Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22а- 523 Головуючий у 1 -й інстанції: Ніколова І.С.
2007р. Суддя-доповідач: Спас О.В.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„21" березня 2007 р. м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Стрелець Л.Г.
суддів: Спас О.В.
Давискиби Н.Ф.
при секретарі Вертелецькій І.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою
Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради
на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «30» листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику війни та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА : 04 липня 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради (далі - УПСЗтаЖС) про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику війни та відшкодування моральної шкоди у сумі 2000грн.
Позивач зазначала, що згідно ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня вона як учасник війни має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком. Такі виплати проводилися не в повному обсязі, тому просила стягнути з відповідача на свою користь суму недоплати за період 2003 -2006 роки, що складає за її розрахунками 3550,07грн. просила також на відшкодування моральної шкоди спричиненої їй неотриманням коштів стягнути з відповідача 2000грн.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від
«30» листопада 2006 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено
частково.
Стягнуто з УПСЗтаЖС на її користь невиплачену разову щорічну грошову допомогу за 2005-2006 роки у розмірі 1892грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПСЗтаЖС, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення особи, що бере участь у справі, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно ст. 200 КАС України підставами для цього є визнання судом апеляційної інстанції того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В частині незадоволення позовних вимог про стягнення сум грошової допомоги, які позивач вважає недоплаченими за 2003 - 2004 роки рішення суду першої інстанції є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права з наступних підстав.
Право позивача на передбачені законодавством пільги зазначено безпосередньо в її посвідчені (а.с.5). Позивач не заперечує, що вона щорічно отримувала грошову допомогу до 5 травня в розмірах згідно Законів України про державний бюджет на поточні роки і, відповідно весь цей час достовірно знала, які саме суми вона отримує. Проте, з даним позовом звернулася 04 липня 2006 року.
Про поновлення строку для звернення до суду позивач не просила..
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для
застосування ч. 1 ст. 100 КАС України і відмовив в цій частині позовних вимог в
зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
Правильним є також висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 2000грн. на відшкодування моральної шкоди, так як позивач не навела доказів факту спричинення їй такої шкоди.
Відносно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача
недоплаченої разової грошової допомоги за 2005 рік суд першої інстанції дійшов
неправильного висновку про їх задоволення, оскільки ці вимоги заявлені з
пропуском річного строку для звернення до суду, про що заявляв відповідач. Як
зазначено вище, про поновлення строку для звернення до суду позивач не просила.
Тому, на підставі ст. ст. 99,100 КАС України в цій частині вимог позов задоволенню
не підлягає.
В частині задоволення позовних вимог про стягнення 946грн., які позивач вважає недоплаченими за 2006 рік, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам матеріального та процесуального законодавства і підлягає скасуванню з одночасною відмовою у задоволенні позову з наступних підстав.
Так, згідно п.З ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно ст. 202 КАС України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Розглядаючи цю частину позову суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 2 КАС України, яка вказує, що у справах щодо оскарження дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи вчинені вони на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, своєчасно.
Необхідно зазначити, що ст. 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачає, що щорічну грошову виплату разової грошової допомоги до 5 травня, в розмірах, передбачених ст. ст. 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Одночасно Законом України від 25 грудня 1998 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України, який має щорічно у проекті Державного бюджету України передбачати цільові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни.
18 лютого 2004 року Кабінетом Міністрів України за № 177 прийнято Постанову "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у якій, зокрема, зазначено, що з метою реалізації положень ст. 17-1 вказаного Закону Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати цієї разової грошової допомоги у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік. і для подальшого перерахування їх місцевим органам Праці та соціального захисту населення.
За змістом ст. 21 Бюджетного Кодексу України органи соціального захисту не мають власних коштів, а є лише розпорядниками бюджетних коштів. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи, надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
Відповідно ст. ст. 87, 89 Бюджетного Кодексу України до видатків, які здійснюють з Державного бюджету України належать державні програми соціальної допомоги, зокрема, щорічна разова грошова допомога ветеранам війни ( ст. 87 БК України).
Окрім викладеного необхідно взяти до уваги, що відповідно до п. 18 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" на цей рік зупинено дію ч.5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам війни.
Посилання суду першої інстанції на ст. 22 Конституції України є помилковим, оскільки дана норма Конституції стосується прав, свобод та обов'язків людини і громадянина (розділ 2-й Конституції), до яких, зокрема відноситься і право на соціальній захист. Право на соціальний захист включає право на забезпечення громадян у разі втрати працездатності, безробіття, у старості, тобто - це пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування (ст. 46 Конституції).
Щорічна разова грошова допомога, щодо якої виник спір, не є основним джерелом існування і не належить до Конституційних прав людини та громадянина в сенсі положень розділу 2-го Конституції України.
Суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що КАС України надає особі право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень і лише одночасно з цими вимогами заявити вимоги про відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень (ст. 2, 21 КАС України). Тобто, підставою для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди є встановлення судом протиправності та незаконності дій суб'єкта владних повноважень.
Проте, в адміністративному позові не заявлено вимог щодо оскарження дій, рішень або бездіяльності відповідача, а йдеться тільки про стягнення певної суми.
Таким чином, під час апеляційного розгляду справи встановлено, що органи соціального захисту при виплаті вищезазначених коштів діяли відповідно до законодавства, а тому немає передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає обставинам справи, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки відсутні підстави для скасування постанови суду в повному її обсязі.
Постанова суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог мас бути скасованою з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 167. 198. 200. 202, 205. 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради задовольнити частково.
Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «30» листопада 2006 року по цій справі в частині задоволення позовних вимог скасувати та постановити нову наступного змісту:
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до
Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги учаснику війни за 2005-2006 роки у розмірі 1892грн.
В решті постанову суду залишити без змін.
Касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили постановою суду апеляційної інстанції, а саме, з "26" березня 2007 року - дня складення постанови в повному обсязі.