познайомила 09 травня 2001 року і з того часу вона бувала у них на ст.. Сіль ,а потім у них у квартирі ,яку вони разом купили у м. Артемівську і їй відомо,що вони жили однією сім*єю.
Свідок ОСОБА_10 у суді повідомила, що їй відомо,що ОСОБА_1 зійшлася і стала проживати однією сім*єю з ОСОБА_5. з 2000 р.Вона також бувала у них на ст. Сіль та допомагала обробляти город.
Свідок ОСОБА_11. суду розказала, що вона є рідною сестрою ОСОБА_1 і їй відомо, що та проживала однією сім*єю з ОСОБА_5. Вона їм допомагала по господарству на ст. Сіль.Їй відомо,що у них був спільний бюджет. Квартиру вони купили за гроші ОСОБА_1 та за гроші ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_12 у суді показав, що він бачив як ОСОБА_1 приїжджала та їхала геть ,інколи він бачив її з ОСОБА_5., але після смерті першої дружини ОСОБА_5 у 1999 році він вдома у ОСОБА_5 не бував.
Акт від 17.03.2009 року засвідчує ,що комісією житлової організації - ТОВ «Факторія» були опитані мешканці кв. 16,106,34 жилого АДРЕСА_1 ,які підтвердили факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5. у квартирі НОМЕР_1 вказаного будинку по день його смерті (а.с.46). Даний акт підписаний майстром ОСОБА_7, яка суду розказала, що вона у складі комісії проводила це опитування.
Вивчені у судовому засіданні квитанції свідчать про те, що у період з 2007 року квартплату за спірну квартиру сплачувала позивач ОСОБА_1 (а.с.47-49).
Довідка лікарні на а.с.24 підтверджує пояснення позивачки про те, що вона з ОСОБА_5. намагалися оформити шлюб, для чого взяли довідку в РАГС 11.06.2008 року, але там відмовили у реєстрації шлюбу вдома.
У довідці МСЕК № 249067 вказано,що ОСОБА_5 має другу групу інвалідності безстроково з 06.06.1994 року і є непрацездатним(а.с.55).
Як видно із свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Артемівську Донецької області (а.с.14).
Позивачка надала у суді для огляду ощадні книжки, що залишилися після смерті ОСОБА_5 у неї (а.с.56-60).
Аналіз вищевказаних доказів свідчить про те, що позивачка ОСОБА_1 дійсно у вказаний нею період з 15.09.2000 року по день смерті ОСОБА_5 проживала з ним однією сім*єю,спочатку на ст. Сіль(м.Соледар), а потім по АДРЕСА_1 не перебуваючи у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Цей факт фактично не оспорював у судовому засіданні і відповідач і його представник,вони лише посилалися на те, що позивачка не уклала зареєстрований шлюб ,а тому вони вважають, що за цих підстав сімейних відносин не було.
За таких обставин майно, набуте ними за час спільного проживання у порядку ст..74 СК України, належить їм на праві спільної сумісної власності, оскільки інше не встановлено письмовим договором між ними.
При цьому суд виходить з того ,що на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.
Як видно із договору купівлі-продажу квартири 12 серпня 2004 року ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 21.8 кв.м,в тому числі жилою площею 12,3 кв.м за 6482 грн. (а.с.10).
06.09.2004 року вказана спірна квартира була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5,що підтверджує витяг (а.с.12).
Доводи відповідача про те,що квартиру куплено за рахунок коштів,отриманих від купівлі-продажу будинку в м. Соледар (ст..Сіль) по АДРЕСА_1 ,що належав його батькові ОСОБА_5 на праві власності не знайшли свого доказу у судовому засіданні, оскільки як видно із оглянутого судом договору купівлі-продажу будинку ОСОБА_5 продав будинок 13 липня 2005 року ,тобто майже через рік після купівлі вищевказаної квартири (а.с.13)..
Судом також перевірені доводи відповідача про те, що квартиру купив його батько за кошти від продажу подарованого йому у 1977 році автомобіля ВАЗ -2101.Відповідачем не надано доказів нотаріального посвідчення дарування автомобіля,як того вимагає закон. Напроти, виходячи з даних відповідачем пояснень у суді,автомобіль завжди знаходився у батька, він ним користувався,а потім потребувалося багато грошей для купівлі запчастин для ремонта і тому автомобіль знаходився у батька. Окрім того, як видно із наданих відповідачем доказів автомобіль був проданий на початку 2003 року ,а відповідач з 1977 року не претендував оформити право власності на вказаний автомобіль .Усі ці обставини свідчать ,що фактичним власником автомобіля був ОСОБА_5., який і розпорядився ним на свій розсуд.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він купив у січні 2003 року автомобіль у ОСОБА_5 за 3 500 грн.. Автомобіль був старий , він потім ремонтував крила, дно ,двигун. Автомобіль оцінили в 2700 грн. . ОСОБА_5. збирався покласти гроші на книжку, але як він ними розпорядився йому невідомо.
