ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

   23 листопада  2009 року                   м. Полтава                справа № 2-а-11827/09

  Колегія суддів Полтавського окружного адміністративного суду в складі:  

Головуючого судді –  Удовіченко С.О.,  

Суддів - Єресько Л.О., Шевякова І.С.,  

при секретарі – Ясківець М.П.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, третя особа – Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області про зобов’язання здійснити перерахунок та стягнення щорічної  допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги до 5 травня, -

  В С Т А Н О В И Л А:  

 10 листопада  2008 року ОСОБА_1 (надалі – Позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, третя особа – Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області про зобов’язання здійснити перерахунок та стягнення щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги до 5 травня.

Посилався на те, що він є інвалідом війни ІІ групи, а тому відповідно до ст. 13 Закону України «Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, проте в 2008 році отримав значно меншу суму, чим вважав, що права його було порушено. Сума недоплати по вказаній допомозі за розрахунком Позивача складає 3448 грн.00 коп. Також, зазначав,що має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та являється інвалідом ІІ групи. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Разом з тим, в  2008 р. він отримав таку допомогу в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України, що є значно нижчим ніж передбачено вищевказаним законом. Сума недоплати згідно його розрахунку за 2008 рік складає 2505 грн. 00 коп.

Просив зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 р. в розмірі 2505,00 грн.  та разової грошової допомоги  до 5 травня  за 2008 р. в розмірі 3448 грн.00 коп. та стягнути з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області зазначену допомогу.

Позивач  в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не забезпечили явку уповноважених представників, хоча в матеріалах справи наявні докази, що вони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області направили суду письмові заперечення проти позову.

В письмових запереченнях відповідачі зазначали, що в національному законодавстві не міститься визначення поняття «мінімальна пенсія за віком» та законодавчо не встановлено розміру такої величини. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» визначено, що розрахунок підвищень, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» провадиться виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.  А відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань»»,  установлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги інвалідам  війни здійснюється у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік  та становила 120 грн.00 коп.. Щорічна допомога на оздоровлення  позивачу виплачувалась  в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України  № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення  громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (яка передбачала, зокрема, для потерпілих від Чорнобильської катастрофи інвалідів ІІ групи  таку допомогу в розмірі 400,00 грн.).Просили відмовити в задоволенні позову.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.    

Суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню   з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном війни - інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням  серії НОМЕР_1., а також має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2, та являється інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією  витягу із акту огляду МСЕК до довідки сер МСЕ № 000873, що не оспорюється жодною із сторін, і  відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком  та згідно  з  абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат  відповідно .  

  Відносно  допомоги  разової грошової допомоги до 5 травня в 2008 р., судом встановлено наступне.  

 Частиною 5 статті 13  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено - щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Однак частину 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідно  до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007, № 107-VI, викладено в такій редакції: «щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України( в редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI) .

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008   визнано неконституційним   пункт 20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007, № 107-VI який було викладено у вищевказаній редакції.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 22 травня 2008  року не поширюється.

Таким чином, частина 5 статті 13 Закону України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діє в редакції, яка була до внесення відповідних змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік»,  та передбачає виплату щорічної разової грошової допомоги, зокрема, інвалідам війни ІІ групи  в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком тільки з 22.05.2008 року, оскільки до моменту ухвалення Конституційним судом рішення щодо неконституційності пункту 20 розділу ІІ Закону від 28.12.2007, № 107-VI  ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню.

Як вбачається із матеріалів справа Позивачу в 2008 році зазначена допомога була виплачена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 183 від 12.03.2008 року та  п.20 р. ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік» у розмірі 400 грн  . в квітні 2008 року.  

Зазначені виплати  допомоги до 5 травня здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов'язок органів  праці та соціального захисту населення ,здійснити такі виплати, припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення, а тому органи праці та соціального захисту населення мають застосовувати законодавство, яке діяло на час їх вчинення.  

На момент здійснення виплат ОСОБА_1 (квітень 2008 року), розмір щорічної разової допомоги ветеранам війни - інвалідам війни ІІ групи – був встановлений відповідно до  частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI)  та   Постанови Кабінету Міністрів України № 183 від 12.03.2008 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та становив 400,00 грн..

Згідно з  ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», діяли правомірно, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.

Отже, у зазначений період, органи  праці та соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених частиною 5 статі 13  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції яка діяла до внесення відповідних змін згідно із  Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачами  не порушено право позивача на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в  2008 році.  

Відносно  допомоги  щорічної допомоги на оздоровлення в 2008 р., судом встановлено наступне.  

 Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення , виплачується, зокрема, інвалідам ІІ групи в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Частиною 7 ст. 48 вищевказаного Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

У період, за який заявлені вимоги про стягнення виплат на оздоровлення, розмір мінімальної заробітної плати був таким:

515 грн.

525 грн.

545 грн.

605 грн. 01.01.2008 – 31.03.2008

01.04.2008 – 30.09.2008

01.10.2008 – 30.11.2008

01.12.2008 – 31.12.2008   Закон України № 107-VI від 28.12.2007  

Відповідно до письмових заперечень проти позову, наданих відповідачем, щорічна допомога на оздоровлення Позивачу виплачувалась  в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення  громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (яка передбачала, зокрема, інвалідам ІІ групи  таку допомогу в розмірі 120 грн.).

Як вбачається, із матеріалів справи, Позивач в 2008 році отримав щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 120 грн. в лютому 2008 року  .

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного та соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

У відповідності  до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України в 2006 році доповнила Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Крім того, делегуючи повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку проведення таких виплат Верховна Рада України зазначеним законом не надавала йому право змінювати розмір в сторону зменшення, передбачених законом виплат. Так, зокрема, відповідно до ст. 67 вказаного Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються   Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Також необхідно зазначити, що зазначені Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовим актами  (прийнятими на виконання закону), тому у разі виникнення колізії між їх нормами та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному спорі застосуванню підлягає ст. 48 Закону України «     Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанови Кабінету Міністрів України  № 562  від 12.07.2005 року.

Отже, Позивач мав право на отримання в 2008 році щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат із розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, встановлених Законами України про Державний бюджет на відповідні роки.

Разом з тим пунктом 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007, № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", частину 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено в такій редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008  вказаний пункт Закону визнано неконституційним  .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тому ч. 4 ст. 48 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діє в редакції, яка була до внесення відповідних змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам ІІ групи в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат тільки з 22.05.2008 року  .

Як встановлено вище, Позивачу допомога на оздоровлення в 2008 році була виплачена в лютому 2008 році  , на момент виплати ч. 4 ст.48 вищевказаного Закону діяла в редакції: « одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України  », а рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008  прийнято 22.05.2008 р.   

Згідно з  ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.

Отже, суд приходить до висновку що в 2008 році щорічна допомога на оздоровлення була призначена та виплачена Позивачу в розмірі встановленому законодавством України,  а тому позовні вимоги за 2008 роки задоволенню не підлягають.

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов'язку здійснити перерахунок та виплату  щорічної допомоги до 5 травня та на оздоровлення, позивачу, який отримав таку допомогу протягом 01.01.2008р.- 22.05.2008р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи соціального захисту населення діяли у відповідності з приписами діючого законодавства, так як протягом цього часу положення базового закону не діяли, а враховуючи разовий характер цих виплат, в момент їх здійснення особа реалізувала своє право на їх отримання, і як наслідок, у органу соціального захисту населення припинився обов'язок щодо їх  перерахування та виплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-      

П О С Т А Н О В И Л А:  

 В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Лубенської міської ради, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, третя особа – Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області про зобов’язання здійснити перерахунок та стягнення щорічної  допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги до 5 травня відмовити.  

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.

Постанову в повному обсязі виготовлено 27 листопада  2009 року.

Головуючий    С.О. Удовіченко  

Судді:      Л.О.Єресько  

І.С.Шевяков