Справа №22-1530                                       Головуючий у Іінст.Власик Н.М.

Доповідач - Собіна І.М.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 лютого 2007 року                                                                                       м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів Григоренка М.П., Оніпко О.В.

При секретарі судового засідання Томашевській І.М.

З участю позивачки, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду від 17 листопада 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

встановила:

Рішенням Сарненського районного суду від 17 листопада 2006 року стягнуто аліменти з ОСОБА_2 1973 року народження, уродженця м. Сарни Рівненської області на користь ОСОБА_1, на утримання доньки ОСОБА_3 по  160 гривень щомісячно, починаючи з 18 жовтня 2006 року і до повноліття дитини.

У поданій апеляційній скарзі позивачка вказує, що на утримання доньки Наталії з відповідача вже стягнуто аліменти постановою Сарненського районного суду від 15 січня 1999року.

Проте, від сплати аліментів боржник злісно ухиляється і за період з січня 1999 року по вересень 2006 року заборгував їй 5315гривень, що змусило її звертатися з цим позовом до суду.

Постановляючи рішення суд не врахував, що для підтримки нормальних умов життя дитини необхідно як мінімум 30% прожиткового мінімуму аліментів, що становить 178гривень, а суд стягнув  160 гривень, чим порушив права дитини, так як вона просила стягнути аліменти в розмірі 200гривень, сума 160 гривень не мотивована судом.

Просила оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення про стягнення у твердій грошовій сумі 200 гривень аліментів.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги прийшла до висновку, що вона підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З матеріалів справи вбачається, що платник на час звернення ОСОБА_1 з позовом до суду працював (а.с. 18), і отримував заробітну плату. Доказів про те, що боржник отримує частину доходу в натурі або має інші джерела існування, які складно проконтролювати позивачка суду не надала.

Окрім того, постановою Сарненського районного суду від 15 січня 1999 року з ОСОБА_2 вже стягнуто аліменти на доньку ОСОБА_3, в розмірі 1/4 частини заробітку і це судове рішення не скасовано і не змінено, а виконавчий лист державною виконавчою службою у Сарненському районі направлено у вересні 2006 року на виконання в бухгалтерію Катеринівської виправної колонії № 46 (а.с.8).

За наявності підстав для стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, стягувачка мала право ставити питання про зміну попереднього рішення, а не звертатись до суду із новим позовом.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене рішення підлягає до скасування з ухваленням у справі нового рішення про відмову в позові.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сарненського районного суду від 17 листопада 2006 року скасувати і в позові ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Сторони мають право оскаржити рішення апеляційної інстанції і рішення місцевого суду до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.