На підтвердження своїх доказів свідок ОСОБА_13 надав суду ксерокопію довіреності , згідно якої за ним числився автомобіль марки ВАЗ-2101 ,рік випуску 1977 на підставі технічного паспорту від 03.01.2003 року(а.с.65). Відповідачем договір купівлі-продажу автомобіля не був оскаржений у встановленому законом порядку.
Сторони не оспорюють факт продажу автомобіля ВАЗ 2101.Разом з тим суду не надано відповідачем ніяких доказів того, що саме в придбання спірної квартири вкладені гроші від продажу вказаного автомобіля,цей факт оспорюється позивачкою і при відсутності безсуперечних доказів, (в тому числі письмового договору купівлі-продажу з указанням ціни або розписки про отримання грошей за автомобіль у вказаній свідком сумі) не може бути безспірним доказом того, що квартира була придбана за ці кошти. При цьому суд приймає до уваги, що за період з 03.01.2003 року по 12.08.2004 року пройшов значний проміжок часу і виручені гроші могли бути також використані ,як пояснила позивачка , на інші потреби сім*ї,а саме для облаштування скважини.
Свідок ОСОБА_14 у суді розповіла, що вона давала у позику позивачці, яку вона знає більше 20 років , 700 грн. на облаштування скважини, а повернули їй ці гроші позивачка та ОСОБА_5. у березні чи квітні 2003 року та пояснили, що продали автомобіль.
На доказ таких витрат суду наданий позивачкою акт про порушення Правил користування електричною енергією,що був складений 17.10.2004 року по відношенню до ОСОБА_5 та квитанції про сплату ним штрафу у розмірі- 257 грн.85 коп. та 500 грн. (а.с.71-75).
У суді позивачка пояснила ,що гроші на ощадні книжки вони з чоловіком не клали,накопичували гроші із спільного бюджету сім*ї . Відповідач ОСОБА_3 напроти, стверджував, що у ОСОБА_5 були грошові кошти на ощадних книжках . Судом перевірені доводи обох сторін та встановлено, що як видно з повідомлень ощадного банку про рух коштів та відкриті рахунки,за час проживання позивачки та ОСОБА_5.однією сім*єю дійсно ним не відкривались рахунки та не накопичувались грошові кошти, які б могли бути використані під час купівлі спірної квартири,як на тому наполягав відповідач.(а.с.85,86,137-139).
Як встановлено у ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Сторони не заперечують, що під час проживання сім*єю позивачки та ОСОБА_5 кожен із них отримував пенсію.
Цей факт підтверджують дані пенсійного рахунку на ім*я ОСОБА_1.у оглянутій судом ощадній книжці (а.с.26-29) та дані нарахувань пенсії інваліду 2-ї групи ОСОБА_5 (а.с.31-32).
Квартира була придбана для спільного проживання в інтересах сім*ї,цей факт не оспорює і відповідач,напроти він пояснив, що він навіть не знав,що його батько придбав квартиру і там живе з позивачкою. Тому суд приходить до висновку,що в основу рішення необхідно покласти пояснення позивачки про те, що квартира була придбана на спільні кошти її та ОСОБА_5 з яким вона проживала однією сім*єю і була їх спільною сумісною власністю на день смерті ОСОБА_5.
Ст .370 ЦК України встановила, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 ЦК України
Суд вважає, що вимоги про припинення права спільної сумісної власності на спірну квартиру також обгрунтовані та їх слід задовольнити.визнавши право власності на 1/2 частину спірної квартири за позивачкою та на 1/2 частину за померлим ОСОБА_5 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Під час судового розгляду також було встановлено, що відповідач 30.01.2009 року отримав свідоцтво про право власності на спірну квартиру на своє ім*я. У зв*язку із задоволенням вищевказаних позовних вимог слід вказане свідоцтво визнати недійсним на підставі ст. 1301 ЦК України.
Інших вимог не заявлено та сторони вважають надані ними суду докази достатніми.
Керуючись ст.ст.19, 22,41,47,55 Конституції України,10,11,79,84,88, 209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст.370,372,356,1301 ЦК України, , ст.ст,60-63,65,67,70,74 СК України,суд
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 „ про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання права спільної сумісної власності на квартиру ,припинення права спільної сумісної власності на квартиру, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на 1/2 частину квартири»,третя особа на стороні відповідача КП «Артемівське БТІ»- задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім*єю між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в період з 15 вересня 2000 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Визнати право спільної сумісної власності на квартиру ,що розташована за адресою : АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 року на день його смерті.
Припинити право спільної сумісної власності на квартиру ,що розташована за адресою : АДРЕСА_1.
Визнати право власності на 1/2 частку квартири,що розташована за адресою : АДРЕСА_1 за ОСОБА_1. Визнати право власності на 1/2 частку квартири,що розташована за адресою : АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Визнати свідоцтво про право на спадщину від 30.01.2009 року ,реєстровий номер НОМЕР_2, видане в.о. державного нотаріуса Першої Артемівської державної нотаріальної контори ОСОБА_15 на ім*я ОСОБА_3 недійсним.
На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження про тягом 10 днів після його прог о лошення та апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області чере з Артемівський м іськрайонний суд Донецько ї області протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі суддею.
Суддя: