Справа № 22-219/2007 р.        Головуючий суддя 1 інстанції: Ковтунович М.І.

Суддя-доповідач : Демянчук СВ.

УХВАЛА ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

13 лютого 2007 року                                                                                                    м.Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді: Василевича B.C. суддів : Демянчук СВ., Гордійчук CO. при секретарі:

з участю представника позивачки ОСОБА_1, представника відповідачки ОСОБА_2, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про припинення права власності на квартиру та визнання на неї права власності.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів, -

встановила:

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 2006 року відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_3 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про припинення власності на квартиру АДРЕСА_1 та визнання права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_4

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.

В поданій апеляційній скарзі вказує, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необгрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції 12 травня 2006 року по цивільній справі між тими ж сторонами ухвалою затвердив мирову угоду, яка вступила в законну силу. Вказаною мировою угодою визначено, що сторона /ОСОБА_5 та ОСОБА_6/ дарують квартиру АДРЕСА_1, що свідчить саме про вчинення відповідачем дій, направлених на припинення права власності.

Крім того, суд першої інстанції при розгляді даної цивільної справи порушив вимоги ст. ст. 10, 11 та п. З ст. 61 ЦПК України без врахування того, що саме цим судом 12.05.2006 року була затверджена мирова угода, яку неможливо виконати, що є неприпустимим відповідно до ст. 175 ЦПК України.

Просила рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05.10.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про припинення права власності на квартиру та визнання на неї права скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 задовольнити повністю і припинити право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_4 право власності на вказану квартиру.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі.

ОСОБА_2 представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнала, вважає висновки суду першої інстанції правильними. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання права власності на квартиру за ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що у справі між тими ж сторонами про визнання правочинів недійсними судом затверджено мирову угоду від 12.05.2006 року, з якої вбачається, що ОСОБА_5 зобов'язується подарувати спірну квартиру своїй онучці ОСОБА_4, оформивши в нотаріальній конторі відповідний договір до 20.05.2006 року (п.1). При цьому за ОСОБА_5 та її чоловіком ОСОБА_7 залишається право пожиттєвого проживання у даній квартирі із сплатою поєднаних з проживанням платежів (п. 2). ОСОБА_3, як опікун і представник малолітнього власника квартири ОСОБА_4 і сама ОСОБА_4 зобов'язуються не порушувати права ОСОБА_5 та ОСОБА_7, передбачених в п. 2 угоди, оскільки таке порушення тягне за собою визнання недійсним в установленому порядку договору дарування (п. 3). Дана мирова угода на час розгляду справи не виконана.

При таких обставинах, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вимог про визнання права власності на спірну квартиру виходив з того, що зобов'язання ОСОБА_5 вчинити правочин для переходу права власності не слід розцінювати як безпосередню підставу для виникнення права власності на майно, оскільки умови мирової угоди визначалися сторонами добровільно і всі умови цієї угоди необхідно виконувати в комплексі.

Таким чином судом не встановлено наявності передбачених законом підстав для припинення права власності ОСОБА_5 на спірну квартиру та визнання такого права за ОСОБА_4.

Щодо даного висновку, суд першої інстанції навів відповідні мотиви і докази, з якими погоджується і апеляційна інстанція.

Зазначений висновок суду узгоджується з положеннями ч. З ст. 347 ЦК України якою встановлено, що у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру. Статтями 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено обов'язкову державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. А, так як ОСОБА_5 не здійснила відмови від права власності на спірну квартиру в визначеному Законом порядку, тому відсутні підстави стверджувати, що мала місце відмова від спірного майна відповідачкою ОСОБА_5, а в зв"язку з цим і припинення права власності на зазначену квартиру.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, та зважаючи, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.