Справа 2-1667/2009 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2009 року Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді – Яркіної С.В.
при секретарі Соколовській Т.В.
за участю представника ОСОБА_1.
за участю представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Інституту олійних культур Української академії аграрних наук до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Інституту олійних культур Української академії аграрних наук про стягнення безпідставно набутого майна та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. про стягнення заборгованості за комунальні послуги, в якому зазначив, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 з 21 січня 1998 року перебуває на балансі Інституту олійних культур Української академії аграрних наук. В квартирі НОМЕР_1 загальною площею 86,26 кв. м, даного будинку відповідно до карточки прописки проживала на протязі 1999-2007 рр. ОСОБА_3 та проживали члени її родини: чоловік – ОСОБА_4, сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3, невістка – ОСОБА_4 та онука – ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_1. На підставі договору купівлі-продажу від 23 липня 2007 року ОСОБА_3. та ОСОБА_4. продали квартиру НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 ОСОБА_6, яка разом зі своєю сестрою ОСОБА_7 та племінником ОСОБА_8 мешкають у даній квартирі на сьогоднішній день.
В позовній заяві позивач також зазначає, що з 1999 року по серпень 2007 року позивач надавав житлово-комунальні послуги, а саме послуги з водопостачання, водовідведення, теплопостачання, обслуговування та ремонту житла, які отримувалися та використовувалися відповідачами, але плату за ці послуги у повному обсязі не здійснювали, як і не здійснювали в повному обсязі плату за користування житловим приміщенням. Позивач неодноразово попереджав відповідачів про стан заборгованості за комунальні послуги по їх квартирі шляхом відправлення листів, вимог, претензій із зазначенням суми боргу та проханням його сплати, але станом на 01 грудня 2007 року заборгованість відповідачів перед позивачем становила 5176,19 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_4. за комунальні послуги, надані в період з 1999 року по 0.12.207 року, а також 57,77 грн. сплаченого державного мита та 30,00 грн. витрат ІТЗ.
У жовтні 2009 року представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначено що відповідачі сплатили частину боргу з розмірі 3000,00 грн., а тому позивач просить суд стягнути з відповідачів ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_4. заборгованість за надані комунальні послуги в розмірі 2176,19 грн. а також 57,77 грн. сплаченого державного мита та 30,00 грн. витрат ІТЗ.
Від представника відповідачів надійшла зустрічна позовна заява до Інституту олійних культур Української академії аграрних наук про стягнення безпідставно набутого майна та стягнення моральної шкоди, в якій зазначено, що відповідно до вимог ЗУ „Про житлово-комунальні послуги”, відносини у цій сфері повинні здійснюватися виключно на договірних засадах. Всупереч цього, позивачем за первісним позовом не надано ніяких доказів того, що між ним та відповідачами по первісному позову укладено договір про надання житлово-комунальних послуг. Таким чином Інститут олійних культур УААН не мав достатніх правових підстав для нарахування, отримання або стягнення оплати за житлово-комунальні послуги.
В період з 1999 року по 2008 рік позивачами було сплачено 11209,24 грн, що підтверджується копіями відповідних квитанцій, які долучені до справи. Вважають, що ці кошти – це безпідставно набуте відповідачем майно, яке підлягає поверненню. Окрім того, представник позивачів по зустрічному позову вважає, що позивач по первісному позову навмисно ухилявся від укладення передбачених законодавством угод з метою запобігання застосування до нього санкцій, які передбачені законодавством України із захисту прав споживачів.
Крім того, позивачі по зустрічному позову вважають, що причиною такого розвитку подій є систематичне порушення вимог первинного бухгалтерського обліку у Інституті олійних культур УААН, недостатній контроль з боку керівництва Інституту над своїми підлеглими та низький рівень взаємодії між його структурними підрозділами. Так, останній платіж був внесений позивачами до каси ІОК УААН 21.07.2008 року (тобто до подачі первісного позову), а зарахований він був лише у січні 2009 року, про що свідчить зміна позовних вимог представниками останнього.
Своїми діями Інститут олійних культур УААН позбавив позивачів можливості користуватися правами, передбаченими ЗУ „Про житлово-комунальні послуги”, зокрема право пред’являти претензії щодо надання неякісних послуг, щодо неналежного утримання будинку, внутрішньо-будинкових мереж.
Позивачі, свої моральні переживання у зв’язку з безвихідністю становища, пов’язаного з неможливістю з вини відповідача оперативно вирішити життєво важливі питання забезпечення своєї сімї якісними житлово-комунальними послугами оцінюють у розмірі 1 500 грн. кожний, а загалом у розмірі 7 500 грн.
В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала повністю, просить суд їх задовольнити. В задоволенні зустрічного позову просить відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідачів по первісному позову уточнені позовні вимоги не визнав повністю, свої позовні вимоги по зустрічному позову підтримав повністю, просить суд їх задовольнити. Заперечення по первісному позову представник відповідачів обґрунтовує тим, що у них безпосередньо з позивачем по справі – Інститутом олійних культур УААН не укладено ніяких договорів про надання комунальних послуг, а ЗУ „Про житлово-комунальні послуги” вимагає обов’язкового укладення таких договорів. Однак не заперечував проти того, що вони на протязі всього зазначено періоду дійсно користувалися наданими Інститутом олійних культур УААН житлово-комунальними послугами.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача по первісному позову, представника відповідачів по первісному позову, представника позивачів по зустрічному позову, представника відповідача по зустрічному позову, вважає, що позовні вимоги позивача по первісному позову є законними, достатнім чином обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, наданими представником позивача по первісному позову як докази, оригінали яких були досліджені судом в судовому засіданні, а їх копії знаходяться в матеріалах справи, відповідно до Реєстраційного посвідчення ОП ЗМБТІ від 21 січня 1998 року, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на балансі Інституту олійних культур Української академії аграрних наук.
Відповідно до карточки прописки, в квартирі НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 86,26 кв. м., на протязі 1999-2007 рр. проживали відповідачі: ОСОБА_3. її чоловік – ОСОБА_4., сини – ОСОБА_2. та ОСОБА_3., невістка – ОСОБА_4. та онука – ОСОБА_5
Відповідно до договору купівлі-продажу від 23 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Карташовою Т.М., реєстровий номер 4788, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 продали по Ѕ частини кожний, а ОСОБА_6 купила в цілому квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 Запорізької області. Зазначене підтверджується також витягом з Державного реєстру правочинів № 4331380 від 23.07.2007 року. Після укладення даного договору купівлі-продажу на сьогоднішній день у зазначеній вище квартирі зареєстровані та мешкають ОСОБА_7, її сестра – ОСОБА_7 і племінник ОСОБА_8.
У відповідності до вимог ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 68 ЖК України, наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
У відповідності до п. 7 «Правил користування приміщенням житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 45 від 24 січня 2006 року, власник та наймач (орендар) квартири зобов’язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до договорів, укладених між позивачем ІОК УААН з КП «водоканал», Філією концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району і Запорізьким комунальним автотранспортним підприємством 082801 «Комунсантрансекологія» згідно з загальновстановленими виконавчим комітетом Запорізької міської ради тарифами з 1999 року по серпень 2007 року позивачем надавалися відповідачам комунальні послуги, а саме послуги з водопостачання, водовідведення, теплопостачання, обслуговування та ремонту житла. Відповідачі отримували та користувалися надаваними послугами, але плату за ці послуги у повному обсязі не здійснювали, а також не здійснювали в повному обсязі плату за користування житловим приміщенням.
Як вбачається з пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, а також підтверджується матеріалами справи, позивач неодноразово попереджав відповідачів про стан заборгованості за комунальні послуги по їх квартирі шляхом відправлення листів, вимог, претензій із зазначенням сум боргу та вимогами щодо його сплати або проведення його реструктуризації, але відповідно до розрахунку заборгованості станом на 01.12.2007 року заборгованість відповідачів перед позивачем становить 5176,19 грн. Окрім цього, після звернення позивача до суду із даним позовом відповідачами в рахунок заборгованості за надані комунальні послуги було сплачено 21.07.2008 року 3000,00 грн., що підтверджує те, що відповідачами по первісному позов визнавався боргу та було проведене його часткове погашення На теперішній час з урахуванням сплачених 3000 грн. заборгованість складає 2176,19 грн. Ствердження представника ІНФОРМАЦІЯ_2 що вони неодноразово зверталися до Інституту олійних культур УААН з вимогами про укладення договору та надання розшифрування розміру нарахувань, виставлених до сплати, не знайшло свого підтвердження в судових засіданнях, тому як представником відповідачів по первісному позову не було надано жодних доказів в підтвердження своїх доводів.
З оглянутих в судовому засіданні квитанцій про сплату житлово-комунальних послуг, наданих представником ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що з 2006 по 2007 рік поточних платежів здійснено на суму 41 грн. 58 коп. (10.10.06 р.), інші платежі йшли цільовим призначенням на погашення боргу, що також не заперечувалось представником відповідачів по первісному позову.
Доводи представника позивачів по зустрічному позову про повернення безпідставно набутого майна, а саме 11209 грн. 24 коп., сплачених за період з 1999 по 2008 рік нічим не обґрунтовуються та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки представником ІНФОРМАЦІЯ_2 не заперечуються факти отримання ними житлово-комунальних послуг за вказаний період та добровільного здійснення оплати за ці послуги.
Крім того, Інститутом олійних культур УААН були укладені відповідні договори з комунальними підприємствами, на підставі яких надавалися житлово-комунальні послуги і проводились розрахунку по їх оплаті, у зв’язку з чим слід відмовити і в задоволенні моральної шкоди за понесені моральні страждання, яка також нічим не обґрунтована.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦПК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки позивачем ІОК УААН за період з 1999 року по 01.12.2007 року відповідачам було надано житлово-комунальні послуги, а саме послуги з водопостачання, водовідведення, теплопостачання, обслуговування та ремонту житла, суд вважає за можливе дійти до висновку про те, що уточнені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, та вважає за можливе стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_4. суму заборгованості за комунальні послуги, надані в період з червня 2006 року по 01.12.2007 року в розмірі 2176,19 грн.
Зустрічний позов задоволенню не підлягає, тому як представником позивачів по зустрічному позову не надано ніяких доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.
У відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.
Як вбачається із уточненої позовної заяви, позивач просить суд стягнути судові витрати з відповідача, оскільки позовні вимоги частково були задоволені відповідачем вже після звернення позивача до суду із даним позовом.
Керуючись ст. ст. 7, 10, 11, 60, 212, 213, 216, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 625 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги Інституту олійних культур Української академії аграрних наук задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Інституту олійних культур Української академії аграрних наук заборгованість за комунальні послуги, надані в період з червня 2006 року по серпень 2007 року на розрахунковий рахунок 35227005000588 УДК в Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 01296051 – суму у розмірі 2176 (дві тисячі сто сімдесят шість) гривень 19 копійок.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Інституту олійних культур Української академії аграрних наук судові витрати у розмірі 51 грн . та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 30 грн. на розрахунковий рахунок 35227005000588 УДК в Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 01296051.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Інституту олійних культур Української академії аграрних наук про стягнення безпідставно набутого майна та стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі заяви про його апеляційне оскарження, а протягом 20 днів з дня подання такої заяви може бути подана апеляційна скарга через суд першої інстанції.
Суддя С.В. Яркіна